Пігментація зубів

Пігментація зубів – це патологічний стан, що супроводжується зміною природного кольору зубів внаслідок дії екзогенних та ендогенних факторів. Зуби можуть набувати жовтого, коричневого, сірого, рожевого, чорного, червоного відтінку. Часто поряд з пігментацією зубів виявляють демінералізацію емалі, що супроводжується гіперестезією. Діагностика пігментації зубів включає збирання скарг, фізикальне обстеження, рентгенографію, ЕОД, термографію. Для усунення пігментації зубів виконують професійне чищення, проводять внутрішньоканальне та зовнішнє відбілювання або відновлюють природний колір шляхом протезування.

Пігментація зубів (дисколорит) – стійке фарбування зубів, що виникає через вплив загальних або місцевих факторів. На сьогоднішній день пігментація зубів є дуже поширеною патологією. Дисколорити виявляють у 85% людей молодого віку, що пов’язане з неправильним харчуванням, шкідливими звичками, травмами. У чоловіків пігментацію зубів виявляють у 60%, у жінок – у 40% випадків. Серед основних причин дисколоритів виділяють незадовільну гігієну ротової порожнини, нікотинову та медикаментозну пігментацію, травми, фарбування депульпованих зубів силерами на основі йодоформу, резорцин-формаліну. До стоматології частіше звертаються пацієнти з пігментацією зубів поєднаної етіології. Встановлено тісний кореляційний зв’язок між кольором зубів, рівнем гігієни та ступенем резистентності емалі.

Спровокувати пігментацію зубів можуть фактори, що впливають як на етапі фолікулярного розвитку, так і після прорізування зубів. Прийом вагітної жінки тетрациклінів викликає стійкий дисколорит тимчасових зубів у дитини. Це відбувається через те, що тетрацикліни, будучи хелатними солями кальцію, здатні проникати через плаценту, накопичуючись при цьому в кістках і твердих тканинах зуба у фазі їх мінералізації. Глибина пігментації зубів більшою мірою залежить від сумарної дози препарату.

Так як склад емалі та дентину з часом практично не змінюється, жовто-коричневе фарбування залишається постійною міткою, що свідчить про ендогенне походження пігментації зубів. У дітей дошкільного віку прийом тетрациклінів також викликає пігментацію зубів, що часто спостерігається у хворих на муковісцидоз. Диметилхлортетрациклін надає зубам більш насиченого забарвлення, окситетрациклін менш агресивно впливає на тканини зуба.

При гемолітичній хворобі новонароджених пігментація зубів розвивається внаслідок резус-конфлікту між антитілами матері та антигенами еритроцитів плода, внаслідок чого відбувається гемоліз, що характеризується масивним руйнуванням еритроцитів. Надмірна кількість непрямого білірубіну відкладається в дентині та емалі, викликаючи їх фарбування. Ендогенна пігментація зубів виникає у дітей із порфірією. Внаслідок порушення обміну порфірину та його попередників спостерігається підвищений синтез пігменту. Накопичення порфірину в дентині призводить до зміни кольору не тільки тимчасових, а й постійних зубів.

У постнатальному періоді причинами пігментації зубів стають харчові барвники, тютюнопаління. Внаслідок травматичного пошкодження може статися розрив судинно-нервового пучка. Внутрішньопульпарний крововилив призводить до руйнування еритроцитів. Дифундування сульфіду заліза та продуктів розпаду пульпи у дентинні канальці викликає пігментацію зуба. Пломбування кореневих каналів резорцин-формалінової пастою, тривалий контакт матеріалу на основі йодоформу зі стінками кореневого каналу, застосування срібної амальгами, залишки ендогерметика на стінках коронкової порожнини зуба – всі ці фактори ятрогенного походження також здатні викликати стійку пігментацію зубів.

Класифікація та симптоми пігментації зубів

За етіологією пігментацію зубів умовно поділяють на 2 групи:

1. Ендогенна пігментація зубів. До цієї категорії відносять дисколорити при гемолітичній хворобі новонародженого, порфірії, а також внаслідок прийому тетрацикліну.

2. Екзогенна пігментація зубів. Основними причинами є харчові та медикаментозні барвники (хлоргексидину біглюконат, етакридину лактат), травми, порушення протоколу ендолікування.

При гемолітичній хворобі колір зубів варіює від сіро-блакитного до зеленого чи коричневого. Згодом інтенсивність пігментації зубів знижується. Про гемолітичну хворобу свідчить порушення структури емалі, оскільки відкладення білірубіну порушують процеси гістогенезу. При огляді разом із пігментацією зубів виявляють ознаки системної гіпоплазії. Якщо пігментація зубів виникла внаслідок прийому дитиною або вагітною жінкою тетрациклінів, зуби стають жовто-сірими. Внаслідок окислення тетрацикліну під впливом світла інтенсивність фарбування зростає. Тетрациклінову пігментацію зубів виявляють як у тимчасовому, так і змінному прикусі. Іноді зміна кольору поєднується із системною гіпоплазією.

