Підлітковий сніфінг

Підлітковий сніфінг – це навмисне вдихання газових сумішей із бутаном, пропаном та ізобутаном для досягнення токсичного сп’яніння. З цією метою використовуються балончики для заправки запальничок, туристичні газові балони та інші вироби, доступні у вільному продажу. Основні симптоми сп’яніння при сніфінгу: ейфорія, відчуття легкості в тілі, зорові, слухові та інші види галюцинацій. Діагностика ґрунтується на клінічній оцінці стану пацієнта, психологічному тестуванні, інструментальних методах візуалізації головного мозку. Лікування сніфінгу проводиться за допомогою психотерапії, при гострому отруєнні показані реанімаційні заходи.

Термін “сніффінг” походить від англійського слова “sniff” – нюхати, вдихати. Проблема належить до групи токсикоманій: гази, що вдихаються, викликають залежність, але не відносяться до класичних наркотичних речовин. Сніффінг відомий у світі з 70-х років. ХХ століття, найбільшого поширення він набув в останнє десятиліття. Масове захоплення російських підлітків сніфінгом почалося з 2018 р., за 4 роки вже зареєстровано понад 500 випадків летального результату, спричиненого токсичною дією газів.

Підлітковий вік – найнебезпечніший час у розвиток сніфінгу та інших видів токсикоманії. Цьому сприяють психологічні особливості періоду дорослішання: цікавість до всього незвіданого, бажання будь-якими способами влитися в «круту» компанію, схильність здійснювати необдумані вчинки та йти всупереч заборонам дорослих. Інші фактори ризику:

• Соціальні причини. Токсикоманія частіше виникає у підлітків із неблагополучних сімей, які цілими днями надані самі собі та намагаються знайти доступні способи впоратися зі нудьгою. Сім’ї з високим соціальним статусом також не застраховані від проблеми, якщо батьки не приділяють належної уваги дитині, не цікавляться її проблемами та проведенням часу.
• Вплив друзів. Перші епізоди вдихання газів для сп’яніння відбуваються у підліткових компаніях, де діти беруть приклад один одного й хочуть не відставати від однолітків. Велику роль відіграють інтернет-друзі, з якими тінейджер спілкується у рамках тематичних груп у соцмережах. Такі люди можуть з різними цілями підбурювати підлітків на здійснення асоціальних та заборонених вчинків.
• Психологічні проблеми. Підлітковий сніффінг – одна з форм втечі від реального життя та спроба знайти емоційний комфорт. Захоплення токсичними газами характерне для замкнутих, невпевнених у собі та закомплексованих дітей, яким складно знайти друзів, реалізувати себе у будь-якій сфері та отримати повагу від однолітків.

У газових сумішах, що вдихаються, містяться вуглеводні бутан, ізобутан і пропан, які надають токсичний вплив на організм. Це безбарвні горючі гази, які легко проникають через дихальні шляхи і витісняють кисень, тим самим викликаючи гостре голодування кисню мозку. Токсичне сп’яніння починається протягом 20-30 секунд після інгаляції, протягом кількох хвилин виникають типові психічні симптоми.

Бутан змінює функціонування нервових синапсів, викликає різке збільшення рівня нейромедіаторів: NDMA, гама-аміномасляної кислоти, гліцину, серотоніну. При цьому порушується функціонування головного мозку, насамперед у галузі кори, підкіркових ядер та лімбічної системи. Розвиток залежності при підлітковому сніфінгу пов’язують із впливом газів на обмін дофаміну в центральній нервовій системі.

Відразу після інгаляції газової суміші виникає запаморочення, легкість у тілі, почуття повзання мурашок та оніміння, викликані кисневим голодуванням. У підлітка з’являються короткочасні ілюзії та галюцинації різного змісту. Найчастіше галюцинаторні образи відрізняються бідністю та фрагментарністю, проте вони приносять суб’єктивне задоволення тінейджеру і стають причиною повторення сніфінгу.

У багатьох підлітків і натомість церебральної гіпоксії виникає нудота і блювота, короткочасні напади помутніння свідомості. При вдиханні великого обсягу газу з’являється задишка, почервоніння або синюшний відтінок обличчя, також підліток може втратити свідомість. Симптоми легкого та середньотяжкого токсичного сп’яніння швидко і безвісти зникають, тому батькам складно вчасно помітити проблему.

Підлітковий сніфінг супроводжується поведінковим розладом та ознаками адикції. При тривалих перервах у вдиханні газів з’являється дратівливість, тривожність, пригнічений настрій. Дитині нічого не приносить задоволення, у неї постійно виникають думки про новий епізод «газового кайфу» і ті відчуття, які його супроводжують. Стан доповнюється фізичними симптомами: пітливістю, тремтінням пальців рук, порушенням серцевого ритму.

