Підлітковий алкоголізм

Підлітковий алкоголізм – алкогольна залежність, що виникає у підлітковому віці. Має певні відмінності від алкоголізму у дорослих. Спостерігається швидкий розвиток компульсивного потягу та формування фізичної залежності. Через недостатню психічну та фізичну зрілість пацієнтів підлітковий алкоголізм супроводжується швидким виникненням та прогресуванням важких соматичних, психопатологічних та інтелектуальних розладів. Діагноз встановлюється виходячи з анамнезу, огляду, розмови з підлітком та її батьками. Тактика лікування визначається індивідуально, провідна роль приділяється психокорекційним заходам.

Підлітковий алкоголізм – серйозна проблема сучасного суспільства. Точних даних про поширеність алкогольної залежності в пубертатному віці немає, проте, згідно зі статистикою, понад 10% усіх госпіталізацій підлітків у психоневрологічні стаціонари здійснюються у зв’язку з постановкою діагнозу «підлітковий алкоголізм». За результатами опитувань, у роки середній вік юнаків на час першого вживання спиртного становив 16-18 років. Через десятиліття цей вік знизився до 10-12 років. При цьому якщо раніше підлітковий алкоголізм частіше діагностувався у підлітків чоловічої статі, то з початку XXI століття статеві відмінності практично стерлися і спиртне почали активно приймати не тільки юнаки, а й дівчата.

Алкоголізм у дорослих виникає через 5-10 і більше років регулярного вживання алкоголю. Для розвитку підліткового алкоголізму потрібно всього 2-3 роки регулярного прийому напоїв, що містять етанол. Відмінними рисами алкоголізму у підлітків є більш явні і грубіші зміни з боку всіх органів прокуратури та систем. Підлітковий алкоголізм спричиняє швидке погіршення фізичного здоров’я, психічну та інтелектуальну деградацію. У хворих часто виявляються незворотні зміни репродуктивної системи, що зумовлюють безпліддя та народження дітей із вродженими аномаліями. Лікування підліткового алкоголізму здійснюють фахівці у галузі наркології.

Підлітковий алкоголізм формується під впливом цілого ряду біологічних та психосоціальних факторів. Відзначається спадкова схильність – у дітей алкоголіків залежно від психоактивних речовин (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія) виникають у 3-4 рази частіше порівняно з однолітками – дітьми батьків, які не п’ють. При цьому у синів алкоголіків підлітковий алкоголізм діагностується набагато частіше, ніж у дочок. Дослідники припускають, що ця особливість – результат спадковості, пов’язаної зі статтю дитини.

Підвищений потяг до алкоголю та інших психоактивних речовин у підлітків нерідко виникає після черепно-мозкових травм. Імовірність розвитку підліткового алкоголізму також підвищується при наслідуваних акцентуаціях характеру та психопатії. За кожної акцентуації виявляються свої типові причини вживання алкоголю. Підлітки епілептоїдного типу приймають спиртне «щоб вимкнутись», діти шизоїдного типу – щоб спростити спілкування з однолітками та заглушити постійні внутрішні протиріччя. Поштовхом для розвитку підліткового алкоголізму в істероїдів та гіпертимів стає бажання привернути увагу та підвищити власний статус в очах групи. Астеніки використовують спиртне, як спосіб уникнення конфліктів, депресивні підлітки – як «ліки» для нормалізації настрою.

До психосоціальних факторів, що збільшують ймовірність розвитку підліткового алкоголізму, відносять спотворення системи виховання в батьківській сім’ї, вплив найближчого оточення, соціальних установок і стереотипів. Спотворення системи виховання можуть виявлятися у вигляді гіперопіки, надмірного контролю, суперечливих чи завищених вимог, подвійних стандартів або недостатньої уваги до емоційних, інтелектуальних та фізичних потреб дитини. У пацієнтів, які страждають на підлітковий алкоголізм, у дитинстві нерідко виявляються епізоди фізичного насильства з боку батьків.

Дефекти виховання посилюються впливом однолітків. Підліток відчуває потребу «завоювати» місце у групі, підвищити свій соціальний статус. При потраплянні до асоціальних компаній це обертається випивкою, прийомом наркотиків, крадіжками та іншими подібними діями. Певний вплив на розвиток підліткового алкоголізму надають обумовлені перехідним віком нестійкість самооцінки, підвищена чутливість до стресів, тривожність та імпульсивність. Факторами, що безпосередньо впливають на розвиток підліткового алкоголізму, є потреба дітей отримати задоволення, зменшити тривогу та страх, полегшити спілкування з однолітками, випробувати незвичайні відчуття та не бути «білою вороною».

Вперше підлітки зазвичай вживають алкоголь у компанії однолітків. Надалі прийом спиртного стає своєрідною груповою потребою. Поки що підліток не у своїй компанії – бажання випити відсутнє. Щойно він потрапляє у звичне середовище – активуються відповідні стереотипи поведінки. Розвитку підліткового алкоголізму сприяє виникнення своєрідних уявлень про «хороше проведення часу». Поряд з бесідами, суперечками, прогулянками, прослуховуванням музики та відвідуванням нічних клубів випивка починає сприйматися як невід’ємний елемент нормального спілкування. Багато фахівців розглядають цей етап, як період формування групової психічної залежності, що передує розвитку підліткового алкоголізму.

