Перелом пальця у дитини

Перелом пальця у дитини – це порушення цілісності основної, середньої чи нігтьової фаланги пальця на руці чи нозі. Виявляється болем, синюшністю, набряком, крововиливами, порушенням функції, іноді – зовнішньою деформацією. При ушкодженнях нігтьової фаланги часто утворюються піднігтьові гематоми. Діагноз вставляється з урахуванням обставин травми, скарг, даних об’єктивного огляду та результатів рентгенографії. За показаннями призначають КТ чи МРТ. Лікування – репозиція, іммобілізація за допомогою гіпсової пов’язки чи динамічного шинування. Іноді потрібна фіксація спицею. За наявності ран показано операцію.

Перелом пальця у дитини є досить поширеною травмою. Перед ушкоджень пальців рук припадає близько 2% від загальної кількості скелетних травм, частка переломів пальців ніг становить менше 1%. Найчастіше страждають нігтьові фаланги, дещо рідше – середні, ще рідше – основні. Тяжкі ушкодження трапляються нечасто. Важливість раннього адекватного лікування травм верхніх кінцівок обумовлена ​​необхідністю збереження функції кисті.

Переломи пальців у дітей виникають внаслідок побутових, вуличних та спортивних травм. Ушкодження пальців пензля можуть бути обумовлені ударом важким предметом, наприклад, молотком, защемленням дверима, бійкою або невдалим падінням. Поразки пальців стопи нерідко стають наслідком удару по твердому предмету, наприклад, по косяку в побуті або штанзі воріт під час гри у футбол.

Перелом фаланги пальця виникає в результаті травматичного впливу, сила якого перевищує характеристики міцності кістки. Може спостерігатись порушення цілісності середньої частини або епіфізів фаланги. Як правило, перелом одиночний, має лінійний характер і не супроводжується значним зміщенням.

Множинні травми пальців і осколкові ушкодження з грубим усуненням трапляються нечасто, вимагають особливої ​​уваги через можливі негативні наслідки. Більшість переломів закриті. Відриви частини подушечки пальця та утворення дефекту м’яких тканин при переломах кінцевої фаланги трапляється переважно у дітей дошкільного віку.

Дитина з переломом пальця руки скаржиться на різкий біль у зоні ушкодження. При огляді палець набряклий, синюшний. Травмова фаланга болюча при пальпації, осьовому навантаженні. За наявності значного усунення виявляються скорочення, деформація. Переломи нігтьових фаланг часто супроводжуються утворенням великих піднігтьових гематом. Функція кисті знижена.

Ознаками перелому пальця стопи у дітей є швидко наростаюча набряклість, синюшність, синці, піднігтьові гематоми, болючість обмацування та натискання по осі. Опора на ногу збережена, при стоянні та ходьбі дитина щадить передні відділи стопи, спирається на землю переважно п’ятою.

Відкриті переломи характеризуються наявністю рани неправильної форми, нерідко – з розм’ятими та розчавленими краями. У рані проглядаються жирові осередки м’яких тканин фаланг, іноді видно кісткові фрагменти. При утворенні дефекту частина шкіри та підлягаючих м’яких тканин відривається або звисає на тонкому шкірному клапті, що не має судин, що живлять.

При вираженому зміщенні та відсутності репозиції у віддаленому періоді формуються деформації пальців. Нерепоновані внутрішньосуглобові переломи зі зміщенням можуть призвести до обмеження рухливості в суглобі. У дорослому віці у дітей, які перенесли травми пальців, може розвиватися посттравматичний артроз.

