Переломи стегнової кістки у дітей

Перелом стегна у дітей – Досить поширене травматичне пошкодження. Пацієнти з цією травмою становлять майже 17% від загальної кількості хворих, які госпіталізовані до дитячих травматологічних відділень. Перелом супроводжується болем та набряком. Опора утруднена чи неможлива. Зазвичай спостерігається крепітація і деформація кінцівки, обумовлена ​​зсувом уламків, проте переломи у верхній частині стегна можуть супроводжуватися мізерною симптоматикою і за своїми клінічними проявами нагадувати забій м’яких тканин. Діагноз виставляють на підставі даних рентгенографії. Лікування зазвичай консервативне. На початковому етапі, як правило, використовується скелетне витягування, потім призначається ЛФК, масаж та фізіолікування. За потреби виконується хірургічне втручання.

Перелом стегна в дітей віком – це порушення цілісності стегнової кістки. Зазвичай цілісність кістки порушується повністю, але у дошкільнят іноді можуть виявлятися ушкодження «на кшталт зеленої гілки», коли кістка ламається без ушкодження окістя. При цьому еластична окістя відшаровується на значному протязі, тому погано утримуються нею уламки можуть зміщуватися всередині непошкодженого періостального футляра.

Механізм переломів стегна у дітей той самий, що й у дорослих. Пошкодження виникає внаслідок падіння з висоти, насильницького скручування чи перегину кінцівки чи автодорожньої травми. Однак через особливості анатомії та фізіології тяжкість ушкодження у дітей менше залежить від сили травми. Тобто, на перший погляд, незначна травма може стати причиною тяжкого перелому, а при значному травматичному впливі (наприклад, падінні з висоти) перелом може бути відсутнім або бути відносно нескладним і більш сприятливим у лікуванні.

Переломи стегнової кістки у дітей можуть поєднуватися з переломами інших кісток кінцівок, ЧМТ, травмою грудної клітки та тупою травмою живота.

За наявності пухлинного процесу в кістки (наприклад, при остеосаркомі або метастазах у кістку) можливий патологічний перелом, який виникає без видимої травми або за зовсім незначної травми.

З урахуванням локалізації розрізняють:

• Переломи у верхній частині стегна, що включають ушкодження шийки стегна, відриви малого та великого рожна.
• Переломи діафізарної (середньої) частини стегнової кістки.
• Переломи нижньої частини стегна.

Переломи діафізу є найважчим і найпоширенішим ушкодженням стегнової кістки та становлять 60% від загальної кількості переломів стегна.

З урахуванням особливостей ушкодження розрізняють спіральні, косі, поперечні та оскольчасті переломи. Найчастіше спостерігаються спіральні та косі переломи. Епіфізіеоліз (травматичні пошкодження паросткової зони) виявляються досить рідко.

Такі переломи поділяють на дві групи. У першу (переломи шийки стегна) включають пошкодження поперечника кістки: епіфізеоліз головки стегна, чрезвертельные, межвертельные і чрезшеечние переломи. У другу – відриви частини кістки без пошкодження її діаметра, тобто, апофізеоліз малого і великого рожна.

Переломи шийки стегна значно різняться за вираженістю симптоматики. При переломах зі зміщенням з’являється інтенсивний біль у кульшовому суглобі. В області паху видно припухлість. Рухи різко болючі, підйом витягнутої ноги неможливий. При пальпації визначається болючість у проекції великого рожна та області суглоба. Зазвичай відзначається скорочення кінцівки.

При ушкодженнях кістки без усунення клініка згладжена. Болі помірні, опора на ногу збережена. У деяких випадках діти з такими переломами можуть навіть ходити. Насторожуючим моментом для батьків у таких випадках стає наполегливий больовий синдром і деяке розгортання ноги назовні як при ходьбі, так і спокої.

Для уточнення остаточного діагнозу виконується рентгенографія кульшового суглоба в стандартних проекціях. Найбільш інформативний прямий знімок. При епіфізеолізах і переломах без усунення іноді потрібно для порівняння зробити рентгенограму здорового тазостегнового суглоба.

Лікування здійснюється у дитячому травматологічному відділенні. Пацієнтам з переломами без зміщення виробляють витяг за шкіру з використанням лейкопластиру та малим вантажем. Ногу відводять та укладають на шину на 2-2,5 міс. У початковому періоді показано УВЧ. Після зняття витягу рекомендують на 1,5 міс. обмежити навантаження, призначають масаж, ЛФК та ​​фізіопроцедури.

При переломах зі зміщенням здійснюють скелетне витягування, також відводячи ногу назовні. При эпифизеолизах головки термін витяжки – 2 міс., надалі рекомендується розвантаження кінцівки терміном 1 місяць. При вертлюгових і черезшарових переломах скелетне витягування триває протягом 3-4 тижнів. Потім на 15 міс. накладають гіпсову пов’язку від талії до гомілки.

Переломи великого рожна спостерігаються рідко і зазвичай виникають після падіння на бік або удару по бічній поверхні кульшового суглоба. Клінічні прояви дуже мізерні. Дитина може ходити, але скаржиться на біль. Інтенсивність больового синдрому зростає при рухах, опорі та пальпації. По зовнішній поверхні суглоба визначається набряк та крововилив.

