Перелом шийного відділу хребта

Перелом шийного відділу хребта – Порушення цілісності одного або декількох шийних хребців в результаті травматичного впливу. Виникає внаслідок удару, падіння на голову, різкого згинання чи розгинання шиї. Проявляється болями в шиї, обмеженням рухів та спастичною напругою м’язів. Часто виявляється неврологічна симптоматика різного ступеня виразності. Діагноз виставляють на підставі даних рентгенографії, при необхідності додатково призначають КТ та МРТ. Лікування найчастіше консервативне, при пошкодженні спинного мозку потрібна операція.

Переломи шийних хребців становлять близько 30% загальної кількості переломів хребта. При цьому в 40-60% випадків спостерігається пошкодження спинного мозку того чи іншого ступеня тяжкості. Близько 30% пацієнтів із такими переломами гинуть на місці внаслідок шоку, а також тяжких порушень дихання та серцевої діяльності, зумовлених ушкодженням нервових структур. Основна частина пацієнтів із переломами шийного відділу хребта – активні люди молодого та середнього віку.

Причиною травми зазвичай стає падіння на голову з висоти, пірнання у воду в недостатньо глибоких місцях, різке згинання (рідше – розгинання) шиї при раптовому гальмуванні транспорту або удар головою об дах автомобіля під час руху поганою дорогою. Найчастіше виявляються компресійні переломи IV, V та VI хребців, проте найтяжчі наслідки виникають при переломах І та ІІ хребців. Лікування переломів шийного відділу хребта здійснюють травматологи.

I шийний хребець (атлант) має вигляд кільця і ​​є своєрідним «підставою», на якому тримається голова. Своїми увігнутими поверхнями він зчленовується з опуклими виростками потиличної кістки, утворюючи суглоб з тонкими хрящовими поверхнями, капсулою та зв’язками. Між потиличною кісткою та I шийним хребцем немає товстої хрящової прокладки (міжхребцевого диска), тому при ударі головою травмуюча сила передається на атлант без амортизації.

Виростки потиличної кістки вдавлюються в кільце атланта, при цьому, залежно від виразності та осі застосування травмуючої сили може виникати кілька видів переломів. Перелом передньої дуги – ізольоване пошкодження переднього півкільця, може супроводжуватися більш менш вираженим усуненням уламків. Перелом задньої дуги – ізольоване ушкодження заднього півкільця, зазвичай стійке, без суттєвого зміщення та здавлення нервів. Переломи бічних мас – порушення цілісності центральних відділів кільця, що супроводжується зниженням висоти хребця.

Найважчим ушкодженням атланта є «перелом, що лопається», або перелом Джефферсона, при якому цілісність кільця атланта порушується відразу в чотирьох точках. Існують також варіанти «перелому, що лопається», при якому відбувається вибухове пошкодження або передньої, або задньої дуги атланта або паралельні переломи задньої і передньої дуг. Травма атланту може бути ізольованою або поєднуватися з пошкодженням II шийного хребця та інших хребетних сегментів.

Пацієнта турбує почуття нестабільності шиї, болю в шиї, темряві та потилиці, можлива втрата чутливості у тім’яній та потиличній ділянці. Хворий тримає голову руками. При пошкодженні чи здавленні нервових структур виявляється неврологічна симптоматика. Рентгенографія I шийного хребця у спеціальній проекції (через рот) дозволяє підтвердити порушення цілісності атланту та оцінити ступінь зміщення дуг. За потреби додатково призначають КТ. Хворих із підозрою на пошкодження спинного чи довгастого мозку оглядає нейрохірург чи невролог.

II шийний хребець (аксіс) також має форму кільця. У передніх відділах цього кільця знаходиться масивний кістковий виріст, що називається зубом. Зуб з’єднується із задньою поверхнею атланту, утворюючи суглоб Крювельє. Крім того, атлант та аксіс зчленовуються між собою за допомогою широких та плоских симетрично розташованих суглобових поверхонь. Через особливості будови верхніх відділів хребта при травмах зазвичай страждає зубоподібний відросток. Можуть виявлятись переломи зуба трьох типів. Перший тип – відривне пошкодження верхівки зуба, що рідко зустрічається стабільний перелом. Другий тип – пошкодження вузької частини зуба, нестабільний перелом, спостерігається більш ніж у 50% випадків. Третій тип – пошкодження основи зуба, що у 20% випадків супроводжується неврологічними порушеннями.

