Післяпологовий ендоміометрит

Післяпологовий ендоміометрит є найчастішим інфекційним ускладненням у породіль. Зміна характеру збудників, поява стійких штамів бактерій спричинило зміну клінічних проявів та перебігу цього ускладнення.
Слід розрізняти класичну, стерту та абортивну форми ендоміометриту. Ендоміометрит після кесаревого розтину виділений в окрему групу (І.Р.Зак та співавт., 1985; В.І.Кулаков та співавт., 1985; А.Д.Ісаєва та співавт., 1989). Класична форма ендоміометриту спостерігається приблизно у 1/3 породіллі, нерідко (до 30% випадків) відзначається стерта форма його, приблизно у 1/5 породілль – абортивна.
Класична форма ендоміометриту зазвичай розвивається на 3-й – 5-ту добу після пологів. Спостерігаються підвищення температури тіла, часто – озноби. Пульс частий, м’який, відповідає загальної втрати крові під час пологів. З’являються інші ознаки інтоксикації (головний біль, зміна психіки – пригнічення або, навпаки, психомоторне збудження, ейфорія), змінюється колір шкіри, іноді порушується функція сечовивідних органів. У периферичній крові спостерігаються помірна анемія, лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, еозинопенія, лімфо- та моноцитопенія. Характерні зміни із боку внутрішніх статевих органів. Як правило, шийка матки сформована, проте канал її проходимо для пальця. Розміри матки відповідають нормальній інволюції органу або відзначається уповільнення інволюції матки. Консистенція матки м’якша, ніж при нормальному перебігу післяпологового періоду. Нерідко за внутрішньою позівою визначаються згустки крові. Кількість виділень (лохий) зменшено, і вони набувають патологічного характеру (домішка гною, смердючий запах).
При стертій формі ендоміометриту описана клінічна картина відсутня. Починається захворювання зазвичай пізніше – на 8-9 добу, температура тіла частіше субфебрильна, зміни з боку крові можуть бути незначними. Місцеві прояви захворювання також мало виражені.
Абортивна форма ендоміометриту починається так само, як і класична. Однак при правильному лікуванні, високому рівні імунологічного захисту захворювання швидко усувається.
Ендоміометрит після кесаревого розтину зазвичай протікає так само, як класична форма його, проте він часто ускладнюється перитонітом, який може розвиватися у 1-2 добу після операції.
Інтенсивна терапія післяпологових ендоміометритів до певної міри перешкоджає виникненню поширених форм інфекції.
Для правильного та успішного лікування післяпологового ендоміометриту необхідна рання та точна його діагностика. Основне значення має з’ясування стану ендометрію та виявлення патологічних включень у порожнини матки (згустки крові, залишки оболонок, децидуальної тканини, плаценти). З цією метою використовують УЗД матки (В.Н.Серов і співавт., 1989; D.Demecko та співавт., 1989) та гістероскопію (Ф.А.Смекула та співавт., 1988), а також поєднання цих методів (Б. Л.Гуртовій та співавт., 1989).
УЗД матки як неінвазивний метод дослідження можна широко застосовувати в післяпологовий період для з’ясування питання наявності в порожнині матки тих чи інших патологічних включень. Однак диференціальна оцінка подібних включень під час використання УЗД утруднена.
Гістероскопія дозволяє чіткіше оцінити стан ендометрію, характер патологічних включень. Залежно від отриманих даних УЗД та гістероскопії виділяють ендоміометрит на тлі патологічних включень у порожнини матки (згустки крові, децидуальної тканини, плацентарна тканина) та “чистий” ендометрит (Б.Л.Гуртової та співавт., 1989), що дозволяє визначити патогенетично методи лікування
Для успішного лікування ендоміометриту необхідно також виділити збудник із порожнини матки (а не з піхви або каналу шийки матки), ідентифікувати його та кількісно оцінити мікробну обсімененість порожнини матки. Бактеріологічне дослідження дозволяє визначити чутливість виділеної мікрофлори до антибіотиків.
За спостереженнями Б.Л.Гуртового та співавторів (1989), ступінь обсіменіння корелює з тяжкістю клінічного перебігу захворювання. При легкій формі ендоміометриту переважає мізерне зростання мікроорганізмів (показник обсіменіння 102-105 КУО/мл), при ендоміометриті середнього ступеня тяжкості та тяжкій формі показник обсіменіння перевищує 105 КУО/мл.
Інтенсивне лікування післяпологового ендоміометриту включає як загальне (антибактеріальна терапія, інфузійна, детоксикаційна, імунна), так і місцевий вплив на організм.
Правильно проведена місцева терапія в комплексі лікувальних заходів є одним із важливих моментів, що дозволяють здебільшого ліквідувати вогнище інфекції та зберегти матку. При наявності в порожнині матки морфологічного субстрату, який підтримує запальний процес, необхідно сприяти його евакуації. При необхідності розширюють канал шийки для створення відтоку з порожнини матки.
Найбільш визнаним методом місцевої терапії післяпологового ендоміометриту є промивне дренування: в порожнину матки вводять трубчастий катетер, через який проводять промивання та зрошення стінок порожнини матки розчинами антисептиків, антибіотиків та ін.
При легкій формі ендоміометриту можна 1-2 рази на добу промивати порожнину матки розчинами: 0,02% фурациліну, 0,02% хлоргексидину, 3% перекису водню з фурациліном, 1% діоксидину, хлорофіліпту (0,25% спиртовий розчин його розводять 0,25% розчин новокаїну), антибіотиків. Ми відзначали позитивні результати при введенні в порожнину матки розчину лізоциму (200 мг).
При тяжкій формі післяпологового ендоміометриту показано аспіраційно-промивне дренування порожнини матки. При тривалому промиванні потрібне застосування двопросвітного катетера.