ПІЄЛОНЕФРИТ ВАГІТНИХ ЖІНОК

Пієлонефрит – інфекційно-запальне захворювання нирок з переважним ураженням інтерстиціальної тканини та канальцевого апарату.
У вагітних частота пієлонефриту становить 6-17% (І.В.Дуда, В.М.Дуда, 1997; М.М.Шехтман, 1997), причому за останнє десятиліття захворюваність на пієлонефрит збільшилася в 6 разів. Пієлонефрит може бути гострим та хронічним. Окремо необхідно виділити безсимптомну бактеріурію, яка зустрічається у 10% вагітних.
Етіологія та патогенез. Гострий пієлонефрит частіше викликають бактерії (кишкова паличка, ентерококи, клебсієла, стрепто- та стафілококи, протей, синьогнійна паличка), хоча не виключається роль вірусів, мікоплазми, хламідій та грибів. При гострому пієлонефриті переважає мономікробна флора, при хронічному – асоціація мікроорганізмів.
Провокуючими факторами розвитку пієлонефриту є ті анатомо-функціональні зміни, які мають місце при вагітності, у тому числі зміна імунітету і гормонального профілю.
Появі симптомів гострого пієлонефриту або загострення хронічної його форми сприяють перевтома, авітаміноз, хронічні інфекції (тонзиліт, аднексит, коліт), багатоводдя та багатоплідність. Будь-яка перешкода відтоку сечі (конкременти, пухлина), а також аномалії розвитку нирок та сечоводів можуть створювати умови для розвитку запального процесу.
Інфікування сечовивідних шляхів у вагітних відбувається в основному двома шляхами – гематогенним або лімфогенним, з будь-якого запального вогнища в організмі, і висхідним (найчастіше).