Перелом носа у дитини

Перелом носа у дитини виникає як наслідок побутового чи спортивного травматизму, рідше є наслідком ДТП. Його основні симптоми – набряк м’яких тканин носа та нижніх повік, назальна кровотеча, різкий біль у момент ушкодження та постійна тупа хворобливість у період загоєння перелому. Для діагностики застосовуються огляд та пальпація, інструментальні дослідження – передня риноскопія, рентгенографія носових кісток, комп’ютерна томографія лицьових кісток черепа. Лікування включає обробку рани, репозицію кісткових уламків з подальшою фіксацією, відстрочені пластичні операції для корекції косметичних дефектів.

Перелом носа – найпоширеніший варіант травм обличчя, частку якого припадає 40-50% пошкоджень черепа. Стан частіше зустрічається в учнів молодшої та середньої школи, які грають в активні ігри, нехтуючи безпекою та регулярно отримують травми. Подібні ушкодження у 3-4 рази частіше діагностуються у хлопчиків. Висока частота переломів серед дітей та підлітків, які займаються контактними видами спорту (боротьба, бокс). У перші роки життя дитини переломи – вкрай рідкісне явище завдяки еластичності кісткової тканини.

Перелом зумовлений впливом на кісткові чи хрящові структури дитини грубої механічної сили. У дітей дошкільного та шкільного віку кістки більш тонкі, тому пошкодження може виникати навіть при ударі невеликої інтенсивності, при якому у дорослої людини спостерігався лише забій. Як правило, симптоми травмування лицьового скелета в педіатричній практиці виявляються в наступних ситуаціях:

• Побутова травма. Найчастіший варіант травматизму в дитячому віці — падіння та випадкові зіткнення під час ігор через неуважність при ходьбі на вулиці. Сюди ж відносять носові переломи, отримані за участю у вуличних бійках чи інших кримінальних обставин.
• Спортивна травма. Юні боксери та борці зазвичай стикаються з ушкодженнями не тільки носа, а й інших відділів лицьового скелета. Нерідко такі травми в активному ігровому спорті (футбол, баскетбол), коли діти регулярно стикаються між собою і падають на тверде покриття.
• ДТП. Найменш поширена причина травм у дітей. Вона в основному зустрічається у підлітків, які їздять велосипедами, мопедами, в автомобілях передньому сидінні і при зіткненні ударяються об передню панель або лобове скло. Перелом носа супроводжується ЧМТ, поєднаними чи комбінованими травмами.

Найчастіше пошкодження кісткових структур відбувається при бічному ударі, коли уламки зміщуються всередині на боці травми і назовні – на протилежному боці. У таких випадках симптоми перелому найбільш виражені, можуть турбувати проблеми із зовнішнім диханням через порушення прохідності назальних ходів. При прямому ударі по обличчю у дитини спостерігається травма носової перегородки, пошкодження у місці зв’язування з лобовими відростками верхньої щелепи.

При тяжких травмах (ДТП, кримінальні напади) формується поєднане ураження кісток у середній зоні обличчя. При цьому крім носа переломи відбуваються в сошнику, стінках придаткових пазух, підставі черепа. Кісткові фрагменти можуть зміщуватися в сторону черепа і головного мозку, викликаючи важкі ускладнення. Зовнішній ніс різко деформується, його спинка западає.

Систематизація переломів носа в дітей віком полягає в кількох критеріях — вираженості видимих ​​зовнішніх змін, залучення до травматичний процес оточуючих тканин, інших анатомічних структур. Подібний підхід до класифікації ушкоджень дозволяє правильно оцінити симптоми травми та визначитися з тактикою лікування. Дитячі травматологи розрізняють такі варіанти носових переломів:

• Ізольовані переломи: з видимою деформацією та без деформації носових структур. Складають до 27,8% у структурі патології.
• Комбіновані переломи: з пошкодженнями шкіри обличчя, внутрішньоносових утворень, переломом носової перегородки, стінок придаткових пазух та очної ямки. Виявляється у 52,6% травмованих дітей.
• Поєднані переломи: з переломами кісткових структур, які безпосередньо не прилягають до носа, — щелеп, черепа, кінцівок, тулуба, а також пошкодження внутрішніх органів. Діагностуються у 19,6% випадків.

У момент травми дитина відчуває різкий біль у носі, може чути хрускіт кістки. Іноді при переломі в результаті шоку відчуття практично відсутні, а болючість з’являється лише через 5-10 хвилин. Типова ознака травми – носова кровотеча, інтенсивність якого варіює від декількох крапель до струменя крові, що не припиняється. Іноді рідина затікає у горло, викликаючи нудоту та кашель.

