Перелом ліктьової кістки

Перелом ліктьової кістки – це порушення цілісності ліктьової кістки внаслідок травматичного впливу. Може поєднуватися з вивихом променевої кістки чи бути ізольованим. Патологія проявляється різким болем, набряком, порушенням рухів. При переломовихах виникають укорочення та деформація передпліччя, а також виражене обмеження рухів у ліктьовому суглобі. Для підтвердження діагнозу виконують рентгенографію, рідше КТ. Лікування може бути консервативним (репозиція, іммобілізація гіпсовою пов’язкою) або оперативним (фіксація спицею, шов або пластику кільцеподібної зв’язки).

Перелом ліктьової кістки у клінічній травматології діагностується відносно рідко, частіше зустрічаються переломи обох кісток передпліччя. Ізольовані травми, як правило, не супроводжуються вираженим усуненням і протікають досить сприятливо. При поєднанні перелому ліктьової кістки з іншими ушкодженнями передпліччя і ліктьового суглоба протягом тяжче, можливо значне усунення і ушкодження нервів, частіше потрібне оперативне лікування.

Зазвичай травми виникають у побутових умовах та під час спортивних занять. В анамнезі у деяких пацієнтів виявляються кримінальні інциденти з використанням палиць, палиць, залізних прутків та ін.

• Ізольовані переломи ліктьової кістки можуть зустрічатися у людей будь-якої статі та віку, причиною зазвичай стає прямий удар по передпліччю.
• Пошкодження Монтеджі (переломи верхньої третини ліктьової кістки у поєднанні з вивихом головки променя) частіше спостерігаються у чоловіків молодого та середнього віку, які активно займаються спортом, утворюються при падінні на руку або при захисному русі, коли людина намагається відбити удар зігнутою рукою.
• У дітей перелом Монтеджі нерідко формується внаслідок прямого удару по внутрішній поверхні ліктьового суглоба.

Ізольований перелом, як правило, розташовується в нижній третині, буває поперечним, тому уламки добре утримуються і рідко зміщуються. Зміщення по осі та по довжині нехарактерне, оскільки правильне положення фрагментів зберігається завдяки цілій променевій кістці. У ряді випадків спостерігається кутове зміщення, яке обов’язково вимагає усунення, тому що в подальшому може негативно впливати на функцію передпліччя.

Пошкодження Монтеджі є високоенергетичною травмою. При таких переломах уламки ліктьової кістки зміщуються, а передпліччя коротшає, внаслідок чого головка променя вивихається в проксимальному променеві ліктьовому зчленуванні. Подібні травми вимагають обов’язкової репозиції, інакше у віддаленому періоді формується деформація передпліччя, відзначається порушення функції ліктьового суглоба.

Розрізняють ізольовані переломи ліктьової кістки без зміщення та зі зміщенням уламків. Переломи Монтеджі завжди супроводжуються усуненням, залежно від характеру ушкодження травматологи-ортопеди виділяють травми чотирьох типів:

• 1 – Головка променя вивихається допереду, уламки кістки утворюють кут, відкритий допереду.
• 2 – Головка променевої кістки вивихається дозаду, уламки утворюють кут, відкритий дозаду.
• 3 – головка вивихається латерально, ліктьова кістка ушкоджується у проксимальному відділі.
• 4 – Головка вивихається допереду, виникає перелом проксимальних відділів обох кісток передпліччя.

Ізольований перелом ліктьової кістки

При ізольованій травмі пацієнт скаржиться на різкий локальний біль. Область ушкодження набрякла, іноді деформована. Можливі крововиливи. Рухи обмежені через біль, функція передпліччя зазвичай порушена помірно, активне розгинання та згинання ліктьового суглоба, супінація та пронація кисті здійснюються у невеликому обсязі, найяскравіше виражені порушення ротації.

Пальпація зони пошкодження різко болісна, при обмацуванні ребра кістки у разі перелому зі зміщенням визначається «уступ». Патологічна рухливість при обережному огляді виявляється який завжди, виробляти інтенсивні маніпуляції виявлення цієї ознаки не рекомендується щоб уникнути вторинного усунення. Осьове навантаження болюче.

Перелом Монтеджі

Ліктьовий суглоб і передпліччя набряклі, деформовані, можливі синці. Набряк швидко наростає. При порівняльному огляді виявляється деяке скорочення передпліччя за пошкодження. При задніх вивихах іноді вдається визначити пальпаторно зміщення головки променя. В області перелому ліктьової кістки прощупується “сходинка” або “уступ”, що виникли через зміщення фрагментів.

Активні рухи відсутні, при спробі пасивних рухів виявляється пружний опір. Крапки найбільшої хворобливості визначаються у проекції головки променя та у зоні порушення цілісності кістки. При тиску на осі кінцівки виникає біль у проекції перелому. Можлива крепітація.

Для ізольованих ушкоджень ускладнення нехарактерні. Рідко за наявності неусуненого зміщення відзначається нерізко виражена деформація передпліччя, незначне обмеження функцій кінцівки. При переломах Монтеджі часто спостерігаються супутні судинні та неврологічні порушення, особливо ушкодження променевого нерва, що супроводжується розладом рухів та чутливості в зоні іннервації.

