Післяпологова депресія

Післяпологова депресія – це афективний розлад, спричинений адаптацією до ролі матері та гормональними змінами в організмі жінки. Виявляється пригніченим настроєм, безпричинною плаксивістю, тривогою, дратівливістю, підвищеною вразливістю, страхами за здоров’я дитини, невпевненістю у власних навичках догляду та виховання. Діагностика проводиться за допомогою клінічної бесіди та специфічних опитувальників для виявлення депресії. Лікування комплексне включає прийом антидепресантів, транквілізаторів, психотерапію, консультування психолога.

Перші описи післяпологової депресії виявили у працях Сократа (700 р. е.). Однак офіційною медициною цей розлад тривалий час не визнавався як етіопатологічно окрема одиниця. В даний час психотерапевтичний супровід жінок після народження дитини проводиться на базі жіночих консультацій, психоневрологічних диспансерів та приватних клінічних центрів. За даними офіційної статистики, поширеність депресивних розладів у післяпологовому періоді становить 10-15%. Але через те, що багато випадків залишаються непоміченими фахівцями, реальні показники можуть бути вищими. Імовірно, емоційні порушення виникають у 50% молодих мам.

Розлади емоційної сфери у післяпологовий період розвиваються під впливом кількох факторів. Організм жінки переживає стрес під час пологів, різко змінюється гормональний фон, з’являється нова соціальна роль матері, відбувається перебудова побуту та стосунків усередині сім’ї. Причин для формування депресії безліч, найбільш поширеними є:

• Спадковість. Цей фактор включає особливості нервової системи, що визначають здатність організму адаптуватися до фізичного та психологічного стресу. Існує успадкована схильність до меланхолії та депресії.
• Гормональні зрушення. Скорочується вироблення прогестерону та гормонів щитовидної залози, посилюється синтез пролактину. Активна ендокринна перебудова відбивається на роботі ЦНС, провокуючи емоційну нестійкість, зниження працездатності, пригніченість.
• Зміна соціальної ситуації. Роль матері передбачає виконання певних функцій, перебудову життя. Джерелом депресії стає страх невідповідності очікуванням оточуючих та власному образу ідеальної мами, нестача цікавих подій та спілкування.
• Ускладнення побуту. Після появи дитини до звичайних обов’язків жінки додаються нові: догляд, годування, відвідування лікарів, виховання. Виснаження та депресія формуються внаслідок нестачі часу для відновлення моральних та фізичних сил.
• Погіршення подружніх стосунків. Немовля вимагає постійної уваги, обоє батьків частіше втомлюються. У період відновлення організму жінки обмежується сексуальна сфера життя. Все це стає причиною більш частих сварок, емоційної холодності подружжя та збільшує ризик депресії.

Походження та розвиток післяпологової депресії розглядається в рамках поліетиологічної теорії. Відповідно до даного підходу емоційний розлад формується при поєднаному впливі трьох факторів: спадковості, специфічних фізіологічних змін та психосоціальних особливостей. Переважна кількість матерів з депресією мають конституційну схильність – слабкий нестійкий тип вищої нервової діяльності, знижену вироблення нейромедіаторів, відповідальних за емоції та працездатність (серотонін, дофамін, норадреналін).

Специфічні фізіологічні механізми, що лежать в основі розладу – різка зміна гормонального фону (припинення вагітності), болючі та інші дискомфортні відчуття, пов’язані з процесом пологів. Загальним психосоціальним фактором, який провокує депресію, є зміна ролі жінки, скорочення часу на звичні приємні заняття, необхідність цілодобового догляду за немовлям.

До загальних проявів депресивного розладу відносяться пригніченість настрою, безпричинна мінливість емоцій, плаксивість, дратівливість, зниження мотивації до будь-якої діяльності. Порушення сну проявляються безсонням або надмірною сонливістю. Апетит стає підвищеним, аж до обжерливості або повністю пропадає. Суб’єктивно жінки переживають почуття власної нікчемності, звинувачують себе у нездатності виконувати функції матері, у відсутності прихильності та любові до дитини. Вони відчувають нездатність зосередитися на домашніх обов’язках, що неспроможні самостійно приймати рішення у повсякденних справах. Усуваються від звичного спілкування, від контактів із близькими людьми. При тяжкому перебігу депресії виникають думки про заподіяння шкоди собі та дитині.

За характером перебігу виділяють кілька форм післяпологових депресій. При невротичному варіанті розладу відбувається загострення негативних переживань, що проявилися під час вагітності та пологів, наприклад, спровокованих загрозою викидня. Характерний симптом – підвищена тривожність. Пацієнтки перебувають у постійному очікуванні поганої події (хвороби, смерті дитини, розпад сім’ї). Напруженість проявляється спалахами дратівливості та дисфорії. Жінки стають запальними, іноді агресивними. У важких випадках формуються панічні атаки, іпохондрія, головний і загрудинний біль, напади тахікардії, пітливості, задишки. Стан поступово погіршується протягом дня, надвечір виникає психічне та фізичне виснаження – занепад сил, слабкість, апатичність, невтішний плач.

При депресії з невротичними складовими як основні симптоми розвиваються соматичні розлади. Емоційні переживання відкидаються пацієнткою як неприйнятні, ганебні. На перший план виходить безсоння, зниження апетиту, втрата ваги. Нерідко є нав’язливий страх заподіяння шкоди дитині, гіперконтроль її стану. Такий розлад ґрунтується на дії психотравмуючих ситуацій перед вагітністю та на її протязі.

