Підошовна бородавка у дитини

Підошовна бородавка у дитини – Це доброякісне новоутворення шкіри стоп у вигляді вузлика, яке спровоковане зараження вірусом папіломи людини (ВПЛ). Наріст виглядає як обмежене розростання рогового шару епідермісу з ворсинчастим стрижнем у центрі, яке спричиняє біль та дискомфорт при ходьбі. Для діагностики папіломавірусної інфекції застосовують аналіз гістологічних препаратів бородавки, лабораторні методи виявлення ДНК вірусу. Лікування проводиться малоінвазивними методами (лазеротерапія, кріодеструкція, радіокоагуляція) у поєднанні з імуномодулюючою терапією.

Поширеність підошовних бородавок у дитячому віці становить 7-10%, а максимальна частота їх виявлення припадає на середній шкільний та підлітковий вік. У дитинстві та ранньому дитинстві нарости утворюються вкрай рідко. У сучасній педіатрії розроблено різні способи терапії хвороби, але вони не можуть дати 100% результату і не виключають ризику рецидиву, чим обумовлена ​​висока клінічна значущість папіломатозу у дітей.

Захворювання викликане інфекційним збудником – вірусом папіломатозу людини. Існує більше 120 варіантів папіломавірусів, але виникнення підошовної бородавки в основному зустрічається при інфікуванні ВПЛ 1 (mupapillomavirus), 2 (alphapapillomavirus) та 4 (gammapapillomavirus) типами. Мікроорганізм містить ДНК, що відноситься до сімейства паповавірусів.

Зараженню сприяють мікротравми шкіри підошв, якими збудник легко досягає нижніх шарів епідермісу. Провокуючі фактори утворення бородавок – будь-які причини, які знижують природний імунітет. Множинні та рецидивні форми підошовних наростів частіше вражають дітей із вродженим імунодефіцитом та хронічними соматичними хворобами, пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію.

Зараження зазвичай відбувається контактним шляхом від людини до людини. Діти інфікуються під час спілкування з членами сім’ї чи однолітками у шкільництві, дитячому садку. Інший шлях проникнення збудника – ходьба босоніж у роздягальнях, громадських басейнах, де присутні частки вірусу. У підлітків ВПЛ також передається статевим шляхом. Імовірність інфікування при одноразовому контакті дитини з вірусом досягає 90%, але найчастіше відбувається безсимптомна елімінація.

Вірус тривалий час знаходиться в клітинах базального шару епідермісу, а за наявності факторів, що провокують, починає розмножуватися. При цьому порушуються утворення та диференціювання клітин шкіри, відбувається надмірне зроговіння, формується патологічно змінена тканина, яка повільно збільшується у розмірах. Для бородавок нехарактерне інвазивне зростання, оскільки це доброякісні новоутворення.

На початковій стадії розвитку бородавки на підошовній поверхні стопи виникає ділянка надмірного зроговіння, яка світліша, ніж оточуюча шкіра. Поступово його розміри збільшуються, він стає твердим на дотик. Зовнішньо бородавка має вигляд плоского вузлика, по центру може визначатися ворсинчастий стрижень. Освіта набуває брудно-жовтого або коричневого кольору, а в середині можна побачити чорні крапки — тромбовані капіляри.

Найбільш поширена локалізація бородавок у дитини – подушечка великого пальця і ​​п’ята, що зазнають тиску при ходьбі. Нарости бувають одиничними, але при тривалому існуванні поблизу першого вузлика можливе утворення нової підошовної бородавки. Пацієнт скаржиться на локальну болючість при ходьбі, причому відчуття можуть бути настільки інтенсивними, що провокують кульгавість. На відміну від мозолі, бородавка найчастіше болить при стисканні наросту, а не при прямому тиску.

Небезпека підошовної бородавки великого розміру полягає у можливій деформації стопи та порушенні ходи, оскільки дитина намагається щадити пошкоджене місце, починає кульгати або волочити ногу. Нарости схильні до постійної травматизації, тому є ризик мацерації шкіри, приєднання вторинної інфекції та гнійного ураження стопи.

У товщі підошовної бородавки є капіляри з тромбами, які при механічному терті можуть пошкоджуватися, викликаючи кровотечу. Тривале існування наросту та його мацерація – сприятливі фактори до малігнізації клітин з розвитком раку шкіри. Ще одне ускладнення підошовного виросту – епідеміологічна небезпека: інфікована дитина стає джерелом зараження для родичів, однокласників.