Іноді при ушкодженнях Монтеджі розвивається компартмент-синдром, зумовлений підвищенням підфасційного тиску внаслідок вираженого набряку кінцівки. Ознаками такого синдрому є наростаючі запеклі болі, біль при тязі за пальці та посилення напруги в області передпліччя. Після зрощення кістки за наявності перелічених ускладнень можливі розлади функцій передпліччя, що спричиняють обмеження працездатності.

Діагностика переломів ліктьової кістки здійснюється лікарем-травматологом. У процесі діагностичного пошуку використовують дані анамнезу, результати огляду та інструментальних досліджень. Програма обстеження включає такі процедури:

• Об’єктивний огляд. Виявляється набряк, можливі гематоми, деформація кінцівки. Патогномонічними ознаками перелому є кістковий хрускіт, наявність «сходинки» у зоні ушкодження. Про вивих головки променя свідчить характерна деформація, пружний опір при пасивних рухах.
• Рентгенографія. Є основним інструментальним способом. Для уточнення діагнозу при ізольованих переломах призначають рентгенографію передпліччя у двох проекціях. При переломах Монтеджі виконують рентгенографію передпліччя із захопленням ліктьового та променево-зап’ясткового суглоба, використовуючи дві стандартні та косу проекцію.
• Інші візуалізаційні методики. Мають допоміжне значення при ушкодженнях ліктьової кістки. Іноді для деталізації пошкоджених структур призначають КТ кістки, вивчення стану м’яких тканин – МРТ.

При підозрі на перелом Монтеджі звертають увагу на наявність нейросудинних розладів, оцінюють пульс на променевій та ліктьовій артеріях. При виявленні ознак ушкодження нерва чи судини призначають консультації невролога чи нейрохірурга та судинного хірурга.

Лікування ізольованого перелому

За відсутності усунення можливе лікування в амбулаторних умовах. При зміщенні кісткових фрагментів показана госпіталізація до травматологічного відділення.

• Консервативне лікування. При ушкодженнях без усунення накладають звичайний або полімерний гіпс на 6-10 тижнів. За наявності усунення виконують репозицію, через 10 днів роблять контрольний знімок, гіпс зберігають 10-12 тижнів.
• Хірургічні втручання. Операції проводять при невдалій репозиції та неможливості утримати фрагменти у правильному положенні. Здійснюють остеосинтез діафізу ліктьової кістки пластиною або штифтом. Іммобілізація також триває 10-12 тижнів.

У післяопераційному періоді призначають антибіотикотерапію, застосовують УВЧ, анальгетики, антибіотики, ЛФК та ​​масаж. Шви знімають через 8-10 днів, потім хворого виписують на амбулаторне лікування.

Лікування перелому Монтеджі

Пацієнта госпіталізують до травматологічного стаціонару, виконують закриту репозицію.

• При розгинальних ушкодженнях для запобігання повторному вивиху іноді роблять трансартикулярну фіксацію з використанням тонкої спиці.
• При згинальних переломах фіксація головки спицею зазвичай не потрібна.

Накладають гіпс, роблять контрольну рентгенографію, надають кінцівки високе положення для зменшення набряку (укладають руку на подушку або підвішують до спеціальної підставки), призначають фізіотерапевтичні процедури. Видалення спиці здійснюють через 2-3 тижні. Через 4 тижні гіпс замінюють, змінюючи положення кінцівки. Іммобілізацію припиняють за 8-12 тижнів.

Оперативне лікування частіше потрібне при розгинальному типі перелому. Виробляють остеосинтез діафіза ліктьової кістки штифтом та шов кільцеподібної зв’язки. Якщо зв’язку неможливо зшити, виконують пластику з використанням аутотрансплантата, викроєного з фасції пацієнта. Головку променя вправляють та фіксують спицею.

При переломах шийки проводять резекцію головки променя, у разі шов кільцеподібної зв’язки не потрібно. Для прискорення зрощення на фрагменти ліктьової кістки в деяких випадках накладають ауто-або гомотрансплантати (невеликі пластинки кістки губки). Рану зашивають. Після операції призначають фізіопроцедури, масаж, лікувальну фізкультуру. Іммобілізацію здійснюють протягом 3 місяців.

У дітей оперативна тактика та сама, що й у дорослих, єдина відмінність – резекції головки намагаються уникнути при будь-якому вигляді травми, оскільки це може негативно позначитися на зростанні променевої кістки та функції передпліччя.

При ізольованих переломах прогноз зазвичай сприятливий. Пошкодження Монтеджі відноситься до категорії складних переломів, що погано піддаються лікуванню та нерідко ускладнюються порушенням функції кінцівки. У ранньому періоді у дорослих часто спостерігається незрощення або уповільнене зрощення ліктьової кістки, зумовлене нестачею м’яких тканин на ліктьовій стороні передпліччя.

Результатом може стати кутове викривлення або усунення головки променевої кістки. Іноді між променевою та ліктьовою кістками утворюються синостози (зрощення), наслідком яких стає обмеження ротаційних рухів. Можливі також підвивихи та вивихи головки ліктьової кістки в ділянці дистального променелоктьового зчленування.

Профілактика передбачає проведення заходів щодо зниження рівня травматизму. Необхідно дотримуватись техніки безпеки при виконанні різних робіт у побуті та на виробництві, заняттях спортом, обладнати ігрові майданчики з використанням нетравмонебезпечних матеріалів. Певну роль грають заходи щодо зменшення кількості кримінальних інцидентів (бійок).