Періодонтіт

Періодонтит верхівковий – запалення сполучної тканини (періодонту), що оточує корінь зуба в області верхівки. Виявляється різкою хворобливістю в зоні ураженого зуба, що посилюється при найменшому дотику до нього, набряком ясен, припухлістю щоки, патологічною рухливістю зуба, підвищенням температури тіла. Може викликати виникнення кісти щелепи, навколощелепного абсцесу, флегмони, остеомієліту, нориць, тому нерідко потребує видалення. У лікуванні періодонтиту широко використовуються пасти, що розсмоктують, і препарати, що потенціюють регенерацію кісткової тканини. При гострому запаленні важливе значення має дренування періодонтальної щілини.

Верхівковий періодонтит є ускладненням карієсу зубів, при періодонтит запальний процес поширюється як на тканини зуба, так і на кісткову тканину, що оточує верхівки коренів зуба. Залежно від ступеня патологічних змін періодонтит поділяється на гранульому, кісту та фіброзну форму захворювання.

Причиною виникнення періодонтиту є розпад нерва з ураженням зв’язки, що утримує зуб. Цим і пояснюється хвороблива рухливість зуба та болючість при дотику. Відзначається підвищення температури тіла, іноді при періодонтит збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.

Іноді періодонтит протікає безболісно, ​​тоді відбувається розсмоктування кістки навколо кореня та утворення гранульоми, що виглядає у вигляді мішечка на верхівці кореня зуба. У більш серйозних випадках утворюється велика порожнина – кіста, що вимагає тривалого лікування як для збереження самого зуба, так і для запобігання аутоінтоксикації. Іноді при періодонтиті розвиваються ускладнення з боку внутрішніх органів: гломерулонефрит, ревматичні ураження суглобової тканини та клапанів серця.

Часто причиною періодонтиту є неякісне лікування кореневих каналів; при рентгенографії добре видно уламки інструментів, залишених у каналі. Такі зуби часто підлягають екстракції, але замість видалення зубів можна спробувати вилікувати їх. Лікування полягає у тривалій терапії антисептиками та ультразвуком.

За походженням розрізняють періодонтити інфекційного та неінфекційного характеру. При інфекційній природі періодонтиту основна роль розвитку запального процесу належить мікроорганізмам і продуктам їх життєдіяльності. Мікроорганізми проникають в періодонт через кореневий канал, через пародонтальну кишеню або гематогенним і лімфогенним шляхами. Інфекційні періодонтити є наслідком гострого дифузного та хронічного гангренозного пульпіту, а також некротичної зміни пульпи.

Неінфекційні періодонтити розвиваються внаслідок одномоментних травм чи хронічних мікротравм. Це може бути удар або удар; іноді травматична екстирпація пульпи може стати причиною травм періодонту. Різке надкушування та незручне становище зуба під час надкушування, як-от при розгризанні або розколюванні горіхів може призвести до перелому зуба і до виникнення періодонтиту.

Хронічні травми часто виникають у курців трубок, музикантів духового оркестру, при постійному перекушуванні ниток зубами. Натискання на зуб ручкою, олівцем або пломба, що високо стоїть, може стати причиною неінфекційного періодонтиту. Дія агресивних хімічних речовин, таких як Трилон Б, формалін, азотнокисле срібло та ін, викликає хімічно обумовлені періодонтити при розширених кореневих каналах.

Гострий періодонтит проявляється гострим зубним болем, при перкусії біль посилюється. Відзначається припухлість губи та щік; на яснах утворюється хворобливий набряковий інфільтрат, іноді відзначається патологічна рухливість зуба. У пацієнтів із гострим періодонтитом відзначаються загальні симптоми запалення: субфебрильна температура тіла та збільшення підщелепних лімфовузлів.

Хронічний перебіг періодонтиту має змащену клінічну картину та протікає мляво. Основними симптомами є відчуття незручності під час їжі та неприємний запах із рота. При хронічному періодонтиті іноді з’являються нориці на яснах і на шкірі обличчя. Періодонтит виникає або в каріозній порожнині або в пломбованому зубі, часто рецидивує, внаслідок чого пульпа некротизована.

Клінічна картина залежить і від розташування періодонтиту. Так, розрізняють верхівковий (апікальний) і крайовий (маргінальний) періодонтит. Маргінальний періодонтит відносять до хвороб пародонту.

Тактика лікування залежить від конкретного випадку захворювання, від ступеня вираженості клінічних проявів та причини виникнення періодонтиту. Загальні принципи лікування періодонтитів ґрунтуються на застосуванні паст, які розсмоктують гранульоми та кісти, а також сприяють регенерації кісткової тканини. Якщо ж консервативної терапії недостатньо, проводять резекцію верхівки кореня зуба. До резекції зуба вдаються лише у виняткових випадках, оскільки основне завдання лікування періодонтиту – зберегти власні зуби пацієнта.