Згодом у підлітка формується токсична енцефалопатія, яка проявляється головними болями, порушеннями сну, зниженням когнітивних функцій та проблемами з успішністю. Можливі особистісні порушення: зміни характеру, сплощення емоцій, невмотивована грубість та дратівливість. У 30-40% пацієнтів від постійного вдихання газів розвивається хронічний риніт, періодичний кашель, задишка.

Найбільший ризик становить гостра кардіотоксичність, яка займає перше місце серед причин смертності при підлітковому сніфінгу. Вона викликана сенсибілізацією міокарда до катехоламінів, порушення провідності, супутньої кардіоміопатії, що розвинулась на тлі тривалого стажу токсикоманії. При одномоментному вдиханні великої дози бутану можлива раптова серцева смерть.

При підлітковому сніфінгу потрібна допомога дитячого психіатра-нарколога. Дуже важливо вчасно звернутися до лікаря, допоки не виникло життєзагрозливе отруєння та інші небезпечні ускладнення. Багато клінік надають послугу анонімно та конфіденційно, щоб убезпечити тінейджера від негативних соціальних наслідків токсикоманії. Для діагностики адикції використовується:

• Клінічна розмова. На первинній консультації лікарю необхідно з’ясувати, як давно підліток захопився токсикоманією, які саме речовини та способи їхнього введення він використовує. Оскільки пацієнт часто відмовляється говорити або повідомляє лише частину відомостей, потрібні розмови з батьками, у деяких випадках потрібна допомога шкільних вчителів, близьких друзів залежного.
• Нейропсіхологічне тестування. Методика використовується для об’єктивної оцінки роботи головного мозку, виявлення порушень, пов’язаних із тривалим сніффінгом. За показаннями проводиться тестування на депресію, тривожні розлади та інші супутні стани, які можуть бути причиною, так і наслідком адикції.
• Методи нейровізуалізації. При тяжкій гострій інтоксикації на МРТ визначають неспецифічні ознаки церебрального набряку, на ЕЕГ візуалізується патологічна активність повільних хвиль у тім’яній та потиличній ділянці мозку. При довготривалій залежності на МРТ можливі поліморфні аномалії в області таламуса, зорових гангліїв, мозочка і моста мозку.

Диференційна діагностика

Підлітковий сніфінг необхідно відрізняти від інших форм токсикоманії: вдихання парів бензину (толуолу), ацетону, клею та розчинників нітрофарб. Виражені прояви абстинентного синдрому вимагають диференціальної діагностики з підлітковою наркоманією, яка може бути спричинена «солями», похідними марихуани, спайсами та іншими забороненими речовинами. Не варто виключати поєднані форми сніфінгу та наркотичної залежності.

Обсяг медичних заходів залежить від поточного стану дитини, наявності у неї ознак токсичного сп’яніння та ускладнень. У гострому періоді пацієнту потрібна невідкладна допомога, яка спрямована на підтримку вітальних функцій, покращення кровотоку та постачання кисню головного мозку. Лікування проводиться у відділенні інтенсивної терапії до стабілізації основних показників організму. Специфічні антидоти відсутні.

Єдиний спосіб вилікувати підлітковий сніфінг – тривала програма психотерапії. Вона включає індивідуальну роботу з дитиною, проведення сеансів сімейної терапії, залучення до співпраці педагогів та шкільного психолога. Психотерапія спрямована на боротьбу з психологічною адикцією, допомогу у вирішенні проблем, які спричинили захоплення токсикоманією. Медикаментозне лікування залежності не потрібне.

Підлітковий сніффінг представляє серйозну проблему в дитячій психіатрії, що обумовлено доступністю виробів, що містять газ, відсутністю чітких діагностичних критеріїв хвороби, важкими наслідками для нервової системи. Найчастіше потяг до токсичних газів стає першим щаблем розвитку наркоманії: коли сніффінг не приносить бажаного задоволення, підлітки переходять інші види психоактивних речовин.

Оскільки багато випадків токсикоманії викликані нудьгою та незадоволенням реальним життям, батькам потрібно забезпечити тінейджеру можливість самореалізації: відвідування спортивних секцій, заняття творчістю та іншими хобі. Важливо дотримуватись балансу у вихованні, не пускаючи дорослішання дитини на самоплив, але й не обмежуючи його свободу, спілкування з друзями та активний відпочинок. У школах має проводитися активна роз’яснювальна робота серед учнів та вчителів.