Перелом променевої кістки

Перелом променевої кістки – одне з найпоширеніших ушкоджень опорно-рухового апарату. Зазвичай виникає під час падіння на руку. Може виявлятися в осіб будь-якого віку та статі, однак ушкодження верхньої частини променевої кістки та переломи діафізу частіше виявляються у дітей, пацієнтів середнього та молодого віку, а переломи променя у типовому місці – у літніх. Така різниця обумовлена ​​деякими відмінностями у механізмі травми, різним рівнем та характером рухової активності, а також віковими особливостями кістково-м’язової системи.

Переломи променевої кістки можуть бути ізольованими або поєднуватись з іншими пошкодженнями. У травматології та ортопедії частіше зустрічається поєднання переломів променевої та ліктьової кістки. При нетиповому механізмі травми (автодорожних пригодах, нещасних випадках на виробництві, падіннях з висоти) можливі поєднання з переломами інших кісток кінцівок, переломами ребер, переломами хребта, переломами тазу, ЧМТ, пошкодженням нирки, пошкодженням грудної клітки, пошкодженням сечового міхура та тупою травмою . Лікування переломів променя здійснюють лікарі-травматологи.

Переломи головки та шийки

Перелом променевої кістки в області головки зазвичай виникає внаслідок падіння на витягнуту і трохи відведену руку. Складає близько 20% від загальної кількості травм ліктьового суглоба. У 50% випадків поєднується з пошкодженням інших анатомічних структур, у 10% випадків – з вивихом кісток передпліччя. Проявляється болем та припухлістю в ділянці ліктя. Біль посилюється при пальпації, спробі повернути чи зігнути руку. Крепітація не визначається. Для уточнення діагнозу призначають рентгенографію ліктьового суглоба. Лікування зазвичай консервативне. При ушкодженнях без усунення накладають гіпс, при наявності усунення виконують закриту репозицію, а потім призначають контрольні знімки.

При незадовільний результат контрольної рентгенографії здійснюють повторну репозицію з фіксацією головки спицею. Потім накладають гіпс, спицю видаляють через 2-3 тижні, іммобілізацію продовжують 4-5 тижнів. При багатооскольчатих ушкодженнях та значному руйнуванні головки показано хірургічне втручання – резекція головки або ендопротезування головки з використанням силіконового протезу. Останній спосіб зазвичай застосовується під час лікування молодих пацієнтів.

Ізольовані переломи діафіза

Перелом променевої кістки в зоні діафізу виникає в результаті удару по променевій стороні передпліччя і спостерігається досить рідко. Симптоматика зазвичай стерта. В області ушкодження виникає припухлість, пацієнти скаржаться на біль, що посилюється при обмацуванні та рухах, особливо ротаційних. Кріпітація та патологічна рухливість, як правило, відсутні, оскільки уламки променевої кістки утримуються цілою ліктьовою кісткою та міжкістковою мембраною. Діагноз уточнюють за допомогою рентгенографії кісток передпліччя.

При ушкодженнях без усунення накладають гіпс терміном на 8-10 тижнів. За наявності усунення показана закрита репозиція з наступною іммобілізацією протягом 8-12 тижнів. Якщо уламки не вдається зіставити (зазвичай буває при впровадженні м’яких тканин між кістковими фрагментами), необхідно хірургічне втручання – остеосинтез променевої кістки пластиною або штифтом.

Пошкодження Галеацці

Описано італійським хірургом Галеацці у першій половині ХХ століття. Є поєднанням перелому променевої кістки і вивиху ліктьової кістки в променево-зап’ястковому суглобі. Подібні ушкодження складають близько 7% від загальної кількості переломів кісток передпліччя і утворюються при падінні на пензель. Супроводжуються болем у нижній та середній третині передпліччя, вираженою припухлістю та утворенням підшкірних гематом. Рухи в променево-зап’ястковому суглобі обмежені.

Відмінними рисами даної травми є часті супутні ушкодження нервів, розвиток компартмент-синдрому (здавлення нервів, вен і артерій набряклими м’якими тканинами) і необхідність хірургічного втручання відновлення нормальних анатомічних співвідношень кісток передпліччя. Ознаками, що дозволяють запідозрити ушкодження нервів, є випадання чутливості та рухів у ділянці кисті. Напруга м’яких тканин, що посилюється, болісний наростаючий біль і посилення болю при тязі за пальці вказують на наявність компартмент-синдрому.

Діагноз виставляється на підставі рентгенографії передпліччя із захопленням променево-зап’ясткового суглоба. У сумнівних випадках виконують порівняльні рентгенограми обох передпліч або призначають КТ кістки. При підозрі на травму нервів та пошкодження судин призначають консультації судинного хірурга та невролога. При компартмент-синдромі потрібна негайна фасціотомія. Лікування оперативне – відкрита репозиція та остеосинтез променевої кістки пластиною. При необхідності додатково здійснюється фіксація головки ліктьової кістки спицею. Іммобілізацію продовжують 6-8 тижнів, потім призначають реабілітаційні заходи, що включають ЛФК, масаж і фізіотерапію. При застарілих ушкодженнях накладають дистракційні апарати.

Перелом у типовому місці

Переломи променевої кістки в типовому місці (трохи вище променево-зап’ясткового суглоба) – найпоширеніші переломи кісток передпліччя. Нерідко спостерігаються в дітей віком і в молоді, проте, найчастіше зустрічаються в осіб похилого віку, що з остеопорозом. Як правило, виникають при падінні з опорою на витягнуту руку, можуть супроводжуватись або не супроводжуватись зміщенням фрагментів. З урахуванням характеру усунення виділяють два різновиди таких ушкоджень – переломи Коллеса та переломи Сміта. При переломі Коллеса дистальний уламок зміщується до тилу, при переломі Сміта – до долоні. Крім того, такі переломи можуть бути внутрішньосуглобовими або позасуглобовими, відкритими або закритими.

Пошкодження супроводжується різким болем, набряком та крововиливами. Можлива крепітація та патологічна рухливість. При зміщенні виявляється видима деформація трохи вище за суглоб або в його проекції. Рухи та пальпація різко болючі. Діагноз підтверджують за результатами рентгенографії променево-зап’ясткового суглоба. При складних переломах і під час передопераційної підготовки може знадобитися проведення КТ променево-зап’ясткового суглоба та МРТ. Лікування у переважній більшості випадків консервативне.

При переломах променевої кістки без усунення накладають гіпс, при зміщенні після виконання блокади проводять закриту репозицію з подальшим накладенням простої або пластикової пов’язки гіпсової. При необхідності для кращого утримання уламків використовують черезшкірну фіксацію спицями. Потім хворого спрямовують на контрольну рентгенографію. При задовільному стоянні уламків гіпс зберігають 4-5 тижнів. При невдачі репозиції здійснюють спробу повторного вправлення. Якщо фрагменти не вдалося порівняти, показано операцію.

Хірургічне втручання проводять за умов стаціонару. Можливий остеосинтез дистального метаепіфізу променевої кістки пластиною чи гвинтами. При складних відкритих переломах накладення металоконструкцій у ділянці рани протипоказано, у разі використовують апарати зовнішньої фіксації. У післяопераційному періоді призначають УВЧ, знеболювальні та антибіотики. Термін початку реабілітаційних заходів залежить від виду остеосинтезу. Стабільна фіксація пластиною дозволяє почати ЛФК вже через тиждень після операції, при інших способах лікування розробку суглоба відкладають більш пізні терміни.