Основними цілями лікування гострого верхівкового періодонтиту є усунення больового синдрому, ліквідація вогнища запалення та запобігання подальшому поширенню запального процесу на інші відділи щелепно-лицьової зони. На початковому етапі інфекційного апікального періодонтиту ексудація виражена слабко, тому досить видалення вмісту кореневого каналу з наступним внесенням антисептика, ферменту і анестетика. Після введення турунди з будь-якою речовиною, канал герметично закривають на 1-3 дні.

Якщо ж при периодонтите запальний процес має гострий перебіг, необхідно спочатку звільнити канали від ексудату. Дренаж періодонтальної щілини можна здійснити через кореневий канал, через ясна кишеню або через лунку, яка залишилася після видалення зуба. При неможливості використання цих методик дренажу, стоматолог вдається до дренажу через розріз по перехідній складці, зазвичай ця методика використовується при періодонтит, ускладнений абсцесом.

Якщо симптоми інтоксикації виражені значно, то показаний прийом антибіотиків та сульфаніламідних препаратів. При яскраво вираженому больовому синдромі застосовують аналгетики, для запобігання аутоінтоксикації та сенсибілізації організму внутрішньо приймають кальцію хлориду 10% розчин, клемастин або будь-який інший антигістамінний препарат.

Маніпуляції рекомендується проводити зі знеболюванням, причому трепанація зуба та зняття пломби здійснюється високооборотними турбінними бор-машинами. Для знеболювання застосовується провідникова або інфільтраційна анестезія 2% розчином лідокаїну або ультракаїну. При вираженому періодонтит, коли вже є симптоми періоститу, виробляють горизонтальне висічення субперіостального абсцесу або інфільтрату. Гострі явища запального процесу при періодонтиті можна усунути полосканням теплим 1-2% розчином соди, відваром ромашки, евкаліпта.

Після стихання запальних явищ проводиться інструментальна, а потім медикаментозна обробка кореневого каналу. І, якщо ексудація відсутня, перкусія зуба і пальпація ясна безболісні, то канал підлягає пломбування на рівні отвору верхівки. Якщо ж виділення ексудату продовжується, то показано дренування порожнини. Багатокореневі зуби мають канали, що важко проходять, тому дренування таких зубів при периодонтите утруднено. Дренування в таких випадках можна замінити методикою сріблення, резорцинформаліновим методом, електрофорезом або анод-гальванізацією. Після цього зуб на 3-4 дні герметично закривають і далі кореневі канали пломбують резорцин-формаліновою пастою.

Якщо періодонтит розвинувся внаслідок впливу сильнодіючих препаратів, лікування починають з усунення провокуючого чинника. При цьому метою лікування медикаментозного періодонтиту є зменшення інтоксикації періодонту та зниження ексудації. Це досягається за допомогою фракційного видалення вмісту кореневих каналів механічною обробкою, застосуванням антидотів та препаратів, які знижують відділення ексудату. Так, при миш’яковому періодонтит, який зустрічається частіше за інших, знизити кількість ексудату можна за допомогою йодовмісних препаратів, 0,15% розчину нітрофуралу та гідрокортизону.

При гострому апікальному періодонтит травматичного походження терапія полягає у ліквідації причини. Це може бути сошліфування надлишку пломби з наступною симптоматичною терапією. Якщо травма була значною, що призвело до зміщення зуба та пошкодження нейро-судинного пучка, попередньо проводять перевірку електрозбудливості зуба та рентгенографію. Дані види обстеження є обов’язковими, оскільки дозволяють підтвердити або виключити перелом кореня зуба.

Тактика лікування загострень хронічного періодонтиту та ж, що і при лікуванні гострого гнійного періодонтиту. При цьому особлива увага приділяється дренуванню каналів, відтік ексудату має бути вільним, це важливо насамперед при лікуванні багатокореневих зубів. Рентгенологічне дослідження визначає, довкола якого з каналів запальний процес більш виражений, саме цей кореневий канал потрібно краще дренувати.

Після того, як запальні явища усунуті, проводиться антимікробно-інструментальна ендодонтична обробка кореневих каналів. Також при лікуванні хронічного періодонтиту застосовують імпрегнаційні та фізичні методи лікування. Після перенесеного періодонтиту переохолодження або травма можуть призвести до рецидиву, що практично завжди веде до видалення зуба з необхідністю зубопротезування або імплантації зуба надалі.