Підсерозна фіброма матки

Підсерозна фіброма матки – Різновид зрілої сполучнотканинної пухлини з підочеревинної локалізацією. Перебіг підсерозної фіброми матки тривалий час може бути безсимптомним. У міру зростання фібоїдна пухлина викликає почуття тиску та болю внизу живота та тазу, дизуричні та диспептичні розлади. Діагностика підсерозної фіброми матки включає гінекологічний огляд на кріслі, УЗД, МРТ чи КТ малого тазу. Лікування фіброми матки може бути медикаментозним, хірургічним або малоінвазивним (ЕМА, ультразвукова абляція)

Підсерозна (субсерозна, підочеревинна) фіброма розвивається на зовнішній поверхні матки в ділянці очеревини, іноді виростає на інших фібоїдних вузлах. Зважаючи на зовнішнє зростання підсерозного вузла матка набуває вузлуватої бугристої форми. Підсерозна фіброма матки може мати широку основу або витягнуту ніжку (педункулярна фіброма). При підсерозному варіанті вузол фіброми іноді розташовується віддалено від матки в області її зв’язок. У разі перекруту педункулярної фіброми розвивається набряк фібоїдного вузла та його некроз.

Серед можливих причин, що призводять до розвитку підсерозної фіброми матки, гінекологія вирізняє дисгормональні, спадкові, механічні, соматичні фактори. Підсерозна фіброма матки розвивається у жінок, які перебувають у менструальному періоді, і є естрогенозалежною пухлиною. Фібоїдні вузли часто діагностуються у пацієнток з раннім початком менструації, дисфункцією яєчників, порушенням менструальної функції, які приймають контрацептиви, що містять естроген. Зростання фібоїдних пухлин посилюється у період вагітності, коли рівень естрогену значно підвищується; і, навпаки, уповільнюється під час клімаксу зі згасанням гормональної активності.

Генетична зумовленість розвитку фіброми матки, як вважається, пов’язана зі спадковими відхиленнями в судинній системі. До механічних факторів, що підвищують ймовірність виникнення пухлин матки фібоїдного типу, відносять часті діагностичні вишкрібання, хірургічне переривання вагітності, травматичні пологи.

Підсерозна фіброма матки нерідко розвивається на фоні супутньої ектрагенітальної та генітальної патології: артеріальної гіпертензії, ожиріння, захворювань щитовидної залози, цукрового діабету, варикозного розширення вен, фіброзно-кістозної мастопатії, хронічних ендометритів та цер.

Субсерозні фібоїдні вузли тривалий час безсимптомні. Як правило, вони не порушують менструальну та репродуктивну функцію. Основними симптомами підсерозної фіброми матки служать періодичні ниючі болі в животі та крижах, відчуття тиску та тяжкості в ділянці тазу, болючість при інтимній близькості.

Здавлювання сечового міхура великими пухлинними вузлами призводить до прискорених позивів на сечовипускання або до неповного, утрудненого спорожнення сечового міхура. Підсерозні фіброми, що розташовуються на задній поверхні матки, натискають на товсту кишку, викликаючи запори та метеоризм, або на спинномозкові нерви, що супроводжується болями у спині. При перекручуванні ніжки підсерозної фіброми матки розвивається некроз міоматозного вузла, що клінічно проявляється картиною гострого живота.

При гінекологічному огляді на кріслі звертають увагу на нерівномірне збільшення розмірів матки, її горбкувату поверхню. Для підтвердження діагнозу підсерозної фіброми матки виконується трансабдомінальне або трансвагінальне УЗД, за допомогою якого уточнюються локалізація, характер росту, розміри та форма пухлинного вузла. При труднощі у розрізненні підсерозної фіброми матки та кістоми яєчника може знадобитися проведення томографічних (КТ малого тазу, ЯМР) досліджень або діагностичної лапароскопії.

Характер лікувальної тактики щодо підсерозної фіброми матки визначається розмірами та інтенсивністю росту пухлини, її клінічними проявами. Консервативне ведення підсерозної фіброми матки виправдане у разі невеликого розміру вузла, відсутності больового синдрому, протипоказання до оперативної допомоги. У лікуванні використовуються гормональні засоби, що гальмують ріст пухлини: похідні андрогенів (гестринон, даназол), гестагени (прогестерон, дидрогестерон, норетистерон), гормональна ВМС «Мірена», КОК (етинілестрадіол у комбінації з дієногестом, дезогеменом) , бусерелін) та ін.

Жінкам дітородного віку, зацікавленим у вагітності, може виконуватися консервативна міомектомія – видалення підсерозного вузла із збереженням матки. При поєднанні підсерозної фіброми матки з іншими видами фібоїдних пухлин показано проведення гістеректомії – видалення матки абдомінальним, лапароскопічним або вагінальним доступом. Більше щадним втручанням виступає надпіхвова ампутація матки.

Питання збереження яєчників вирішується індивідуально з урахуванням віку пацієнтки, наявності чи відсутності змін яєчникової тканини. До малоінвазивних способів лікування фібоїдних пухлин матки відносяться прицільна ультразвукова абляція вузла та ендоваскулярна емболізація маткових артерій.

Ведення вагітності у пацієнток із підсерозною фібромою матки завжди має враховувати ризики швидкого зростання вузла, невиношування плода, можливих післяпологових кровотеч. Консервативне ведення підсерозної фіброми матки проводиться під наглядом гінеколога-ендокринолога. Випадки малігнізація підсерозної фіброми матки вкрай рідкісні.

Профілактика розвитку підсерозної фіброми матки полягає в обов’язкових профілактичних оглядах гінеколога з проведенням УЗД малого тазу, раціональному підборі контрацепції, своєчасній терапії супутніх захворювань, запобіганні абортам.