Піометра

Піометра – гнійний ендометрит, що супроводжується скупченням та затримкою в порожнині матки гнійного ексудату. Піометра проявляється яскраво вираженою симптоматикою: температурним підйомом, інтоксикацією, болями болі внизу живота, появою гноевидних білів із запахом. Алгоритм діагностики гнійного ендометриту передбачає проведення гінекологічного огляду, зондування порожнини матки, ультразвукового дослідження, гістероскопії, бактеріологічного посіву виділень. Лікування піометри вимагає усунення закупорки шийного каналу, евакуації гною та санації порожнини матки, призначення антибактеріальних препаратів, інфузійної терапії, утеротоніків.

Піометра – локальне скупчення гнійного вмісту в матці. Умовами для виникнення піометри є присутність гнійної мікрофлори в порожнині матки і порушення евакуації гнійного ексудату внаслідок обструкції цервікального каналу. У гінекології синонімами піометри є гнійний ендометрит і гнійний метроендометрит. Патологія частіше діагностується у жінок дітородного та менопаузального віку, що тісно пов’язане з етіологією піометри: у першої групи пацієнток вона зазвичай розвивається як ускладнення післяпологового або післяабортного періоду, у другій – як ускладнення раку ендометрію у фазі розпаду. Наслідки піометрів можуть ставити під загрозу репродуктивні плани (безплідність) і навіть життя (септичні ускладнення).

Для формування піометри необхідні наступні фактори: закупорка каналу шийки матки, що перешкоджає відтоку цервікального і маткового вмісту, і приєднання вторинної інфекції, завдяки чому секрет (слиз, серозний ексудат, кров) трансформується в гній.

Обструкція цервікального каналу може бути викликана різною патологією, що створює механічну перешкоду на шляху евакуації вмісту з маткової порожнини: поліпами шийки матки, міомою матки (особливо з розташуванням поблизу внутрішнього зіва), субмукозним вузлом, що народжується, розростанням ендометрі. Можлива закупорка шийного каналу стороннім тілом, що змістилася внутрішньоматковою спіраллю, фрагментом плодового яйця (після аборту) або плацентарної тканини (після пологів), згустками крові. Нерідко піометр служить одним із симптомів раку шийки і тіла матки у фазі розпаду. Рубцевий стеноз, що розвинувся внаслідок променевої терапії або агресивних хірургічних маніпуляцій (абортів, РДВ, гістероскопії), також може деформувати і звужувати просвіт каналу шийки матки. У старечому віці піометр може розвиватися на тлі атрофічного стенозу цервікального каналу.

Разом з тим іноді піометра виникає без стенозу і оклюзії. У таких випадках механізм розвитку патології може бути пов’язані з функціональними причинами: спазмом шийки матки (часто відбувається після аборту), гіпотонією чи атонією матки (виникає і натомість ускладнених пологів).

Найбільш частими фоновими станами, що передують формуванню піометри, виступають гематометри, лохіометри, післяабортий або післяпологовий ендометрит. Секрети, що накопичилися в порожнині матки і не мають відтоку, легко піддаються інфікуванню гнійною мікрофлорою: стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою, які проникають у порожнину матки висхідним шляхом (при гінекологічних маніпуляціях) або низхідним шляхом (при аднекситі).

У своєму класичному варіанті піометр супроводжується яскравими клінічними ознаками. З’являються інтенсивні переймоподібні болі внизу живота, рясні гнійні виділення з піхви з гнильним запахом, симптоми гнійної інтоксикації (висока температура, нездужання, озноби). При пальпації живота визначається хворобливе пухлиноподібне утворення в ділянці малого тазу. Запідозрити піометр можна у разі зменшення або повного припинення виділень в першу добу після аборту або пологів. Однак така картина зустрічається лише у половині випадків піометри.

