Перелом надколінка

Переломи надколінка – Порушення цілісності колінної чашки в результаті травматичного впливу. Патологія супроводжується припухлістю коліна та болем, що посилюється при згинанні ноги в колінному суглобі, обмеженням розгинання гомілки. При ушкодженнях зі зміщенням ходьба стає неможливою. Діагностика включає рентгенологічне дослідження, при необхідності МРТ та пункцію колінного суглоба. Переломи надколінка без усунення лікуються шляхом фіксації гіпсовою шиною, за наявності усунення потрібна операція.

Переломи надколінка становлять 1,5% від загальної кількості переломів. Найчастіше зустрічаються у людей середнього та похилого віку, зазвичай є результатом вуличної травми. Нерідко супроводжуються вираженим усуненням уламків, обумовленим тягою чотириголового м’яза стегна. Характеризуються досить сприятливим прогнозом. Лікування патології здійснюють лікарі-травматологи.

Зазвичай перелом надколінка стає результатом прямої травми при падінні на зігнуте коліно або ударі колінною чашкою об гострий і твердий предмет. Перелом у результаті непрямої травми можливий при раптовому різкому скороченні чотириголового м’яза стегна. Виділяють змішаний механізм перелому, що виникає при поєднанні елементів прямої та непрямої травми. Перелом надколінка часто поєднується з пошкодженням бічного згинального апарату – сухожильних волокон чотириголового м’яза стегна. При розриві сухожиль відзначається виражене розбіжність уламків надколінка.

Надколінок – плоска округла кістка, розташована на передній поверхні колінного суглоба. До верхньої частини надколінка (колінної чашки) прикріплюються сухожилля всіх головок чотириголового м’яза стегна, до нижньої – власна зв’язка надколінка. З зовнішньої та внутрішньої сторони кістка підтримується бічними зв’язками.

Своєю гладкою внутрішньою поверхнею колінна чашка прилягає до надколінкової поверхні стегнової кістки. Шорстка зовнішня поверхня надколінка покрита сухожильними волокнами. Надколінник захищає коліно при травмах і виконує функцію блоку, що збільшує силу чотириголового м’яза стегна.

Виділяють закриті та відкриті (сполучені з через рану із зовнішнім середовищем) переломи надколінка. Залежно від локалізації фахівці у сфері травматології та ортопедії поділяють переломи надколінка на поздовжні, поперечні, оскольчасті, крайові. Найчастіше спостерігаються поперечні переломи колінної чашки, рідше – крайові, дуже рідко – поздовжні. Усі переломи надколінка, крім крайових переломів верхівки, є внутрисуставными.

Спостерігається виражена припухлість у ділянці колінного суглоба. При обмацуванні виявляється різка болючість, щілина між уламками, гемартроз (кров у колінному суглобі). Іноді визначається патологічна рухливість та хрускіт (крепітація) кісткових уламків. Болі різко посилюються при спробі згинання коліна. Активне розгинання гомілки неможливе або різко обмежене. При переломі без усунення пацієнт зберігає здатність ходити, проте ходьба супроводжується вираженими больовими відчуттями. Перелом надколінка зі зміщенням виключає ходьбу, підняття випрямленої кінцівки та активні рухи у суглобі.

Діагноз перелому надколінка встановлюється в ході консультації травматолога на підставі характерної клінічної картини та даних рентгенографічного дослідження. Додатково проводиться МРТ колінного суглоба. Гемартроз підтверджує діагностичну пункцію суглоба. Перелом надколінка диференціюють від розриву власної зв’язки надколінка, розриву сухожилля чотириголового м’яза, травматичного артриту та препателярного бурситу. У всіх зазначених випадках відсутня щілина між уламками, виявляється балотування колінної чашки, надколінок зміщується повністю.

В окремих випадках перелом надколінка доводиться диференціювати з аномалією розвитку колінної чашки – розділеним надколінком (patella partita). На відміну від перелому надколінка при patella partita в анамнезі відсутня травма, немає різкого болю, щілина між кістковими фрагментами рівна, закруглена. Patella partita, як правило, виявляється із двох сторін.

При пошкодженні без усунення або зі зміщенням не більше ніж на 0,5 см показано консервативне лікування – фіксація кінцівки задньою гіпсовою шиною на термін 2-3 тижні. Пацієнту дозволяють ходити на милицях. Після зняття шини призначають лікувальну фізкультуру, масаж та фізіолікування: УВЧ, електрофорез, магнітолазеротерапія та ін. Працездатність відновлюється через 1,5-2 місяці.

Перелом надколінка зі зміщенням уламків більш ніж на 0,5 см є показанням до операції. Можуть застосовуватись різні методики з використанням шва м’яких тканин, кісткового шва та м’язово-сухожильної пластики. Найпопулярніший метод – операція Берже-Шультце (зближення уламків з подальшим прошиванням м’яких тканин навколо надколінка). Термін іммобілізації у післяопераційному періоді становить 1 місяць. Після зняття гіпсової шини призначають масаж, фізіопроцедури та лікувальну гімнастику.

При багатооскольчатих переломах в деяких випадках (наявність дрібних уламків, неможливість відновлення надколінка) застосовують висікаючі операції – видалення кісткових фрагментів або всього надколінка. Якщо є можливість зберегти колінну чашечку, операції, що січуть, проводити не рекомендується.

Прогноз зазвичай сприятливий, функції кінцівки повністю відновлюються. Терміни непрацездатності залежать від тяжкості ушкодження та коливаються від 2 місяців при неускладнених переломах надколінка до 3 місяців при переломах з ушкодженням сухожилля чотириголового м’яза стегна. Профілактика передбачає проведення заходів щодо попередження вуличного травматизму, особливо – у зимову пору року.