Інший варіант депресії – меланхолія з маревним компонентом. Ключовими симптомами є психомоторна загальмованість та почуття провини. Жінки гостро переживають уявну неспроможність, називають себе «поганою матір’ю». Превалюють надцінні ідеї, що реалізують самозвинувачення, самознищення, суїцидальні нахили. Ця форма розладу здатна переходити у тяжче захворювання – післяпологовий психоз.

Найпоширенішим варіантом депресії серед молодих матерів є затяжна форма. Вона протікає масковано, часто сприймається пацієнтками як втома, нудьга, адаптація до режиму дитини та ролі мами. Розвиток симптомів відбувається повільно, тому звернення до фахівців є вкрай рідкісними. Жінки відчувають слабкість, знемогу, яка помилково пов’язується з пережитими пологами, крововтратою. Посилюється плаксивість та дратівливість, важко переносяться нічні пробудження для годування новонародженого. Догляд за дитиною тяжкий, але зберігається критичне ставлення до власних переживань.

Будь-яка форма депресії у матері знижує рівень емоційної близькості між нею та немовлям. Відчуженість, відсутність кохання та ласки перешкоджають формуванню почуття базової безпеки, що надалі є основою для психічних захворювань у дитини. Сконцентрованість жінки на власних переживаннях нерідко призводить до відставання у психічному розвитку малюка (брак стимуляції, організації ігор). Найбільш тяжкі ускладнення виникають при нелікованій меланхолійній депресії. Ідеї ​​самозвинувачення та патологічні страхи переростають у стійкі маревні концепції, спроби самогубства та заподіяння каліцтв дитині – розвивається післяпологовий психоз.

Післяпологова депресія найчастіше формується у перші місяці після пологів, тривалість розладу індивідуальна: від кількох тижнів до кількох років. Первинне обстеження проводиться лікарем-психіатром, додатково може бути призначена консультація психолога та гінеколога (ендокринолога). При комплексному підході до діагностики використовуються такі методи:

• Клініко-анамнестичний. Лікар з’ясовує анамнез життя, аналізує скарги: розпитує про наявність депресивних проявів до вагітності, психічних розладів у пацієнтки, її найближчих родичів. Визначає матеріальне становище сім’ї, склад, характер відносин, особливості перебігу пренатального та натального періоду. На користь підтвердження діагнозу виступають скарги зниження настрою, тривожність, апатію, слабкість, плаксивість.
• Психодіагностичний. Серед специфічних інструментів поширене застосування Единбурзької шкали післяпологової (постнатальної) депресії. Вона відноситься до методів експрес-діагностики та дозволяє виявити глибину емоційного розладу. Для більш точного визначення характеру переживань пацієнтки використовується шкала Монтгомері-Асберга з метою оцінки депресії, шкала Гамільтона, шкала Бека для самооцінки тяжкості депресії, особистісні опитувальники (ЗМІЛ, тест Айзенка та інші).
• лабораторний. При підозрі на ендокринні розлади психіатру потрібно підтвердити чи виключити їх як причину депресії. Призначається консультація ендокринолога, аналізи крові на гормони щитовидної та статевих залоз. Депресія буває спровокована низьким рівнем тироксину, прогестерону.

Допомога матерям з депресивним розладом визначається його виразністю: за легкої форми достатньо консультацій психолога чи психотерапевта; при помірних симптомах рекомендовані сеанси психотерапії та медикаментозна корекція; при вираженому захворюванні потрібна госпіталізація, інтенсивна лікарська терапія та психотерапія. Весь спектр медико-психологічної підтримки включає:

• Психологічний консультування. При легких симптомах депресії використовуються власні ресурси пацієнтки – здатність розслаблятися, підтримувати високий рівень енергії, організовувати цікаве проведення часу. Пацієнтці рекомендуються заняття спортом, масаж, делегація частини турбот про немовля бабусям, чоловікові, няні.
• Психотерапію. Широко застосовуються методи когнітивно-біхевіорального та психодинамічного спрямування. У ході сеансів усвідомлюються особистісні конфлікти, деструктивні установки щодо функцій та почуттів матері (завжди виявляти кохання, думати лише про дитину). Обговорюються способи відновлення та оптимізації подружніх взаємин.
• Медикаментозне лікування. З лікарських засобів призначаються антидепресанти, транквілізатори та гормональні препарати. Перші нормалізують емоційний стан, усувають тривожність та пригніченість. Необхідність застосування гормональних ліків визначається індивідуально. Призначаються естрогени, препарати тироксину.
• Соціальну підтримку. При слабко вираженій післяпологової депресії на етапі одужання жінкам необхідна психолого-соціальна підтримка в неформальних умовах. З цією метою рекомендується відвідування групових зустрічей матерів, навчальні курси догляду за малюком, самостійна організація мамами спільних прогулянок. Частково ця функція може виконуватися патронажною сестрою, дільничним педіатром.

Післяпологова депресія успішно піддається лікуванню, тому прогноз найчастіше сприятливий. Профілактику необхідно розпочинати за кілька місяців до пологів. Рекомендується освоїти техніки релаксації – дихальні вправи, гімнастику, аутотренінг (самовнушення). Регулярні заняття мають увійти до звички, оскільки при наближенні депресії сил на нові починання немає. Варто заздалегідь обговорити з чоловіком, матір’ю, свекрухою готовність надавати допомогу (обсяги, частоту, тривалість). У щоденному та щотижневому плані обов’язково має бути виділений час на заняття, що приносять задоволення, радість, сприяють підвищенню самооцінки – танці, масаж, спа-процедури, зустрічі з подругами.