Виявлення підошовної бородавки не є складним для дитячого дерматолога при стандартному огляді дитини. Зовні нарости відрізняються від мозолів, тому лікар їх швидко диференціює. Високоспеціалізовані методи дослідження призначаються для підтвердження вірусної етіології процесу та уточнення морфології шкірного ураження підошовної частини стопи, щоб унеможливити малігнізацію. У діагностичний план включають:

• Гістологічне дослідження. При фарбуванні за Папаніколау лаборант бачить патогномонічну ознаку інфікування папіломатозним вірусом – наявність койлоцитарної атипії клітин, уражених вірусом. У неспецифічних проявах інфекції відносять гіперплазію рогового епідермального шару, активну проліферацію базальних клітин.
• Визначення ДНК ВПЛ. Для верифікації папіломатозу та ідентифікації типу збудника проводяться ампліфікаційні (ПЛР, ЛЦР), неампліфікаційні (дот-блот, саузерн-блот) та сигнальні ампліфікаційні (система гібридної пастки) методики. Як матеріал для дослідження беруть уражену тканину.
• Консультація імунолога. Додаткове обстеження дитини необхідне при підошовних наростах більше 2 см2, утворенні 5 і більше бородавок однієї локалізації або часте рецидивування процесу. Лікар призначає імунограму та інші спеціальні методи для виключення імунодефіциту.

Консервативна терапія

Медикаментозне лікування папіломатозного процесу у дітей недостатньо ефективне, оскільки препарати прямої токсичної дії на вірусну оболонку відсутні. Використовуються імунокоригуючі засоби, які підвищують власну резистентність організму дитини та усувають клінічні симптоми інфекції. У педіатрії призначають стимулятори утворення інтерферону, проте самі інтерферони протипоказані через високу алергенність.

Серед топічних медикаментів рекомендовано розчини для хімічного руйнування підошовних бородавок, які містять оцтову, молочну або щавлеву кислоти у безпечних концентраціях. Метод широко застосовується у зв’язку з тим, що видалення наросту можна візуально контролювати, загоєння відбувається швидко, а ускладнення практично відсутні. Для дитини хімічна деструкція проходить безболісно.

Хірургічне лікування

При сильних больових відчуттях, швидкому розростанні бородавок та ризик поширення вірусу папіломатозу педіатри рекомендують видаляти новоутворення. Маніпуляцію, як правило, проводять дітям після 10 років, що викликано кращою переносимістю процедури і більшою частотою патології в цій віковій групі. У дитячій дерматовенерології використовується 4 малоінвазивні способи деструкції підошовного наросту:

• Лазеротерапія. При дії вуглекислотним лазером вдається видалити бородавку за 1 сеанс без болю та кровотечі. Методика виконується безконтактно, тому відсутня ризик інфікування тканин та розвитку ускладнень.
• Електрокоагуляція. Припікання електродом показано при поодиноких новоутвореннях діаметром трохи більше 10 мм. Метод супроводжується виділенням ДНК вірусу разом із димом, тому застосовуються адекватні захисні заходи.
• Кріодеструкція. Область підошовної бородавки заморожують за допомогою кріозонду для повного руйнування патологічної тканини. Згодом скоринка відпадає, а під нею формується нормальна шкіра, яка закриває дефект без рубця.
• Радіокоагуляція. Сучасні апарати (Сургітрон) застосовуються для точкового та контрольованого видалення глибоких або великих бородавок. Маніпуляція проходить без ускладнень, але в місці впливу залишаються шрами.

У 28% випадків спостерігається спонтанний регрес клінічних проявів підошовної бородавки навіть без терапії. В інших ситуаціях одужання досягається при поєднанні місцевих малоінвазивних втручань та імунотерапії, тому прогноз є сприятливим. Викликають побоювання рецидивні та великі нарости, асоційовані з вродженими імунними порушеннями у дитини.

Неспецифічні профілактичні заходи включають дотримання гігієни ніг, виключення прямого контакту шкіри з поверхнями в басейнах загального користування та інших місцях, де потенційно можуть заразитися ВПЛ. Якщо у члена сім’ї виявили папіломавірусну інфекцію, для запобігання зараженню речі дитини (шкарпетки, рушники) потрібно прати окремо в гарячій воді для знищення збудника. Специфічна профілактика – вакцинація від ВПЛ дітей віком від 9 років і старше.