Періодонтит у дітей

Періодонтит у дітей – Це запалення навколо зубного кореня, яке супроводжується руйнуванням навколоверхівкової кісткової тканини. Захворювання виникає як ускладнення карієсу, при гострих ушкодженнях та хронічній травматизації ротової порожнини. Проявляється болем у спокої та при надкушуванні, почервонінням ясен у проекції ураження, збільшенням регіонарних лімфовузлів. Для діагностики достатньо стоматологічного огляду, для уточнення патоморфологічного варіанта періодонтиту проводиться рентгенографія зуба. Лікування включає інструментальну, антисептичну обробку вогнища запалення, постановку пломб на каріозні порожнини.

Діти знаходяться в групі ризику розвитку періодонтиту, що обумовлено фізіологічною нестабільністю тканин, що оточує зубне коріння. У дитячій стоматології питома вага захворювання становить 15-30%, воно знаходиться на 3-му місці за поширеністю після карієсу та пульпіту. Частота хвороби збільшується в міру дорослішання дитини: у дітей пубертатного віку вона зустрічається у 3 рази частіше, ніж у дошкільнят та молодших школярів. Деякі дослідження показують, що хронічний періодонтит вражає майже 64% школярів.

Більшість випадків періодонтиту викликано поширенням інфекції з каріозних порожнин на навколишні тканини. До 90% дітей та підлітків мають карієс, і найчастіше він вчасно не виявляється і не лікується, що створює сприятливі умови для ускладнень. Набагато рідше до захворювання наводить травматизація зубного кореня: при різкому прикушуванні твердого предмета, ударі в щелепу, хронічній мікротравмі (наприклад, звичці прикусувати ручку або олівець).

Часте розвиток періодонтиту в дітей віком пов’язані з нестабільністю структури та функції періодонта. Професор стоматології Т.Ф. Виноградова виділяє 7 послідовних етапів його формування, кожен із яких має свої особливості. На стадії тимчасового прикусу періодонт має пухку сполучну тканину, багатий на капіляри і клітинні елементи, що обумовлює швидке виникнення та поширення запалення. При цьому ширина періодонтальної щілини нестабільна.

При резорбції коренів молочних зубів та зміні прикусу структура тканин у дітей змінюється, періодонтальна щілина коротшає, а періодонт тимчасових зубів перетворюється на грануляції. На цьому етапі, як правило, відбуваються хронічні гіперпластичні процеси, що супроводжуються деструктивними змінами кістки, формуванням ясенних нориць, резорбцією дентину та цементу.

За характером перебігу періодонтит буває гострим та хронічним. Перший варіант у дитячій стоматології зустрічається вкрай рідко, в основному він постає як загострення млявого хронічного процесу. У практичній діяльності для класифікації уражень навколокореневих тканин лікарі використовують ще кілька критеріїв, виділяючи такі варіанти періодонтиту у дітей:

Гострий періодонтит

При гострому періодонтиті дитина скаржиться на постійний чітко локалізований біль, який посилюється при прикушуванні або дотику до ураженого зуба. Деякі діти відзначають відчуття зуба, що раптово «виріс», який заважає в роті. Десна стає червоною та набрякою. Також батьки можуть помітити збільшення підщелепних та підборідних лімфовузлів.

Хронічний періодонтит

Хронічна форма захворювання у дітей відрізняється мізерними клінічними проявами. Поза загостренням дитина не пред’являє жодних скарг, проте раніше у неї могли бути епізоди дискомфорту та невеликої хворобливості навколо пошкодженого зуба. Оглядаючи ротову порожнину, батьки помічають каріозне ураження зубної коронки, з рота виходить неприємний гнильний запах. Лімфатичні вузли збільшені, трохи болісні.

Особливо небезпечний гранулюючий періодонтит у молодшому шкільному віці, оскільки він руйнує зачаток постійного зуба, викликає у дітей проблеми зі зміною зубного ряду після досягнення відповідного віку. Хронічне запалення зубів з несформованим корінням може припинити апексогенез. Через зміщення зубних зачатків можливе неправильне прорізування постійних зубів, їх ретенція чи дистопія.

Поразка періодонта зазвичай завершується деструкцією тканин, формуванням кістозної порожнини, утворенням фістули, що відкривається на яснах. У підлітків проникнення інфекції у порожнину постійного зуба пов’язане з порушеннями формування та мінералізації тканин, що завершується гіпоплазією емалі, неестетичним видом коронок та дискомфортом при жуванні.

Основну інформацію дитячий стоматолог отримує під час огляду ротової порожнини та зубного ряду. Найчастіше виявляються каріозні порожнини, потемніння емалі, частково зруйновані пломби. При перкусії ураженого зуба чується тупий звук, проте пацієнт не відчуває болю. Десна в зоні вогнища періодонтиту гіперемована, іноді визначається нориці з відокремлюваним. Електрозбудливість тканин складає 100-200 мкА.

Щоб уточнити вид хронічного періодонтиту, роблять рентгенографію зуба з оточуючими його тканинами:

• При гранулюючій формі помітне вогнище розрідження кістки, порушення цілісності кортикальної платівки з нечіткими межами.
• Гранулематозний варіант характеризується чітко обмеженою зоною ураження круглої чи овальної форми.
• При фіброзному періодонтит лікар виявляє розширення щілини в апікальній ділянці.

Лікування періодонтиту у дитячому віці пов’язане зі значними складнощами. Це пов’язано з пізньою діагностикою хвороби, трудомісткістю стоматологічних маніпуляцій, недостатньою ефективністю застосованих методів. Щоб підвищити успіх лікувальних заходів, дитячі стоматологи призначають комплексну терапію, що складається з апаратної та ручної обробки ураженого періодонту у поєднанні з медикаментозним лікуванням.

Для повного усунення періодонтиту в дітей віком у середньому потрібно 3 відвідування. У перший візит лікар розкриває зубну порожнину, видаляє уражені ділянки, виробляє інструментальну та антисептичну обробку тканин. При другому відвідуванні стоматолог робить ревізію вогнища ураження, ставить тимчасову пломбу. У третій візит запланована обробка каналів пастою, що розсмоктується, встановлення ізолюючої прокладки і постійної пломби.

Між відвідинами дитячого стоматолога проходить 3-7 днів, на цей час лікар підбирає медикаментозне лікування. Для усунення запального процесу, боротьби з патогенними бактеріями ефективні ротові ванни з содовим розчином, антисептиками. При сильному больовому синдромі рекомендовано безпечні анальгетики із групи нестероїдних протизапальних засобів. На період лікування періодонтиту показана дієта, що щадить, обмеження прикушування ураженого зуба.

Повне одужання спостерігається у дітей, у яких немає ускладнень та незворотних уражень зубного коріння. При тривалому гранулематозному періодонтит є ризик порушення формування постійних зубів, гіпоплазії емалі. Профілактика включає обмеження простих вуглеводів у раціоні, додавання свіжих овочів та фруктів для самоочищення ротової порожнини, раннє виявлення та ліквідацію каріозних вогнищ.