Післяпологовий психоз

Післяпологовий психоз – Це гостре психічне розлад, що розвивається в перші тижні після пологів. Виявляється депресією, безсонням, сплутаністю свідомості, маревними ідеями про невиліковну хворобу дитини, маренням переслідування, галюцинаціями. Поведінка пацієнток стає неадекватною: вони відмовляються доглядати новонародженого, завдають йому шкоди, роблять спроби самогубства. Діагностику проводить психіатр, основні методи – клінічна розмова та спостереження. Лікування медикаментозне, використовуються нейролептики, антидепресанти, транквілізатори. У разі поліпшення стану вводяться сеанси психотерапії, консультування сім’ї.

Післяпологовий психоз називають також постнатальним. Цей розлад вперше було описано Гіппократом у 460 до н. е. Його походження пояснювалося великими крововтратами під час пологів. Точніші дослідження відносяться до середини XIX століття. Французькі психіатри Же.-Е. Ескіроль та Л.-В. Марсе описували психози молодих матерів як наслідки тяжких соматичних ускладнень пологів. Нині поширеність психотичних розладів значно скоротилася. В економічно розвинених країнах їх частота становить 1-1,2 випадки на 1000 жінок, які народили не більше 3 місяців тому. Пік захворюваності наголошується протягом перших 30 днів після народження дитини.

Офіційні дані підтверджують, що у половини жінок із постнатальним психозом виявлено психічні розлади (шизофренія, депресія, МДП) чи спадкова схильність до них. Точні причини патології невідомі, але виділено кілька груп тригерів – факторів, що сприяють її дебюту:

• Ускладнення вагітності, пологів. Гострий психотичний стан часто викликається смертю новонародженого, передчасними пологами, загрозою викидня. Підтверджується виявлений у давні часи зв’язок розладу з масивною крововтратою та сепсисом.
• Гормональні розлади. Завершення вагітності завжди пов’язане із зміною рівня гормонів в організмі жінки. Психічні порушення розвиваються з урахуванням різкого зниження синтезу прогестерону, естрогенів, тироксину.
• Поразка ЦНС. Психоз найчастіше виникає при неврологічних захворюваннях, після травм головного мозку, нейроінфекцій, інтоксикацій. Іноді розлад провокується застосуванням скополаміну у поєднанні з лідолом для знеболювання під час пологів.
• Тривожно-недовірливі риси особистості. Жінки з високою емоційною напруженістю, низькими адаптивними здібностями, схильністю до прогнозу невдач більш схильні до депресії та формування маячних ідей. Процес пологів стає їм стресової ситуацією, що запускає психічне порушення.
• Несприятлива психосоціальна обстановка. Чинниками ризику є небажана вагітність, неприйняття дитини матір’ю, матеріальні труднощі, невлаштованість побуту, розлучення з чоловіком. Психози часто діагностуються у породіль, які ведуть асоціальний спосіб життя (наркоманія, алкоголізм, проституція).

За механізмом походження післяпологовий психоз є реактивним. Він розвивається у відповідь на психотравмувальну подію – пологи. В його основі лежить переживання страху смерті, порушення цілісності власної особистості, обмеження свободи, нестачі любові оточуючих (зміщення уваги з жінки на дитину). Несприятливим тлом виникнення психозу служить психофізіологічна астенізація – виснаження енергії, зниження опірності стресовим чинникам. Настає стан декомпенсації нервових адаптаційних механізмів.

На нейрофізіологічному рівні відбувається порушення реципрокних гальмівних взаємодій між корою та підкірковими мозковими структурами, між переднім та заднім відділом гіпоталамуса – вищими центрами регуляції вегетативних функцій та емоцій. Змінюється баланс активації симпатичної та парасимпатичної нервової системи, співвідношення основних нейротрансмітерів (серотоніну, норадреналіну, дофаміну, ГАМК). Відповідно до психодинамічної теорії, післяпологовий психоз стає результатом конфлікту між реальними бажаннями матері та ситуацією материнства.

Психоз починає проявлятися через 2-3 дні після завершення пологів, коли жінка усвідомлює зміни, що відбулися в її житті. Симптоми можуть розвиватися поступово чи стрімко. Спочатку виникає безсоння, тривога, неспокій, підвищена стомлюваність, втома. Емоційний фон стабільно знижений. Потім починає наростати підозрілість, настороженість. Формуються надцінні ідеї про стан здоров’я дитини, про наявність захворювань у нього чи в самої себе. Свідомість стає сплутаною, мова – стрімкої, нелогічної.

Підозрілість постійно зростає. Найчастіше матері пильно спостерігають за новонародженим під час сну та годування, оглядають його, прислухаються до дихання та серцебиття, виявляючи уявні невиліковні, смертельні хвороби. Пацієнтки починають звинувачувати лікарів та близьких родичів у байдужому ставленні до стану немовляти, у навмисному небажанні його лікувати. Потай від оточуючих вони дають йому різні ліки, проводять «процедури», здатні завдати реальної шкоди (занурюються у холодну воду, залишають без одягу та пелюшок).

