Переломи кісток тазу у дітей

Переломи кісток тазу у дітей виявляються досить рідко та належать до категорії тяжких травм. Найчастіше такі ушкодження розвиваються внаслідок серйозних подій (падінь з висоти, транспортних катастроф, обвалів тощо), тому поряд з переломами тазу можуть спостерігатися пошкодження інших кісток та травми внутрішніх органів, що збільшує тяжкість стану хворого. Симптоматика залежить від виду травми. При крайових переломах переважають місцеві ознаки: біль та гематома у проекції перелому. Ушкодження тазового кільця супроводжуються різкою хворобливістю, вимушеним становищем тіла та різким зниженням рухової активності. Можлива деформація тазу, у тяжких випадках розвивається шок. Діагноз виставляють на підставі симптомів та результатів рентгенографії. Лікування консервативне, здійснюється стаціонарно.

Переломи кісток тазу у дітей належать до досить рідкісних травм і становлять 1,4-4,3% від загальної кількості пошкоджень скелета. Висока еластичність кісток і наявність безлічі хрящових прошарків між ядрами окостеніння забезпечує пом’якшення прямих ударів і зменшує ймовірність виникнення переломів тазу навіть при значному впливі, що травмує. У дітей віком до 8 років такі травми спостерігаються рідко, максимальна кількість випадків припадає на вік 8-12 років.

Переломи кісток тазу у дітей нерідко супроводжуються ушкодженням сечовивідної системи та органів черевної порожнини. Можливе також поєднання із пошкодженням грудної клітки, ЧМТ, а також переломами інших кісток.

З урахуванням локалізації всі переломи поділяються на групи:

• Крайові ушкодження кісток, які беруть участь у освіті тазового кільця.
• Ушкодження кісток, що утворюють тазове кільце, без втрати його безперервності.
• Ушкодження кісток, що утворюють тазове кільце, із втратою його безперервності.
• Переломи вертлужної западини.

Такі переломи – найлегші, поєднання із ушкодженнями інших органів спостерігається рідко. Іноді такі травми є наслідком прямого удару. Однак частіше спостерігається відрив частини кістки при форсованому фізичному навантаженні (наприклад, при заняттях спортом: спроби сісти на шпагат, стрибків у довжину тощо). Крайові переломи характерні для підлітків і виникають, оскільки кісткова система іноді «не встигає дорослішати» за м’язами, що швидко розвиваються.

За клінічними проявами крайові переломи можуть нагадувати забій. Загальний стан практично не страждає, дитину непокоїть локальний біль. Через кілька годин у сфері ушкодження утворюється помітна гематома. При переломі передньоверхньої ості здухвинної кістки відзначається посилення болю при спробах зробити крок, згинання та відведення стегна; у ряді випадків виявляється зменшення відносної довжини кінцівки. При переломі передньонижньої ості клубової кістки відзначається посилення болю при розгинанні гомілки. Про відрив сідничного бугра свідчить посилення больового синдрому при згинанні колінного суглоба.

Рентгенографія тазу допомагає уточнити діагноз, однак у ряді випадків знімків недостатньо для достовірного підтвердження перелому тазу, оскільки лінію перелому важко відрізнити від зони зростання. У разі ускладнень пацієнта направляють на МРТ чи КТ кісток таза. Консультації інших фахівців, зазвичай, не потрібні.

Лікування зазвичай консервативне. Пацієнтів з переломами остюків клубових кісток укладають на щит, ногу з хворого боку фіксують на шині в положенні відведення. Термін фіксації – 16-18 днів. Хворим із відривами сідничного бугра накладають гіпс від попереку до стопи на 3 тижні. При значному зміщенні сідничного бугра потрібна операція – відкрита репозиція та підшивання уламку.

Такі переломи спостерігаються при пошкодженні сідничної та лобкової кісток і зазвичай не супроводжуються значним зміщенням. За відсутності інших травм шок зазвичай не розвивається, стан дитини залишається задовільним. Виникає різкий біль. Пацієнт лежить у вимушеній позі: з напівзігнутими та розведеними ногами. При пошкодженні лонної кістки виявляється симптом «прилипла п’яти» – дитина не може самостійно підняти ногу над ліжком і підтягнути її до живота.