З урахуванням ступеня усунення атланту та вираженості симптоматики виділяють три ступені перелому зубоподібного відростка. При першому ступені зміщення відсутнє, хворий пред’являє скарги на неприємні відчуття в ділянці шиї та незначні болі при рухах голови. При другому ступені атлант і уламок зуба зміщуються допереду, а задня частина I хребця здавлює спинний мозок. Можлива непритомність під час травми або через деякий час після неї, виявляється неврологічна симптоматика – від незначних порушень чутливості до парезів та паралічів. При третьому ступені через значне усунення зазвичай виникають важкі ушкодження нервових структур, несумісні з життям.

Слід враховувати, що хибне благополуччя при переломах першого ступеня може провокувати недооцінку тяжкості ушкодження (як лікарем, і самим пацієнтом). Хворий вільно пересувається, повертає голову, трясе головою і т. д. При таких рухах іноді виникає різке зміщення атланту та раптова компресія спинного мозку, що супроводжується гострою компресійною мієлопатією та різким погіршенням стану пацієнта. З огляду на цю обставину всі переломи аксісу слід розглядати як потенційно небезпечні ушкодження.

Для підтвердження діагнозу виконують рентгенографію у двох проекціях: бічну та через рот. При невизначених результатах можливе проведення функціональних знімків (з максимальною обережністю та в присутності лікаря), проте безпечнішим та інформативнішим методом дослідження є аксіальна КТ із фронтальною та сагітальною реконструкцією. При неврологічних розладах призначають консультацію невропатолога або нейрохірурга.

Компресійні та роздроблені переломи шийного відділу хребта в більшості випадків виникають при форсованому згинанні шиї (згинальні переломи). Рідше трапляються ушкодження внаслідок різкого розгинання шиї (розгинальні переломи). Пацієнти скаржаться на біль у шийному відділі хребта. Рухи обмежені. Визначається спастичне скорочення та напруження м’язів шиї. Пальпація остистого відростка зламаного хребця болісна.

В окремих випадках (при розриві зв’язок між остистими відростками) виявляється викривлення лінії остистих відростків у вигляді багнета або блискавки. Ця ознака свідчить про нестабільність перелому. Компресійні переломи зазвичай не супроводжуються ушкодженням спинного мозку, при цьому може спостерігатися нерезко виражена неврологічна симптоматика, зумовлена ​​набряком ураженої області. При пошкодженні спинного мозку (частіше виникає при роздроблених переломах і переломовивихах) неврологічні порушення виражені яскравіше, у важких випадках виявляється тетраплегія, порушення акта дефекації та сечовипускання.

Особливо важкими ушкодженнями є переломовивихи шийних хребців, які також зазвичай виникають внаслідок різкого згинання голови. При переломовихах часто виявляються одночасні пошкодження кількох хребців, переломи дужок, остистих і суглобових відростків, частіше виникають повні паралічі та втрата чутливості. Можливий летальний кінець відразу після пошкодження, через кілька годин або кілька діб. У разі причиною смерті стають порушення дихання, набряк легень та інші ускладнення.

Вирішальне значення для постановки діагнозу має рентгенографія шийного відділу хребта. Особливо інформативний бічний знімок, на якому може виявлятися компресія (зниження висоти передніх відділів хребця) і збільшення проміжку між остистими відростками зламаного і хребців, що лежать вище. У сумнівних випадках призначають КТ хребта в шийному відділі, для оцінки стану м’якотканих структур використовують МРТ хребта. За наявності неврологічних порушень показано консультацію нейрохірурга або невропатолога.

Найчастіше при переломах шийних хребців показано консервативне лікування. Пацієнтів госпіталізують до травматологічного відділення. При неускладнених переломах без зміщення проводять іммобілізацію з використанням коміра типу Шанцю, гіпсового корсета або жорсткого коміра терміном до 4 місяців. За наявності зміщення та небезпеки пошкодження спинного мозку застосовують витягування петлею Гліссона у поєднанні з коригуючими подушками або валиками.

При згинальних переломах подушку не кладуть під голову, під плечі підкладають валик. При розгинальних ушкодженнях використовують дві подушки, підкладені під голову пацієнта, після усунення компресії подушки видаляють. Через 15-30 діб витяг знімають і накладають жорсткий комір або гіпсовий напівкорсет терміном на 3-4 місяці. Хворим призначають знеболювальні, фізіотерапевтичні процедури та лікувальну гімнастику.

Хірургічні втручання проводять при нестабільних переломах та переломовивихах шийних хребців (особливо у поєднанні зі здавленням або пошкодженням спинного мозку), осколкових компресійних переломах, а також при неефективності консервативного лікування. Для фіксації хребців застосовують ламінарні контрактори, трансартикулярні фіксатори чи пластини. У післяопераційному періоді призначають антибіотики, анальгетики, ЛФК, масаж та фізіопроцедури, у подальшому проводять реабілітаційні заходи.