Пігментний віллонодулярний синовіт

Пігментний віллонодулярний синовіт — хронічне ураження суглоба, що рідко зустрічається, обумовлене розростанням його синовіальної оболонки з утворенням вузлових або ворсинчастих виростів і суглобових мишей. Пігментний віллонодулярний синовіт характеризується періодичним, а потім постійним, припуханням суглоба та появою болю в ньому. Діагностичні заходи при пігментному віллонодулярному синовіті включають дослідження крові на РФ, АНФ, СРБ, рентгенографію, пневмоартрографію, артроскопію, діагностичну пункцію суглоба та біопсію синовіальної оболонки. Лікування пігментного віллонодулярного синовіту полягає у видаленні синовіальної оболонки з подальшим опроміненням суглоба.

Пігментний віллонодулярний синовіт був вперше описаний у 1941 році. Він спостерігається переважно в осіб молодого та середнього віку. Відомі випадки розвитку захворювання на тлі ревматоїдного артриту. Морфологічно в основі пігментного віллонодулярного синовіту лежить повільне розростання синовіальної оболонки одного, рідше кількох великих суглобів. Процес може поширюватися на синовіальну вистилку сухожиль і слизових сумок.

Утворення вузлових і ворсинчастих виростів, що відбувається при пігментному віллонодулярному синовіті, супроводжується накопиченням геморагічного випоту в порожнині суглоба і відкладенням гемосидерину на суглобових поверхнях входять в суглоб кісток з розвитком реактивного синовіту. Вирости синовіальної оболонки на ніжці можуть згодом відокремлюватися від неї, утворюючи вільно розташовані в порожнині суглоба тіла, які, звапнівшись, трансформуються в так звані «суглобові миші». Тривале протягом пігментного віллонодулярного синовіту призводить до появи дегенеративних змін суглобових хрящів, а іноді і до їх ерозування.

Етіологічні чинники та механізм розвитку пігментного віллонодулярного синовіту невідомі. Досі в ревматології точаться суперечки з приводу генезу цього захворювання. Раніше була загальновизнаною точка зору, що пігментний віллонодулярний синовіт є гранулематозним запальним процесом у синовіальній оболонці (синовіт). Сучасні цитогенетичні дослідження виявили в клітинах синовіальної оболонки уражених суглобів, що розростаються, хромосомні аберації та ознаки атипової проліферації, що є ознакою пухлинного утворення. Таким чином, більшість авторів сьогодні схильні вважати пігментний віллонодулярний синовіт доброякісним пухлинним процесом, що повільно розвивається.

Характерно поступовий початок та повільне прогресування пігментного віллонодулярного синовіту. Захворювання починається з періодично виникає припухлості в суглобі, обумовленої скупченням у його порожнині геморагічного ексудату. Під час навантажень на уражений суглоб через утиск виростів синовіальної оболонки можливе виникнення болю. Згодом припухлість у суглобі та артралгія стає постійними. Рухи в суглобі при пігментному віллонодулярному синовіті тривалий період зберігаються в повному обсязі, потім поступово виникає та наростає тугорухливість. У деяких випадках спостерігаються періодичні блокади суглоба, що свідчать про наявність суглобової миші.

У 80% випадків пігментного віллонодулярного синовіту уражається колінний суглоб. У решті 20% випадків спостерігаються зміни з боку гомілковостопного, тазостегнового, п’ятково-кубоподібного суглобів. Ураження синовії слизових сумок проявляється картиною бурситу і найчастіше зустрічається в ділянці гомілковостопного суглоба. Залучення синовіальної оболонки сухожильних піхв призводить до розвитку тендовагініту і зазвичай спостерігається в сухожиллях згиначів та розгиначів кисті.

Загальний стан пацієнтів із пігментним віллонодулярним синовітом, як правило, не порушено. Температура тіла нормальна.

Для встановлення діагнозу пігментного віллонодулярного синовіту ревматолог проводить комплексне обстеження пацієнта з оцінкою лабораторних показників крові, рентгенологічних та артроскопічних даних, результатів дослідження синовіальної рідини та тканинної будови зразка синовіальної оболонки.

p align=”justify”> Для пігментного віллонодулярного синовіту не характерні запальні зміни в клінічному аналізі крові, наявність С-реактивного білка, АНФ або ревматоїдного фактора. При проведенні рентгенографії суглоба у деяких випадках можна спостерігати остеопороз суглобових поверхонь та деяке звуження суглобової щілини. Іноді виявляються крайові ерозії кісткових суглобових поверхонь та кістоподібні утворення епіфізів. Пневмоартрографія найчастіше виявляє дефекти наповнення в синовіальній оболонці суглоба, що мають округлу форму та множинний характер. Вони відповідають місцю утворення гігантських вузлів або ворсин синовіальної оболонки, що розростається.

У ході пункції суглоба при пігментному віллонодулярному синовіті отримують синовіальну рідину, пофарбовану червоно-коричневий колір. Її дослідження виявляє велику кількість еритроцитів, запальних змін зазвичай немає.

Найбільш інформативним методом діагностики пігментного віллонодулярного синовіту є артроскопія. Вона дозволяє побачити потовщення і темно-рожеве фарбування синовіальної оболонки, бурі ворсинчасті і вузлові вирости, що ростуть у порожнину суглоба, вільно розташовані відірвані вузли і ворсини, потемнілі суглобові хрящі. Буре і рожеве забарвлення синовіальної оболонки, а також потемніння хрящів пов’язані з їхнє геморагічним просочуванням і відкладенням гемосидерину. У ході артроскопії беруть біопсію синовіальної оболонки. Гістологічне дослідження матеріалу у пацієнтів з пігментним віллонодулярним синовітом виявляє вузлову проліферацію, наявність відкладень гемосидерину та багатоядерні гігантські клітини.

Диференціальний діагноз пігментного віллонодулярного синовіту проводять з інтермітуючим гідратрозом, гідроксіапатитною артропатією, артритами різної етіології: ревматоїдний артрит, реактивний артрит, артрит при туберкульозі, псоріатичний артрит та ін.

Лікування пігментного віллонодулярного синовіту полягає в хірургічному висіченні синовіальної оболонки, що розросла, — синовектомії, яка може бути проведена відкритим доступом або із застосуванням артроскопічної методики. Для профілактики рецидивування захворювання у більшості випадків рекомендовано післяопераційну променеву терапію ураженого суглоба.

Прогноз пігментного віллонодулярного синовіту загалом сприятливий, але відсоток рецидивування розростань синовіальної оболонки після її оперативного видалення досить високий і становить близько 20-30% випадків захворювання.