Рентгенографія допомагає підтвердити діагноз. МРТ та КТ зазвичай не потрібні. Якщо на рентгенівських знімках виявляється перелом сідничної кістки зі значним зміщенням, необхідна консультація проктолога, щоб унеможливити розрив прямої кишки. Спочатку виконується внутрішньотазова блокада. Потім дитину укладають на щит із валиком під колінами. Ноги мають бути дещо зігнуті та розведені. Лікування у стаціонарі триває 18-25 днів.

Такі ушкодження – найважчі, часто поєднуються з іншими травмами, пошкодженнями внутрішніх органів, і навіть можуть супроводжуватися шоком. Причиною зазвичай стає ДТП чи падіння з висоти. Можливі множинні та діагональні переломи, переломи Мальгеня, розриви лоно-сідничного синхондрозу та лонного зчленування.

Стан пацієнта зазвичай тяжкий. Характерні сильні болі у проекції тазових кісток. Можливі біль у животі. Становище дитини вимушене. Навіть при незначній зміні пози виникає різка болючість. При розриві лонного зчленування ноги зігнуті та приведені до тулуба. При переломах Мальгеня та ушкодженні передніх відділів пацієнт приймає позу жаби – з розведеними та зігнутими ногами. При вираженому зміщенні виявляється деформація тазу (звуження, зміщення постраждалої половини догори або її розворот назовні).

Шок при таких травмах розвивається з двох причин: внаслідок масивної кровотечі із губчастої речовини тазових кісток та через пошкодження нервів крижового сплетення. В окремих випадках кровотеча може бути настільки інтенсивною, що симулює внутрішньопорожнину (внаслідок розриву внутрішніх органів). Симптоматика залежить від стадії та тяжкості шоку. Порушення змінюється затемненням свідомості. Шкіра волога, бліда. Відзначається зниження тиску, наростаюча тахікардія та зменшення кількості сечі. Можливі порушення дихання.

Обстеження хворих із такими переломами тазу проводять максимально дбайливо. Пальпацію здійснюють обережно, без перевірки симптомів Маррея та Вернейля (тиску на крила клубових кісток). При пальпації виявляється набряк та біль. Після огляду виконують рентгенографію. Перекладати хворого на спеціальний стіл не рекомендується, тому дослідження виконують прямо на каталці. Дані рентгенографії зазвичай досить інформативні, МРТ та КТ тазу не потрібні. При підозрі на поєднану травму призначають консультації хірурга, уролога, проктолога та інших спеціалістів.

Лікування консервативне. При виявленні ознак шоку проводиться протишокова терапія. Для зменшення больового синдрому виконується внутрішньотазова блокада. Здійснюється інфузійна терапія. Після нормалізації життєвих показників пацієнта укладають на щит підкладаючи валик під коліна. При зміщенні додатково здійснюється лейкопластирне чи скелетне витягування. Для дітей 8-10 років термін фіксації – 3 тижні, для дітей старшого віку – 4-5 тижнів.

Відновлення нормальної кількості еритроцитів після крововтрати займає 1-1,5 міс. Під час перебування дитини на травматологічному відділенні для прискорення цього процесу проводять переливання крові. На час відновлювального періоду пацієнту призначають вітамінотерапію та препарати заліза.

Такі ушкодження зазвичай поєднуються з переломами інших кісток тазу. Виникає біль у тазостегновому суглобі, нога наведена та розгорнута назовні, утримання кінцівки на вазі неможливе, рухи різко обмежені. Діагноз підтверджують, проводячи рентгенографію кульшового суглоба. Лікування здійснюють консервативно, у стаціонарі. Накладають скелетне витягування на 4-5 тижнів. Після цього показана ходьба на милицях протягом 3-6 місяців. Дітей з такими травмами беруть на диспансерне спостереження через підвищену ймовірність розвитку артрозу тазостегнового суглоба.

Програма лікування будь-яких переломів кісток тазу у дітей обов’язково включає спеціально розроблені комплекси лікувальної фізкультури.