Перелом поперекового відділу хребта

Перелом поперекового відділу хребта – це порушення цілісності одного чи кількох поперекових хребців внаслідок травми. Причиною зазвичай стає надмірне насильницьке згинання хребта при падінні пацієнта на ноги або сідниці або падіння важкого вантажу на зігнуту спину. Виявляється болем, обмеженням рухів, напругою м’язів та локальним набряком. При ушкодженні спинного мозку спостерігаються паралічі, парези, порушення функції тазових органів. Для уточнення діагнозу призначають рентгенографію, КТ, МРТ та інші дослідження. Лікування неускладнених переломів найчастіше консервативне, ускладнених – оперативне.

Зазвичай перелом поперекових хребців утворюється внаслідок непрямої травмуючої дії – надмірного насильницького згинання хребта, розгинальні переломи спостерігаються вкрай рідко. Залежно від напряму дії, що впливає, може виникати кілька видів пошкоджень, найбільш поширеним з них є компресійний перелом хребців.

З урахуванням особливостей ушкодження виділяють три типи переломів поперекових хребців:

• Компресійний перелом. Супроводжується здавленням, роздробленням та клиноподібним сплющуванням переднього відділу хребця. Виділяють три ступені компресії: 1 ступінь – зменшення висоти тіла на 1/3 або менше, 2 ступінь – зменшення висоти тіла на 1/3-1/2, 3 ступінь – зменшення висоти тіла на 1/2 або більше. Найчастіше страждає один хребець, рідше спостерігається пошкодження кількох сусідніх хребців. Дужки, суглобові відростки та міжхребцеві диски при таких переломах не страждають. Подібні пошкодження часто виникають при падіннях з висоти, при падінні на ноги можливе поєднання з переломом кісток п’яти, при падінні на сідниці – з переломом тазу.
• Роздроблений (оскольчатий) перелом. Супроводжується вклинюванням переднього краю хребця вищележачого в тіло нижчележачого. Міжхребцевий диск руйнується, крайовий уламок хребця висувається вперед. Іноді фрагмент тіла зміщується позаду, викликаючи ушкодження спинного мозку.
• Переломовивих. Супроводжується усуненням верхніх відділів хребта допереду. Поєднується зі зсувом міжсуглобових поверхонь або пошкодженням суглобових відростків і дужок. Ускладнюється забиттям, здавленням або розривом нервових корінців та спинного мозку.

Залежно стану нервових структур переломи хребта ділять на неускладнені (без ушкодження нервових структур) і ускладнені (зі здавленням чи руйнуванням нервових структур). Потрібно враховувати, що перші дні після травми нерезко виражена неврологічна симптоматика може виявлятися навіть за неускладнених переломах хребта.

З урахуванням особливостей пошкодженого хребця розрізняють травматичні та патологічні переломи. Травматичні ушкодження утворюються в незміненому хребці внаслідок інтенсивного травматичного впливу. Патологічні переломи виникають у хребці, ураженому будь-яким патологічним процесом (пухлиною, туберкульозом, остеопорозом) і є результатом незначної, часом непомітної травми.

В анамнезі виявляється вплив по осі хребта разом із його згинанням (падіння на спину важкого предмета, падіння з великої висоти, рідше – падіння з висоти людського зростання на сідниці). У момент травми часто спостерігається затримка дихання. Пацієнт скаржиться на болі в області ураження та відзначає посилення болю при згинанні та поворотах тулуба. Рухи обмежені. Виявляється напруга м’язів спини, локальний набряк та вистояння остистого відростка хребця. Пальпація області ушкодження та постукування по остистому відростку болючі.

У деяких пацієнтів (як із пошкодженням, так і без пошкодження спинного мозку) відразу після травми виникає клініка паралітичної непрохідності кишечника, що виявляється відсутністю випорожнень та газів, здуттям живота, нудотою та блюванням. При пошкодженні нервових корінців та спинного мозку виявляється неврологічна симптоматика різного ступеня вираженості – від локальної гіпестезії, зниження або підвищення окремих рефлексів та слабкості деяких м’язів до повної втрати чутливості та паралічу нижче місця ушкодження. Може спостерігатися порушення дефекації та сечовипускання.

Відмінною рисою патологічних компресійних переломів є стерта клінічна симптоматика. Інтенсивна травматична дія в анамнезі відсутня, затримка дихання в момент травми не виявляється, болі незначні. Іноді через слабко виражений больовий синдром пацієнти з патологічними переломами довго не звертаються за медичною допомогою і виявляються на прийомі у лікаря вже після зрощення хребця. При обстеженні пацієнтів з остеопорозом можуть виявлятися множинні переломи, що зрослися, що зумовлюють утворення старечого горба.

Симптоматика при оскольчатих переломах нагадує клінічні прояви травматичних компресійних переломів, проте ознаки ушкодження хребта проявляються яскравіше. Найчастіше виявляються неврологічні порушення різного ступеня вираженості. Часто спостерігається парез кишечника та затримка сечовипускання. У деяких пацієнтів розвивається травматичний шок.

Лікування здійснюють в умовах відділення травматології та ортопедії або нейрохірургії. Лікувальну тактику визначають залежно від типу перелому та ступеня компресії. Усім хворим виконують паравертебральну блокаду. Пацієнтам з 1 ступенем компресії хребця призначають постільний режим терміном 8 тижнів. Під матрац підкладають щит, поперек – невеликий валик. З перших днів проводять ЛФК, з 10 дня починають легкий масаж та теплові процедури.

При тяжкій компресії здійснюють поступову реклінацію, використовуючи ліжко зі щитом і підкладаючи під поперекову область валики, що поступово збільшуються в об’ємі, а потім накладають пластиковий або гіпсовий корсет. Такий спосіб лікування переноситься легше, ніж форсована одномоментна реклінація, і рідше провокує парез кишечника. При паралітичній непрохідності кишок призначають гіпертонічні та сифонні клізми, проводять повторні промивання шлунка, внутрішньовенно вводять глюкозу та фізрозчин.

При переломовихах і оскольчатих переломах без ушкодження спинного мозку здійснюють скелетне витягування, після вправлення вивиху виробляють етапну реклінацію, а потім накладають корсет. Всім хворим з переломовивихами, оскольчатими та компресійними ушкодженнями призначають ЛФК та ​​роблять повторні рентгенограми для оцінки стану пошкоджених хребців та ступеня консолідації перелому.

Хірургічне втручання показано при компресії нервових структур та нестабільності хребта. У ході операції проводять декомпресію спинного мозку та нервових корінців, при необхідності видаляють дрібні уламки та здійснюють один з видів остеосинтезу: транспедикулярну фіксацію, фіксацію пластинами, міжхребцеву фіксацію кейджами або міжтіловий спондилодез. У післяопераційному періоді призначають антибіотики, анальгетики, ЛФК та ​​фізіотерапію.