ПІСЛЯДИПЛОМНА ПІДГОТОВКА ЛІКАРІВ АКУШЕРОВГІНЕКОЛОГІВ У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ

З метою створення єдиного освітнього простору в Європі у 1999 р. на зустрічі міністрів освіти
країн Європейського Союзу за участю Росії було визначено першорядні напрямки діяльності як
державних структур, відповідальних за забезпечення вищої освіти, так і неурядових
організацій, які працюють у цій сфері (Болонья, Італія, 1999). Ці цілі були сформульовані наступним
чином.
• Перехід на 2-етапну вищу освіту: базову та післядипломну.
• Прийняття системи кредитів (тобто участь фахівців у науково-практичних конференціях, форумах, з’їздах,
пленумах, науково-дослідній та аналітичній діяльності та інших заходах, причому кожна з них
форм роботи має ранжовану залікову одиницю – “кредит”).
• Стимулювання мобільності та створення умов для вільного переміщення студентів, викладачів,
дослідників та адміністративного персоналу, що, з одного боку, дозволить підвищити доступність освіти
та навчання, а з іншого – забезпечити визнання та оцінку роботи фахівців.
• Розвиток співробітництва в галузі контролю якості вищої освіти, необхідної для вироблення
порівнянних критеріїв та уніфікованої методології підготовки самобутності вузів.
• Розробка навчальних, освітніх та дослідницьких програм, а також широке міжвузівське
Співпраця.
В подальшому, на Європейській конференції міністрів, які займаються вищою професійною освітою
(Берлін, Німеччина, 2003 р.), було визначено такі положення, принципи та пріоритети.
• На рівні вузів, національному та загальноєвропейському рівні, базуючись на принципах, закріплених у Болонській
декларації необхідно активізувати зусилля, спрямовані на створення загальноєвропейського простору
вищої освіти.
• Відповідно до положення про автономію вишів основна відповідальність за забезпечення якості вищої
освіта лежить на конкретному навчальному закладі.
• Національні системи контролю якості освіти повинні включати систему акредитації та атестації,
оцінку програм та вузів (як зовнішню, так і внутрішню).
• Подальша розробка та впровадження 2-ступінчастої системи вищої освіти сприятиме
консолідації досягнутих результатів та прийняття нових кваліфікацій для забезпечення індивідуальних та
академічні потреби, а також потреби трудового ринку.
• Для забезпечення мобільності студентів, викладацького та адміністративного персоналу передбачається
збільшити державну підтримку освітніх програм у вигляді позичок та грантів.
• Кожному випускнику вишу надається уніфікований додаток до диплому для працевлаштування,
подальшого навчання та просування академічного визнання.
• Національну політику освіти слід орієнтувати на стимуляцію можливості навчання в
протягом усього життя (безперервна професійна освіта).
У РФ вищу медичну освіту традиційно засновано на 2 послідовних етапах: переддипломне
навчанні, спеціалізації та безперервній професійній освіті.
Система післядипломної підготовки лікарів сформувалася на рубежі XIX–XX століть та продовжує успішно
функціонувати нині. Згідно з Болонською декларацією безперервна професійна освіта
обов’язково протягом усієї трудової діяльності будь-якого спеціаліста, в тому числі і лікаря акушера-
гінеколога. У здійсненні цього процесу беруть участь низка державних установ, які забезпечують
розробку наукових напрямів у галузі системи охорони здоров’я (науково-дослідні інститути),
підрозділи, що виконують освітні функції (кафедри академій, інститутів післядипломного
освіти та вузів), а також (стосовно акушерства та гінекології) жіночі консультації та поліклініки,
медичні санітарні частини, пологові будинки, гінекологічні лікарні та відділення, перинатальні та
консультативно-діагностичні центри, на базі яких проходить практична діяльність лікарів акушерів.
гінекологів (рис. 4-1).
Мал. 4-1. Структура системи післядипломної освіти у РФ.

Мал. 4-2. Етапи підготовки акушера-гінеколога.

Мал. 4-3. Державний стандарт спеціаліста.
У РФ, як і більшості європейських країн, функціонує етапна система підготовки акушерів-гінекологів
(Рис. 4-2). Випускники вишу отримують диплом, у якому вказано основну спеціальність (всього 9), наприклад
лікувальна справа, педіатрія та ін. Подальша поглиблена підготовка має на увазі післявузівську освіту
(Ординатура протягом 1 або 2 років). Після закінчення навчання лікарю видають сертифікат спеціаліста (по одній із 53
основних спеціальностей), у тому числі з акушерства та гінекології. Подальше навчання може полягати у професійній перепідготовці (500–1000 год), аспірантурі, а також
циклах загального та тематичного удосконалення, оптимальною тривалістю не менше 144 год.
Нині у охороні здоров’я Росії працює понад 600 000 лікарів, зокрема 39 586 акушерів-
гінекологів (6,5%).
В Основах законодавства РФ про охорону здоров’я громадян (стаття 54) продекларовано: Право на заняття
медичною та фармацевтичною діяльністю в РФ мають особи, які отримали вищу або середню медичну та
фармацевтичне освіту до, мають диплом і спеціальне звання, але в заняття певними видами
діяльності (перелік встановлюється Мінздоровсоцрозвитку РФ) також сертифікат спеціаліста та ліцензію»
(Рис. 4-3).
• Сертифікація фахівця – підтвердження відповідності підготовки фахівця державним
освітнім стандартам.
• Атестація — механізм державного контролю за якістю підготовки фахівця, його відповідальності за
виконанні професійних та посадових обов’язків, визначення можливості присвоєння
кваліфікаційної категорії за наявності сертифіката спеціаліста.
• Ліцензування — дозвіл фахівця здійснювати певні види професійної діяльності на
конкретні посади.
Безперечно, перспективи розвитку охорони здоров’я в Росії, зокрема акушерсько-гінекологічної допомоги,
значною мірою залежать від професійного рівня та якості підготовки лікарських кадрів акушерів.
гінекологів. Безперервна післядипломна освіта є обов’язковою складовою цього процесу.