Уточненням характеру травм займаються дитячі травматологи. Розпізнавання перелому зазвичай не становить труднощів завдяки досить яскравій клінічній картині. Через неможливість продуктивного контакту та неоднозначних даних рентгенологічного дослідження деякі складності можуть виникнути при діагностиці ушкоджень у дітей раннього віку, особливо у разі апікальних переломів нігтьових фаланг та уражень зони зростання. Для підтвердження діагнозу застосовуються такі методи:

• Рентгенографія пальця. Базова методика дозволяє визначати більшість переломів. Знімки виконують у двох проекціях. На рентгенограмах проглядається лінія зламу, кількість та напрямок зміщення уламків.
• пальця КТ. Призначається за недостатньої інформативності базового дослідження. Дозволяє отримати об’ємне зображення пошкодженої фаланги, підтвердити наявність та уточнити локалізацію перелому.
• МРТ пальцем. Потрібно у сумнівних випадках у дітей молодшої вікової групи та при підозрі на травму зони зростання. Добре візуалізує хрящову тканину, яка практично не проглядається на звичайних рентгенограмах.

Переломи пальців у дітей диференціюють із забитими місцями. На користь забитого місця свідчить нерезко виражений набряк, відсутність деформації та болючості при тиску по осі.

Консервативна терапія

Лікування частіше консервативне. При травмах без усунення пальці кисті фіксують гіпсовою лонгетою терміном на 7-10 днів. Пацієнтам з ураженнями вказівного, середнього та безіменного пальців накладають гіпс-човник по долонній поверхні, мізинці іммобілізують лонгетою по бічній поверхні, великий палець руки загіпсовують окремо від інших.

При травмах пальців ніг здійснюють динамічне шинування, прибинтовуючи хворий палець до здорового сусіднього. Дітям з переломом великого пальця стопи гіпс рекомендується накладати навіть за відсутності усунення. У разі усунення попередньо виробляють репозицію, кисть або стопу фіксують гіпсовою пов’язкою.

Зіставлення фрагментів може бути пов’язане зі значними труднощами через невеликий розмір дитячих фаланг. У складних випадках проводять черезшкірну фіксацію спицею, у дітей використовують ін’єкційну голку. Дитину направляють на контрольну рентгенографію, при задовільних результатах продовжують іммобілізацію протягом 2 тижнів. Потім призначають лікувальну фізкультуру.

Хірургічне лікування

Оперативні втручання показані при відкритих пошкодженнях із дефектом м’яких тканин. Застосовують різноманітні варіанти шкірної пластики. Невеликі рани закривають місцевим шкірним клаптем. Для усунення дефекту в зоні викроювання клаптя використовують шкірний трансплантат, взятий з внутрішньої сторони передпліччя. Шматочки придавлюють марлевою кулькою для поліпшення контакту з тканинами, що підлягають, і підвищення ймовірності приживлення.

Великі рани закривають за допомогою клаптя на ніжці живлення з основою в області долонної поверхні кисті. Ніжку відсікають через 3 тижні після операції. Тривалість іммобілізації після втручань із заміщення м’якотканого дефекту при відкритих переломах коливається від 2 до 3 або більше тижнів, залежить від обраної методики, тяжкості травми, успішності приживлення клаптя. У відновлювальному періоді проводять фізіотерапевтичні процедури, що призначають ЛФК.

Прогноз у більшості дітей є сприятливим. Переломи пальців рук та ніг добре зростаються, рухи зберігаються в повному обсязі, залишкові деформації відсутні. Несприятливий результат можливий за наявності усунення або відкритого пошкодження та пізнього звернення за медичною допомогою – у подібних випадках виникають складності під час репозиції, рання пластика стає неможливою через інфікування рани.

Профілактика переломів пальців у дітей молодшого віку передбачає постійний контроль батьків, забезпечення безпечного простору в межах квартири, ретельний вибір умов прогулянок та вуличних ігор. Дітям середнього та старшого віку слід роз’яснювати основи безпечної поведінки вдома та на вулиці. Робота з інструментами повинна виконуватись під наглядом батьків та після відповідного навчання. Заняття у спортивних секціях потрібно проводити під керівництвом тренера та з використанням спеціального обладнання.