Підвивих хребця

Підвивих хребця – це патологічний стан, у якому зчленовані поверхні сусідніх хребців зміщуються, зберігаючи точки дотику. Підвивих може бути вродженим чи набутим, травматичним чи нетравматичним. Проявляється болями, патологічною напругою м’язів та обмеженням рухів. При здавленні нервових корінців та спинного мозку виникає неврологічна симптоматика: зниження та втрата чутливості, слабкість м’язів та порушення функції тазових органів. Діагноз виставляється на підставі рентгенографії, МРТ та КТ. Лікування частіше консервативне.

Підвивих хребця – часткове усунення та/або ротація одного хребця щодо іншого. Є причиною звуження міжхребетного каналу, може стати причиною розвитку больового синдрому, порушення роботи різних органів та систем. На відміну від переломів або повних вивихів, часто не супроводжується яскравою клінічною симптоматикою, тому хворі (особливо з нетравматичними підвивихами) іноді довго не звертаються за медичною допомогою.

Найчастіше підвивих хребця виявляється у більш рухливих шийному та поперековому відділі хребта, грудний відділ уражається рідко. Значні погіршення нормального функціонування хребта, утиск нервів і порушення кровопостачання, як правило, виникають при ураженні перехідних відділів – потилично-шийного, шийно-грудного, грудно-поперекового та попереково-крижового. Лікування підвивихів хребців здійснюють травматологи-ортопеди та лікарі-вертебрологи.

Вроджені підвивихи хребців виникають внаслідок внутрішньоутробних аномалій розвитку, а також при патологічному перебігу пологів, коли головка дитини займає неправильне становище під час просування родовими шляхами. Причиною набутого підвивиху хребця може стати травма (падіння, удар, швидке чергування форсованого згинання та розгинання), не координований рух, спастичне скорочення паравертебральних м’язів, доброякісні або злоякісні пухлини, а також уроджені аномалії хребта (спондилоліз).

До сприятливих факторів належить важка фізична праця, інтенсивні заняття спортом, підняття тяжкості, фізичні навантаження при не розігрітих м’язах, тривале вимушене положення тіла, переохолодження і захворювання, що провокують виникнення м’язових спазмів. У разі підвивихів хребця в людей старше 40 років значну роль грають вікові зміни хребта.

Всі симптоми патології можна розділити на неспецифічні, що виникають при пошкодженні будь-якої локалізації, та специфічні, зумовлені рівнем ураження. До неспецифічних симптомів відносять болі і напруження м’язів. Якщо хребці зміщуються раптово, виникає різко виражений больовий синдром, який може супроводжуватися затримкою дихання, почастішанням серцебиття та рясним потовиділенням. У подальшому біль зменшується, стає тягне, посилюється при поворотах тіла і напрузі м’язів. У деяких випадках гострий біль повністю проходить, а вторинні болі, що тягнуть, з’являються лише через деякий час.

М’язовий спазм є ще одним постійним симптомом підвивиху хребців. Його вираженість може значно відрізнятися, проте постійна надмірна напруга м’язів у всіх випадках відіграє негативну роль, особливо – при тривалому існуванні підвивиху, оскільки спастичне скорочення м’язів сприяє фіксації хребця у неправильному положенні та посилює патологію.

При нетравматичному зміщенні хребців (спондилолістезі) гострий період може бути відсутнім. Іноді спостерігається безсимптомний перебіг. У ряді випадків відзначається дискомфорт і біль у спині, що посилюються при навантаженнях і іррадіюють в руки або ноги, міозити навколохребцевих м’язів, слабкість у кінцівках, обмеження рухливості хребта, порушення чутливості, розлад функції тазових органів та порушення постави.

Підвивихи шийних хребців нерідко спричиняють здавлення судин, які живлять кров’ю головний мозок. Через погіршення кровопостачання можуть розвиватися запаморочення, головний біль, напівнепритомні стани, дзвін у вухах, помутніння свідомості, порушення уваги, погіршення пам’яті, хронічна втома, порушення сну та своєрідне погіршення зору (втрата чіткості зображення, розфокусування погляду). У ряді випадків виникають неврити та невралгії.