Діагноз підтверджується після порівняльної рентгенографії обох кульшових суглобів. Знімок здорового суглоба виконується, тому що уламок рожна утримується м’язами і практично не зміщується, тому перелом буває важко розпізнати без порівняння зі здоровим стегном. У сумнівних випадках призначають комп’ютерну томографію або МРТ кульшового суглоба.

Лікування проводиться дитячим травматологом за умов стаціонару. Кінцівку фіксують на 2-3 тижні, накладаючи лейкопластирне витяг з малим вантажем або глибоку гіпсову пов’язку. Потім призначають озокерит або парафін, масаж та ЛФК.

Переломи малого рожна виникають при раптовій різкій напрузі м’язів, що кріпляться до нього, і виявляються різким болем. Біль посилюється при рухах, опорі та пальпації. Діагноз виставляють виходячи з рентгенограм. Пацієнта госпіталізують та накладають гіпс або лейкопластирне витягування на 3-4 тижні. Після цього призначають озокерит, парафін, ЛФК і масаж.

Переломи діафіза стегна в дітей віком поділяються на переломи нижньої, середньої і верхньої третини, подвертельные переломи і надмыщелковые переломи.

Симптоматика при всіх переломах стегна у дітей подібна, відрізняється лише рівень ушкодження та особливості усунення уламків внаслідок тяги тих чи інших м’язів. При переломах у середній та верхній частині стегнової кістки периферичний уламок зміщується досередини, центральний – у зовнішню сторону і вперед.

При пошкодженнях у нижній частині стегна м’язи відтягують периферичний уламок назад так, що іноді він розгортається практично на 90 градусів і стає майже перпендикулярним до осі кінцівки. Значне зміщення та наявність безлічі уламків може становити загрозу внаслідок можливого пошкодження нервових стовбурів та судин.

Характерним симптомом є інтенсивний біль. Стегна укорочено та деформовано, опора неможлива. В області ушкодження виявляється припухлість, у деяких випадках з’являються синці. Визначається патологічна рухливість, а також крепітація у місці перелому.

Єдиною групою ушкоджень, що відрізняються за вираженістю перелічених клінічних проявів, є поднадкостничні і вбиті переломи стегна у дітей перших 2-3 років життя. При таких пошкодженнях болі незначні, скорочення та деформація відсутні, опора на ногу може бути збережена. Запідозрити перелом можна лише за припухлістю та болями у відповідній області.

Основний метод інструментальної діагностики всіх видів таких переломів – рентгенографія стегна у двох проекціях. У складних випадках призначається магнітно-резонансна томографія чи комп’ютерна томографія кістки. Підозра на ушкодження нервів чи судин є основою консультації судинного хірурга, невролога чи дитячого нейрохірурга.

Слід пам’ятати, що діафізарні переломи стегна належать до категорії тяжких травм та можуть супроводжуватися розвитком шоку. Пацієнтів із підозрою на таку травму потрібно терміново доставити до меду. установа, попередньо давши знеболювальне та добре зафіксувавши кінцівку спеціальною шиною або, за її відсутності, двома дощечками з боків кінцівки.

Лікування зазвичай консервативне, проводиться за умов дитячого травматологічного відділення. Може використовуватись чотири методики:

• Постійне витяг до повного зрощування перелому.
• Комбінація витягування та іммобілізації з використанням пластикової або гіпсової пов’язки. Витяг накладають до утворення мозолі (в середньому на 3 тижні) і потім замінюють гіпсовою пов’язкою до повного зрощення.
• Іммобілізація з використанням кокситної пов’язки.

Вибір способу визначається особливостями переломів. Зазвичай застосовуються перша та друга методики. Гіпс без попереднього витягування, як правило, накладають при поднадкостничних і вбитих переломах.

У пацієнтів віком до 5 років використовується лейкопластирне витягування, у хворих старшого віку – скелетне витягування. Зрощення, залежно від віку дітей та виду ушкодження, настає за 3-8 тижнів. Потім витяг знімають, дозволяють дозоване навантаження, призначають ЛФК, парафін або озокерит, а також масаж для прискорення відновлення функції кінцівки.

Хірургічна операція показана при неможливості забезпечити якісне витягування (при епілепсії та спастичних паралічах), при багатооскольчатих переломах та інтерпозиції м’яких тканин. Виконується остеосинтез стегна блокуючим гвинтом. Накісткові металоконструкції зазвичай не застосовуються, оскільки у дітей вони можуть викликати бурхливе розростання окістя.

Оперативне втручання проводиться під загальним наркозом. Потім пацієнтові накладають гіпс на 6-8 тижнів. Надалі призначають теплові процедури (озокерит, парафін), масаж і ЛФК.

Подібні переломи стегна у дітей виявляються рідко і зазвичай виникають у шкільному віці. Виявляються болем, гемартрозом та порушенням функції кінцівки. При усуненні виникає виражена деформація у верхній частині коліна.

Діагноз підтверджується даними рентгенографії колінного суглоба. Лікування зазвичай консервативне, здійснюється дитячим травматологом у стаціонарних умовах. При вступі виконують пункцію колінного суглоба. Якщо є потреба, здійснюють репозицію. Потім фіксують кінцівку гіпсовою пов’язкою. Загальний термін іммобілізації – 1,5-2 міс., Потім призначають ЛФК, фізіотерапію та масаж.