Досить часто, особливо у похилому віці, піометра носить стертий перебіг. У цих випадках відзначається субфебрилітет, іноді з’являються гнійні білі, пов’язані з періодичним спорожненням порожнини матки. Іноді піометр протікає безсимптомно і виявляється при проведенні УЗД або на аутопсії.

Якщо піометр розвивається на тлі раку ендометрію, пацієнтку турбують прогресуючі тазові болі з іррадіацією в нижні кінцівки, гнійні виділення з домішкою крові, що свідчать про запущений злоякісний процес і розпад пухлини.

При первинній консультації гінеколог цікавиться скаргами пацієнтки та анамнезом справжнього захворювання (як давно з’явилися патологічні симптоми, чи пов’язані вони з перенесеними пологами, абортом, відомими гінекологічними захворюваннями). Під час огляду на кріслі за допомогою вагінальних дзеркал можуть бути виявлені мізерні або рясні гнійні виділення з каналу шийки матки. При бімануальному дослідженні визначається збільшена в розмірах, кулястої форми та тестуватої консистенції, хвороблива матка. Для старечої піометри характерні вікові атрофічні зміни слизової оболонки піхви, укорочення або згладжування шийки матки, атрезія зовнішнього отвору цервікального каналу.

Під час проведення діагностичного зондування порожнини матки чи її катетеризації витікає гній. У цьому випадку діагноз піометрів вже не викликає сумнівів. Отримані виділення підлягають бактеріологічному дослідженню з метою ідентифікації збудника та отримання антибіотикограми.

УЗД органів малого тазу дозволяє виявити причини обструкції шийного каналу при піометрі: міому, поліпи, ендометріоз, фрагменти плода або плаценти та ін. Для обстеження порожнини матки зсередини виконується гістероскопія. При отриманні даних за рак ендометрію потрібно проведення роздільного діагностичного вишкрібання порожнини матки і каналу шийки матки або біопсії ендометрію.

Діагностування піометрів є абсолютним показанням до госпіталізації пацієнтки. Першочерговими завданнями є: усунення обструкції цервікального каналу, евакуація вмісту та санація порожнини матки. Якщо причиною піометрів стала затримка в порожнині матки залишків плацентарної тканини або частин плода, проводиться кюретаж з подальшим промиванням порожнини матки антисептичними розчинами. Поліпи цервікального каналу видаляються хірургічним шляхом. При поєднанні піометри та міоми у молодих жінок намагаються обмежитися консервативною міомектомією, проте при розлитому гнійному запаленні матки та неможливості органозберігаючого втручання вдаються до радикального видалення матки: гістеректомії або надхвильової ампутації. При раку ендометрію можливості хірургічного лікування визначаються операбельністю процесу.

Після усунення гнійного вогнища та безпосередньої причини піометри призначається парентеральне введення антибіотиків широкого спектра дії, дезінтоксикаційна інфузійна терапія. Поряд з етіотропною терапією призначаються вітаміни, імуностимулятори, спазмолітичні та утеротонічні засоби. Після завершення антибіотикотерапії призначаються фізіотерапевтичні процедури, покликані попередити утворення внутрішньоматкових зрощень. Тривалість лікувально-відновного курсу може досягати 1-3 місяців.

Прогноз та профілактика піометри

У разі неадекватного або невчасного початку лікування піометри можуть виникнути небезпечні для життя ускладнення: пельвіоперитоніт, перитоніт, сепсис. Перенесена піометра надалі може спричинити невиношування вагітності або маткової форми безпліддя.

Попередженню гнійного ендометриту сприяє грамотне планування вагітності та виключення абортів, санація піхви перед проведенням внутрішньоматкових маніпуляцій та превентивний прийом антибіотиків після їх виконання, спостереження за жінкою у післяабортному та післяпологовому періоді, своєчасне лікування інфекційно-запальної гінфорітаногіна та гінекітологів гінекологічної гінекологічної гінекологіки. ). Профілактика раку ендометрію полягає в регулярному відвідуванні гінеколога та проведенні УЗД-діагностики.