При іншому варіанті перебігу психозу матері втрачають інтерес до немовлят, не виявляють турботи та любові. Надмірна опіка перетворюється на почуття ненависті. Висловлюються маячні думки про підміну дитини, вселення в неї злих духів, демонів, про швидку неминучу смерть. У важких випадках спостерігаються слухові галюцинації. Голоси закликають жінок умертвити новонародженого, часто роблять спроби його удушення. Протягом усього захворювання порушено критику хворих до їх стану – марення та галюцинації не усвідомлюються, не розцінюються як патологічні.

Без своєчасної діагностики та лікування післяпологовий психоз становить небезпеку для життя, здоров’я немовляти та матері. На базі галюцинацій та марення формується неадекватна поведінка – пацієнтки намагаються покінчити життя самогубством, попередньо умертвивши немовля. Відомі випадки задушення, падіння з висоти жінки та новонародженого. При млявому психотичному процесі, коли поступово наростає байдужість і відстороненість, дитина не отримує достатньої емоційної та сенсорної стимуляції, відстає у фізичному та психічному розвитку, з раннього віку страждає від невротичних розладів (енурезу, нічних кошмарів, фобій).

Післяпологовий психоз проявляється класичними ознаками гострої психопатології, тому постановка точного діагнозу то, можливо утруднена. Важливу роль у процесі виявлення хвороби грають родичі хворої, саме вони найчастіше звертають увагу на зміни поведінки та емоційних реакцій молодої мами. Професійна діагностика виконується лікарем-психіатром, додатково може знадобитися проведення патопсихологічного, гінекологічного та неврологічного обстеження з метою диференціації постнатального психозу з шизофренією, біполярним афективним розладом, депресією, гіпотиреозом, синдромом Кушинга. Специфічні діагностичні методи включають:

• Збір анамнезу. Лікар досліджує медичну документацію про перебіг пологів та вагітності, з’ясовує наявність спадкової обтяженості психічними розладами, наявні психіатричні діагнози хворої, післяпологові депресії, психози після попередніх вагітностей. Враховуються матеріально-побутові умови життя, наявність чоловіка, ставлення пацієнтки до зачаття, вагітності, народження дитини.
• Клінічну розмову. При безпосередньому спілкуванні з хворою психіатр оцінює продуктивність контакту, цілеспрямованість мислення та мови, логічність міркувань. При психотичному розладі жінки докладно висловлюють маячні ідеї, сконцентровані на власних переживаннях, не завжди відповідають питанням фахівця.
• Спостереження. У ході бесіди лікар спостерігає за поведінкою та емоціями, визначає їх адекватність, безпеку довільного контролю, мотивації. Для психозу характерна настороженість та недовірливість, невідповідність реакцій ситуації обстеження, переважання дисфоричного та/або депресивного афекту, відсутність критичного ставлення до своєї поведінки.

Терапія гострого стану проводиться за умов стаціонару. Нерідко жінок направляють у психіатричні відділення та психоневрологічні диспансери з пологового будинку. На час інтенсивного лікування дитину відокремлюють від матері, доручаючи турботу близьким родичам. Комплексна допомога включає такі напрямки:

• Фармакотерапію. На гострому етапі розладу основним завданням є усунення психотичної симптоматики. Призначаються нейролептики, нормотиміки, транквілізатори, антидепресанти. На період прийому ліків слід виключити грудне вигодовування, підібравши дитині штучні суміші для харчування.
• Психотерапію. Після усунення симптомів психозу настає період усвідомлення хворої на її вчинки, почуття, наявність хвороби. Це провокує депресію, почуття провини та ненависті до себе. Щоб стабілізувати емоційний стан та скоригувати негативні установки, застосовуються техніки когнітивно-біхевіорального спрямування, психоаналіз.
• Сімейну допомогу та реабілітацію. Важлива підтримка близьких та правильна організація режиму дня. Родичі організують цілодобове спостереження за хворою, виконують процедури догляду за немовлям разом з матір’ю. Важливо проводити час із молодою мамою, розмовляти, відволікати від тяжких думок, контролювати регулярний прийом прописаних психіатром препаратів.

Післяпологовий психоз має сприятливий результат за умови успішного виходу з депресії, підтримки з боку близьких людей, відсутність психічних захворювань. Профілактика ґрунтується на правильній фізичній та психологічній підготовці жінки до вагітності та процесу пологів. Майбутнім мамам необхідно приділити увагу плануванню, щоб мінімізувати ризик ускладнень. Рекомендується відвідувати курси навчання навичкам догляду за дітьми, освоювати техніки дихання та розслаблення під час пологів, ділитися своїми переживаннями з чоловіком, батьками, близькими друзями, а за наявності вираженої тривоги звертатися за допомогою до психолога.