Перелом ліктьового відростка

Перелом ліктьового відростка – це порушення цілісності ліктьового відростка внаслідок травматичного впливу. Виявляється набряком, хворобливістю, крововиливом та обмеженням рухів. Патологія діагностується з урахуванням скарг, даних зовнішнього огляду та результатів рентгенологічного дослідження. У сумнівних випадках призначається КТ. Лікування переломів без усунення консервативне. При переломах зі зміщенням потрібна операція – чрескостний шов, фіксація уламка за допомогою металоконструкції або ліктьового відростка резекція.

Перелом ліктьового відростка – досить поширене ушкодження. Такі травми становлять близько 1% від загальної кількості переломів кісток кінцівок та 6-30% від загальної кількості внутрішньосуглобових переломів ліктьового суглоба. Найчастіше виявляються у людей молодого та середнього віку. Діти віком до 10 років спостерігаються дуже рідко. У більшості випадків супроводжуються зміщенням уламків і утворенням діастазу між ліктьовою кісткою і «відірваним» фрагментом ліктьового відростка.

Зазвичай є ізольованим пошкодженням або поєднуються з вивихом ліктьового суглоба та/або іншими переломами кісток передпліччя. Рідше спостерігаються поєднання з переломами кісток кінцівок, ЧМТ, переломами тазу, переломами хребта, пошкодженням грудної клітки, пошкодженням нирки, розривом сечового міхура, тупою травмою живота тощо. буд. Лікування переломів ліктьового відростка здійснюють лікарі-травматологи.

Перелом ліктьового відростка зазвичай розвивається внаслідок побутової травми – падіння на зігнутий лікоть. При поєднанні з іншими ушкодженнями структур ліктьового суглоба причиною може стати прямий удар, автодорожня катастрофа, падіння з висоти та ін.

Залежно рівня в травматології та ортопедії виділяють переломи верхівки, основи та середини ліктьового відростка, залежно від характеру ушкодження – прості, косі, поперечні та оскольчасті ушкодження. У деяких випадках можуть виникати переломи з елементами компресії, у цьому випадку змінюється ділянка губчастої кістки, з якої складається ліктьовий відросток. Можливі закриті та відкриті ушкодження зі зміщенням або без усунення фрагментів. Більшість переломів – внутрішньосуглобові. Виділяють:

• Тип 1 або пошкодження без усунення: тип 1А (неоскольчатий), тип 1В (оскольчатий).
• Тип 2 або стабільні пошкодження зі зміщенням: тип 2А (неоскольчатий), тип 2В (оскольчатий). Зміщення фрагмента становить понад 2-3 мм, при цьому зберігається стабільність кісток передпліччя щодо плеча. Колатеральні зв’язки не пошкоджені.
• Тип 3 або нестабільні пошкодження зі зміщенням: тип 3А (неоскольчатий) та тип 3В (оскольчатий). Належать до категорії підвивихів або переломовихів.

Більш ніж у 90% випадків ушкодження ліктьового відростка є наслідком прямої травми – падіння на задню поверхню зігнутого ліктьового суглоба або прямого удару в ділянку ліктьового відростка. Рідше виникає при непрямій травмі – падінні на руку при напруженому триголовому м’язі. В останньому випадку утворюються косі або поперечні ушкодження з різним ступенем усунення.

Хворий скаржиться на різкий біль у ділянці ліктьового відростка та притримує напівзігнуту хвору руку здоровою, щоб уникнути випадкових хворобливих рухів. При часткових розривах сухожилля трицепса та ушкодженнях зі зміщенням неможливе активне розгинання передпліччя. Ліктьовий суглоб набрячений (переважно по задній поверхні), нерідко виявляються крововиливи. Пальпація різко болюча, часом вдається намацати щілину між кістковими фрагментами.

Для уточнення діагнозу призначають рентгенографію ліктьового суглоба. Найкраще такі переломи видно на бічних знімках при згинанні передпліччя під кутом 90 градусів. На рентгенограмах зазвичай чітко визначається характер і кількість уламків, а також величина діастазу між ними. Додаткові дослідження, як правило, не потрібні. В окремих випадках для деталізації щільних структур хворих направляють на КТ ліктьового суглоба. Переломи ліктьового відростка можуть супроводжуватися ушкодженням ліктьового нерва, тому за наявності неврологічної симптоматики потрібна консультація невролога.

При ушкодженнях без усунення та зі зміщенням, що не перевищує 2-3 мм, можливе консервативне лікування – іммобілізація гіпсовою лонгетою. Руку згинають під кутом 50-90 градусів, передпліччя виводять у нейтральне положення. У перші дні призначають анальгетики, блокади. Після спадання набряку (через 5-6 днів) виконують контрольну рентгенографію, за відсутності вторинного усунення гіпс циркулюють і зберігають протягом 3 тижнів. Потім використовують підтримуючу пов’язку і призначають ЛФК, поступово нарощуючи навантаження. Повна консолідація, зазвичай, настає протягом 6-7 тижнів.

Ставлення до фізіотерапії за таких ушкоджень у травматологів неоднозначне. Одні фахівці вважають, що фізіопроцедури можуть провокувати утворення осифікатів, інші вважають, що осифікація обумовлена ​​не фізіолікуванням, а первинною травмою. З огляду на це, фізіотерапію призначають обережно і не завжди. Можливе застосування теплових процедур (теплих ванн, парафіну, озокериту), масаж м’язів передпліччя та плеча. На етапі реабілітації іноді використовують механотерапію.

Пошкодження ліктьового відростка зі зміщенням є показанням до операції. Хірургічне втручання здійснюється за умов травмовиділення. Залежно від локалізації і характеру перелому може застосовуватися звичайний черезшкірний шов лавсанової петлею або дротом, восьмиподібний черезшкірний шов, остеосинтез спонгіозним гвинтом, остеосинтез спицями в поєднанні з восьмиподібною петлею, остеосинтез гвинтом проксимального уламку.

Останній спосіб використовується при пошкодженнях у літніх пацієнтів, а також при багатооскольчатих і незрощених переломах. Його перевагою є усунення можливості незрощення фрагментів, недоліками – наявність невеликого косметичного дефекту (відсутність ліктьового виступу під шкірою) та деяке зниження ефективності ліктьового суглоба. За наявності одного уламка зазвичай використовують різні варіанти петльового черезшкірного шва, при оскольчатих ушкодженнях – пластини з гвинтами. Якщо доводиться видаляти дрібні уламки, остеосинтез поєднують із пластикою кістковим аутотрансплантатом.

Після операції можливі два варіанти. При остеосинтезі з використанням металоконструкції гіпс не накладають, протягом 2-3 тижнів використовують підтримуючу косинкову пов’язку, ЛФК починають залежно від рекомендацій лікаря (залежить від обраної оперативної методики). При резекції ліктьового відростка на 3 тижні накладають задню лонгету. ЛФК починають на 7-10 день, знімаючи пов’язку під час вправ.

Прогноз зазвичай сприятливий. У процесі реабілітації варто враховувати, що ліктьовий суглоб – один із найкапризніших. Навіть після нетривалої іммобілізації у ньому можуть виникати обмеження рухів. Він досить важко розробляється, термін повного відновлення може тривати кілька місяців. Гарантією повної реабілітації є завзятість та регулярні заняття лікувальною фізкультурою у точній відповідності до рекомендацій лікаря та інструктора ЛФК. Первинна профілактика полягає у запобіганні травмам.