Етап формування особистої психічної залежності згладжений і практично не відстежується через переважання яскравої ейфорії, відсутності внутрішніх протиріч та однозначної позитивної мотивації до вживання спиртного. Особливо швидко підлітковий алкоголізм розвивається у хворих на психопатію. Вже після кількох прийомів алкоголю виникає компульсивний потяг, однак, на відміну від компульсивного потягу у дорослих, він також проявляється лише при контакті з групою. Поява компульсивного потягу відповідає початку алкоголізації. Епізодичне вживання алкоголю швидко змінюється регулярним, підлітковий алкоголізм прогресує, розвивається фізична залежність.

У підлітків швидше, ніж у дорослих, виникає анозогнозія (заперечення алкоголізму), зникає здатність контролювати кількість випитого. При підлітковому алкоголізмі у стислі терміни формується алкогольне світогляд: «без спиртного – не життя», «можливість випити – свідчення добробуту» тощо. буд. Уже етапі виникнення компульсивного потягу виникають психопатологічні розлади. Хворий на підлітковий алкоголізм стає злісним і агресивним або безвільним, млявим, безініціативним.

При цьому існуючі акцентуації та особливості особистості «змішуються» з проявами підліткового алкоголізму, утворюючи складну специфічну картину, що іноді призводить до переоцінки тяжкості психічної деградації. При зміні умов життя (припинення контакту з групою, зміні обстановки тощо) та адекватної психологічної корекції на ранніх стадіях підліткового алкоголізму більшість психічних порушень стають менш вираженими або зникають.

Після формування фізичної залежності психопатологічні прояви стають стійкішими. При утриманні у хворих на підлітковий алкоголізм розвивається абстинентний синдром, який також відрізняється від аналогічного стану у дорослих алкоголіків. У дорослих першими ознаками абстиненції є дисфорія та розлади психіки, у підлітків – вегетативні порушення. Виявляється брадикардія, зниження артеріального тиску, блідість шкіри та слизових, відсутність пітливості. При посиленні підліткового алкоголізму під час абстиненції першому плані виходять психічні зміни – дисфорія, істеричні реакції чи депресивні розлади. На відміну від дорослих, у підлітків немає дійсних запоїв. Довго зберігається нудота та блювання при вживанні великої дози алкоголю. Алкогольні психози при підлітковому алкоголізмі розвиваються дуже рідко.

Алкоголь вкрай негативно впливає на інтелект, психіку та тіло підлітка. Етанол порушує утворення нових нейронних зв’язків, які в нормі повинні активно формуватися в дитинстві та в юності. При підлітковому алкоголізмі знижується здатність до навчання, погіршуються процеси засвоєння нової інформації та переробки раніше отриманих даних. У пацієнтів, які страждають на підлітковий алкоголізм, виникає відповідне уявлення про соціальні норми, формується установка, що допускає непомірне вживання спиртних напоїв, асоціальну поведінку тощо.

Пацієнти, які страждають на підлітковий алкоголізм, потрапляють у несприятливе соціальне середовище. Одні підлітки відмовляються від подальшого навчання та обирають низькооплачувану некваліфіковану працю, інші починають красти та потрапляють у колонії для неповнолітніх. Навіть при ранньому лікуванні підліткового алкоголізму ця обставина нерідко впливає на їхнє подальше життя. Пацієнти, які стали членами асоціальних компаній та злочинних угруповань, часто відновлюють вживання спиртного після лікування, знову вступаючи в контакт зі звичним оточенням.

При підлітковому алкоголізмі страждають усі органи та системи. Порушується діяльність внутрішніх органів; підвищується ймовірність розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, дихальної та сечовивідної систем. У залежних підлітків частіше підвищується артеріальний тиск, розвивається тахікардія та аритмія, виникає гастрит, гепатит, панкреатит, пієлонефрит, цистит та уретрит. Переохолодження у п’яному вигляді та зниження імунітету призводять до почастішання інфекційних захворювань легень та верхніх дихальних шляхів. Пацієнти, які страждають на підлітковий алкоголізм, часто ведуть безладне статеве життя, що тягне за собою небажані вагітності, поширення гонореї, сифілісу та інших статевих інфекцій.

Діагноз виставляється виходячи з анамнезу, розмови з хворим та її батьками. При тяжкому підлітковому алкоголізмі, що супроводжується вираженими психічними, інтелектуальними та соматичними порушеннями, постановка діагнозу зазвичай не становить труднощів. За відсутності виражених змін можлива гіпердіагностика підліткового алкоголізму. Фахівці вважають, що в 30-50% випадків діагноз виставляється помилково, оскільки наркологи приймають характерні для підлітків імітаційні форми поведінки (навмисне демонстративне пияцтво, досягнення глибокого сп’яніння «як у дорослих», похмеління за відсутності абстиненції).

Однак таку гіпердіагностику не можна вважати необґрунтованою чи шкідливою, оскільки алкоголізм у підлітків розвивається стрімко. Рання постановка діагнозу запобігає подальшій алкоголізації та захищає пацієнтів, які вже почали регулярно вживати алкоголь, від розвитку тяжкої залежності. Хворих ізолюють від звичної компанії товариш по чарці. Зміна умов життя та режиму дня, а також зміна звичної активності сприяють руйнуванню характерних для підліткового алкоголізму патологічних установок та патернів поведінки.

Лікування важких стадій алкоголізму у підлітків часто виявляється неефективним через наполегливу анозогнозію, відсутність критики до власної поведінки та інтенсивної патологічної тяги до спиртного. Використання імплантів, аверсивних препаратів та інших подібних методик зазвичай не дає бажаного результату. Найкращий ефект лікування підліткового алкоголізму спостерігається під час проведення психологічної корекції за умов спеціалізованого реабілітаційного центру та тривалої ізоляції від звичного кола спілкування. Психотерапію поєднують із навчанням, трудотерапією та заняттями спортом.