Найбільш поширеними підвивихами шийних хребців є ротаційний підвивих С1, підвивих С1 з використанням фрагментів проатланту та підвивих Ковача. Ротаційний підвивих С1 – патологія, що часто зустрічається. Переважно спостерігається у дитячому віці, виникає при травмах та різких поворотах голови. Виявляється різким болем, кривошиєю, м’язовим спазмом та різким обмеженням рухів. Можливі запаморочення, головний біль, «зірочки» або плями в очах. Іноді спостерігається мимовільне вправлення.

Підвивих С1 з використанням фрагментів проатланта – патологічний стан, що розвивається за наявності кісткової аномалії у вигляді елементів додаткового хребця (рудиментарних частин задньої та передньої дуги, бічного відділу або тіла), що вільно лежать у зв’язках між атлантом та потиличною кісткою. Такий підвивих стає причиною розклинювання та функціонального навантаження атланто-аксіального суглоба з розвитком деформуючого артрозу. Супроводжується болем та обмеженням рухливості голови. Можливі неврологічні порушення.

Підвивих Ковача – стан, описаний угорським хірургом у другій половині 19 століття. Розвивається при вродженому незарощенні дужки та остеохондрозі шийного відділу хребта. Супроводжується зісковзуванням суглобових відростків назад при згинанні шиї. При випрямленні шиї відростки повертаються у правильне положення. Може проявлятися болями та неврологічними порушеннями, є ознакою нестабільності хребта.

При підвивихах хребців шийно-грудного відділу іноді спостерігається здавлення нервів та судин плечового сплетення, що супроводжується слабкістю верхньої кінцівки, онімінням та почуттям печіння у кінчиках пальців. Для підвивихів у грудному відділі характерна іррадіація болю по ходу ребер, в ділянку живота або грудини. При зміщенні поперекових хребців спостерігається тривалий поточний наполегливий радикуліт або люмбаго. Можливе оніміння, почуття тяжкості та відчуття «кручення» у нижніх кінцівках. В окремих випадках болі, що крутять, локалізуються в пахвинній ділянці або нижніх відділах живота.

Лікування здійснюється фахівцями в галузі травматології та ортопедії, вертебрології та неврології, залежить від причини, давності, рівня та характеру зміщення. При свіжих травматичних підвивихах здійснюють одномоментне вправлення або витяг з використанням петлі Гліссона. Потім накладають комір Шанцю або гіпсову пов’язку, призначають фізіотерапію, ЛФК та ​​масаж. При рецидивуючих та невправних травматичних підвивихах показаний міжтіловий спондилодез.

При застарілих та нетравматичних зміщеннях хребців на перший план виходять заходи щодо усунення больового синдрому та зміцнення паравертебральних м’язів. При гострому болю рекомендують обмежити фізичну активність та використовувати спеціальний корсет. При хронічних болях без ознак компресії нервових корінців призначають фізіотерапію та ЛФК. При необхідності здійснюють медикаментозну терапію для зняття болю та усунення м’язового спазму.

Показанням до оперативного втручання є неефективність консервативного лікування, виражена компресія нервових структур та прогресуюче зміщення одного хребця щодо іншого. Операція проводиться з метою стабілізації ураженого сегмента, запобігання подальшому «сповзанню» хребця, а також усунення та профілактики можливих неврологічних порушень.

Залежно від характеру, рівня та вираженості патології може використовуватися транспедикулярна фіксація, міжтіловий спондилодез, фіксація пластинами або комбінація перерахованих методів. При необхідності виконують ламінектомію. При ознаках здавлення нервових структур виробляють ревізію хребетного каналу та декомпресію спинного мозку та нервових корінців. Відновлення анатомічної відповідності розташування хребців здійснюють не завжди, оскільки активне усунення зміщення може спричинити пошкодження нервів з розвитком неврологічної симптоматики.