При еритропоетичній уропорфірії зуби забарвлюються у червоний колір. У хворих немає волосся, виникає фотосенсибілізація, оскільки вільний уропорфіриноген, окислившись, накопичується в шкірі. На тілі дитини виявляють пухирі, після розтину яких оголюється виразкова поверхня. При екзогенній пігментації зубів харчовими барвниками зміна кольору безпосередньо залежить від характеру їжі. При тютюнокурінні на зубах виявляють відкладення темно-коричневого або чорного кольору. Максимальному фарбуванню піддаються оральні поверхні зубів.

При некрозі пульпи внаслідок травматичного ушкодження зуб стає сірим. Резорцин-формалінова паста та препарати на основі йодоформу викликають стійку пігментацію зубів, коронки при цьому забарвлюються у рожевий колір. Після відновлення піднебінної поверхні срібною амальгамою емаль зубів стає сірою та тьмяною.

Діагноз пігментація зубів ставлять виходячи зі скарг пацієнта, анамнезу захворювання, даних клінічного огляду, результатів додаткових досліджень. При гемолітичній хворобі новонародженого лікар-стоматолог локально виявляє пігментацію зубів у поєднанні з ознаками системної гіпоплазії. Зондування пофарбованих ділянок безболісне. ЕОД свідчить про вітальність пульпи. Поверхня пігментованого зуба не флюоресціює під впливом ультрафіолетових променів. Анамнез захворювання підтверджує етіологію пігментації зубів. У немовлят при народженні в аналізах крові виявляють підвищений рівень непрямого білірубіну, зниження гемоглобіну та загальної кількості еритроцитів.

При тетрациклінової пігментації зубів фарбування спостерігається не по всій площі коронки, а тільки в тій частині, де на момент прийому лікарського засобу відбуваються мінералізації. Залежно від тривалості прийому, виду препарату, сумарної дози, колір коронок варіює від жовтого до темно-коричневого. Згодом наростання інтенсивності пігментації зубів виявляють лише на щічних поверхнях різців, іклів. Зондування пофарбованих ділянок безболісне, ЕОД підтверджує життєздатність пульпи. Тетрациклінова пігментація зубів флюоресціює під впливом променів ультрафіолету.

При порфірії не лише тимчасові, а й постійні зуби стають пурпурово-червоними. Сліпота, відсутність волосся, фотосенсибілізація, фарбування сечі у червоний колір, наявність подібної симптоматики у близьких родичів – все це підтверджує спадкову етіологію дисколориту. Якщо причиною пігментації зубів є тютюнопаління, індекс Гріна-Вермільйона свідчить про незадовільний рівень гігієни. За наявності в пришийкових ділянках пігментованих відкладень запальний процес залучається маргінальна ясна, про що сигналізують позитивні результати проби Шиллера-Писарєва.

Якщо пігментація зубів виникла внаслідок розриву судинно-нервового пучка, зуб стає сірим. Вертикальна перкусія позитивна. Може спостерігатись патологічна рухливість. При розтині пульпової камери зондування усть каналів безболісне, в каналах виявляють путридні маси. Термопроба негативна. Показники ЕОД у діапазоні від 100 мкА та вище, що сигналізує про загибель пульпи. Якщо від моменту травми до звернення пацієнта до клініки пройшов тривалий час – 3-6 місяців, на рентгенограмі виявляють деструктивні періапікальні зміни.

Щоб встановити остаточний діагноз, необхідно диференціювати між собою різні види екзогенної та ендогенної пігментації зубів, провести диференціальну діагностику захворювання з недосконалим амелогенезом, синдромом Стентона-Капдепона, некрозом та ерозією емалі. У ході обстеження може виникнути необхідність додаткової консультації вузьких фахівців (педіатра, генетика).

Основними методами усунення пігментації зубів є відбілювання, ламінування вестибулярних поверхонь адгезивними або керамічними вінірами, відновлення природного кольору шляхом виготовлення металокерамічних або безметалевих конструкцій. Перед початком лікування пігментації зубів проводять санацію ротової порожнини. Зубні відкладення видаляють за допомогою пневматичного скейлера та повітряно-абразивної системи, принцип роботи якої базується на очищенні емалі сумішшю води та бікарбонату натрію під впливом стиснутого під високим тиском повітря.

Метод внутрішнього (внутрішньоканального) та зовнішнього відбілювання використовують при глибокій пігментації зубів. З цією метою застосовують перекис водню. Активізація реакцій окислення відбувається під впливом світла чи лазера. Для усунення пігментації зубів може знадобитися кілька відвідувань. Одного візиту достатньо лише у разі травматичного періодонтиту, коли фарбування зубів відбулося внаслідок пенетрації гнильних продуктів розпаду пульпи углиб дентинних канальців.

При низькій резистентності емалі відбілювання протипоказане. У такому разі використовують ортопедичні способи відновлення естетичної складової – мікропротезування або виготовлення керамічних повних коронок. Прогноз залежить від етіології пігментації зубів. Практично не піддаються відбілюванню тетрациклінові зуби та дисколорити, що виникли внаслідок окислення металевих внутрішньоканальних штифтів та срібних амальгам.