Характерні симптоми, що виникають через 30-60 хвилин, – масивний набряк носових тканин, періорбітальної зони, неможливість широко розкрити очі, синюшне забарвлення шкіри в травмованому місці. Дитина не може дихати через ніс у зв’язку з сильною набряклістю, тому вона постійно перебуває з відкритим ротом. Стан погіршується в положенні лежачи на спині внаслідок зміщення кісткових фрагментів, що триває.

Після сильного удару дитина скаржиться на нудоту, блювоту, запаморочення. Такі симптоми вказують на приєднання ЧМТ та струс головного мозку. Зрідка з носових ходів витікає ліквор, що має вигляд прозорої рідини, але через кровотечу батькам складно помітити цю грізну ознаку перелому основи черепа. У поодиноких випадках пацієнт з політравмою втрачає свідомість внаслідок больового шоку. При поєднаних та комбінованих переломах виявляються симптоми ураження відповідних структур.

До ранніх ускладнень перелому відносять масивну крововтрату, формування гематом, які можуть згодом інфікуватися і перетворюватися на гнійні осередки. Якщо травма спричинена падінням на вулиці, є ризик потрапляння патогенних мікробів разом із землею, у тому числі збудника правця. За несвоєчасної та неадекватної медичної допомоги існує ймовірність сепсису та септичного шоку.

Основне пізнє ускладнення – деформація зовнішнього носа, що створює косметичний дефект, обтяжений формуванням у дитини комплексів та невпевненості у собі. З огляду на це з’являються симптоми порушення зовнішнього дихання, через що хворому доводиться дихати ротом. Найчастіше відбувається викривлення носової перегородки, тому у дитини регулярно виникають синусити та ГРВІ, згодом розвивається хронічний риніт.

Досвідчений дитячий отоларинголог визначає симптоми перелому носа у дитини під час візуального огляду пошкодженої зони. Лікар проводить акуратну пальпацію місця удару, щоб диференціювати простий забій та пошкодження кісток. При обмацуванні фахівець помічає крепітацію та патологічну рухливість структур, пальпує кісткові уламки. Для уточнення характеру перелому застосовуються інструментальні методи візуалізації:

• Передня риноскопія. При дослідженні визначають стан назальної слизової оболонки, виявляють місця розривів та кровотечі. Огляд носової порожнини необхідний раннього виявлення деформації перегородки, у якій відсутні специфічні симптоми, але згодом може бути дихальні порушення.
• Рентгенографія кісток носа. Знімок у прямій та бічній проекції призначається для точного визначення локалізації та розміру перелому у дитини, виявлення зміщених кісткових уламків. Використовуючи ці дані лікар підбирає оптимальний метод лікування.
• КТ лицьового відділу черепа. Діагностичний спосіб рекомендований, якщо в дитини є симптоми струсу мозку або перелому черепа. На томографічному знімку визначаються усі пошкодження твердих структур та м’яких тканин, що особливо важливо при важких поєднаних травмах.

Консервативна терапія

Медикаментозне лікування перелому обмежується обробкою шкірних ран антисептиками, застосуванням протимікробних та ранозагоювальних засобів на область ушкодження, яка не прикрита лейкопластирною пов’язкою. Після видалення фіксуючих тампонів (на 10-14 день після перелому) в назальні ходи починають капати судинозвужувальні розчини, щоб відновити носове дихання.

Якщо при падінні рана була забруднена землею, а у дитини немає даних про проведення щеплень від правця, або вони зроблені не в повному обсязі, екстрено починають специфічну протиправцеву профілактику сироваткою та імуноглобуліном. Для прискорення консолідації перелому та загоєння м’яких тканин призначаються фізіотерапевтичні методики: магнітотерапія, УВЧ-терапія, дарсонвалізація.

Хірургічне лікування

При ускладнених відкритих переломах проводиться первинна хірургічна обробка рани та остаточна зупинка кровотечі за допомогою припікання або прошивання судин, накладання спеціальних кліпс. На м’які тканини обличчя накладаються косметичні шви, щоб у майбутньому дитину не залишилися шрами. Для фіксації місця травми використовують передню тампонаду носа, доповнену зовнішньою пов’язкою лейкопластиру.

При сильному зміщенні уламків показано репозицію кісток із застосуванням спеціального елеватора, яка виконується в середньому на 3-5 день, коли набряк обличчя спадає. Дітям втручання роблять під загальною анестезією. При серйозних деформаціях носових кісток після повного загоєння перелому (через 3-6 місяців) призначаються косметичні операції – ринопластика, септопластика. Вони повертають зовнішньому носу дитини природний та естетичний вигляд.

При ізольованих травмах без усунення або з незначним усуненням уламків спостерігається правильне зрощення кісткової тканини, тому косметичні дефекти не залишається. У разі масивного роздроблення носових кісток є можливість деформації, яку неможливо повністю виправити пластичними операціями. Заходи профілактики включають роз’яснення дитині правил поведінки, суворе дотримання регламенту спортивних занять та змагань.