Пізніше закриття джерельця

Пізніше закриття джерельця – Це відсутність окостеніння великого тім’ячко у дитини старше 2-х років або незакриття малого тім’ячко після 2-х місяців життя. Така ситуація може бути варіантом норми або однією з ознак захворювання: вродженого гіпотиреозу, рахіту, гідроцефалії, порушень остеогенезу. Клінічні прояви обумовлені основним захворюванням, яке спричинило затримку окостеніння черепа. Діагностика передбачає повний фізикальний та неврологічний огляд, лабораторні аналізи, нейросонографію та рентгенографію. Конституційна затримка закриття тім’ячків не потребує лікування, в інших випадках терапія підбирається з урахуванням поставленого діагнозу.

Патології джерельців є однією з найпоширеніших проблем у практичній педіатрії. Терміни закриття цих структур черепа широко варіюють і від конституційних особливостей дитини. Разом з тим пізнє закриття джерельця є симптомом патологічних станів неонатального та дитячого періоду, тому потребує особливої ​​уваги педіатрів. Саме по собі воно не несе загрози життю та здоров’ю дитини, проте є показанням для поглибленого обстеження за наявності супутніх клінічних проявів.

Пізніше закриття тім’ячків не є самостійним захворюванням. Це симптом, який свідчить про наявність інших проблем у організмі. Батькам потрібно враховувати, що у 4% дітей окостеніння м’яких місць черепа відбувається на третьому-четвертому році життя, і така ситуація вважається варіантом індивідуальної норми. Патологічними причинами невчасного заростання тім’ячків виступають:

• Недоношеність. У немовлят, які народилися раніше 37 тижнів гестації, спостерігається недорозвинення всіх органів і тканин, у тому числі структур черепа. У більшості випадків у таких дітей відкриті всі тім’ячко, кістки м’якіші і податливіші, окостеніння черепа відбувається пізніше, ніж у однолітків, що народилися вчасно.
• Вроджений гіпотиреоз. Для захворювання характерне відставання у розвиток структур мозкового та лицьового черепа. Типовою ознакою вторинного гіпертиреозу є наявність патологічного третього джерельця. Крім пізнього закриття неокостенілих ділянок, у немовлят спостерігається сплощене або запале перенісся, широка відстань між очними щілинами.
• Рахіт. Ознаки ураження кісткової тканини при дефіциті вітаміну D розвиваються загалом на 2-3 місяці життя дитини. Для рахіту характерне пізніше заростання швів і тім’ячків, що супроводжується розм’якшенням кісток у потиличній зоні (краніотабес). Відсутність лікування патології разом із податливістю кісток створює сприятливі умови для деформації черепа.
• Підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧД). Для гіпертензії типово поєднання великого розміру, вибухання та пізнього закриття малого та великого джерельця. Така патологія спостерігається при гідроцефалії, внутрішньочерепних крововиливах, пухлинах головного мозку. Причиною пізніх термінів окостеніння також є нейроінфекції, захворювання крові.
• Аномалії розвитку скелета. Найчастіше зустрічається ахондроплазія, яка характеризується множинними вадами розвитку хрящової тканини. Велике і незакрите тім’ячко супроводжується великими розмірами голови, западанням спинки носа і високим чолом. Також до цієї групи причин належать акрокалозальний синдром, гіперфосфатазія, кортикальний гіперостоз.
• Генетичні захворювання. Найвідомішою причиною невчасного заростання тім’ячків є синдром Дауна, у якому патологія супроводжується множинними стигмами ембріогенезу у сфері лицьового скелета. Порушення окостеніння черепа характерні для синдромів Едвардса та Патау, уроджених порушень морфогенезу (Беквіта-Відемана, Цельвегера, VATER).

Фактори ризику

Сприяючим фактором є токсична дія на плід під час вагітності. Негативний вплив на розвиток кісткової системи мають антибіотики тетрациклінового та аміноглікозидного ряду, протипухлинні та протиепілептичні препарати. Імовірність патології підвищується у дітей, народжених матерями, інфікованими краснухою або сифілісом. До постнатальних провокуючих факторів відносять гіпотрофію, що виникла внаслідок недоїдання.

Джерела являють собою невеликі неокостенілі зони на черепі. Вони необхідні для можливості деформації головки при проходженні родових шляхів матері та для правильного зростання черепних кісток. У дитини присутні 6 таких утворень: парні клиноподібні та соскоподібні, непарні – малий та великий. Перші чотири у нормі закриваються відразу після народження. Закриття малого джерельця відбувається до 2 місяців життя, великого – від 3-місячного до 2-річного віку.

У здорових дітей швидкість заростання тім’ячків закладена на генетичному рівні і мало залежить від зовнішніх факторів. За відсутності інших ознак патології, пізнє закриття цих утворень не супроводжується неврологічними порушеннями чи іншими проблемами зі здоров’ям. Оскільки при м’якому та податливому черепі є достатньо місця для збільшення розмірів головного мозку, психомоторний розвиток немовляти відбувається без ускладнень.

У нормі на голові дитини перших місяців життя визначається ромбоподібне утворення розмірами від 0,5 см до 4 см – так виглядає велике тім’ячко. Під час сну та відпочинку немовляти він може трохи западати. При крику, смоктанні та натужуванні внутрішньочерепний тиск підвищується, тому податливі зони трохи піднімаються над рівнем кісток черепа. Незакрите тім’ячко не вимагає спеціального догляду та захисту, до нього можна торкатися пальцями і проводити миття голови.

Інші симптоми та ускладнення залежать від основного захворювання. Для рахіту та порушень остеогенезу характерні множинні та грубі деформації скелета, у тому числі лицьового та мозкового відділів черепа. Найнебезпечнішим наслідком нелікованого вродженого гіпотиреозу є розумова відсталість – кретинізм. Не меншу небезпеку становить висока ВЧД та гідроцефалія, які ускладнюються судомним синдромом, відставанням у психічному розвитку.

Пізніше закриття джерельця, яке супроводжується іншими симптомами, що насторожують, вимагає негайної консультації лікаря-педіатра. На первинному прийомі оцінюють антропометричні дані та параметри психомоторного розвитку, перевіряють відповідність цих показників віку дитини. Обов’язково проводять оцінку неврологічного статусу. За наявності ознак захворювання знадобиться розширена діагностика із застосуванням наступних методів:

• Нейросонографія. Ультразвукова візуалізація головного мозку через джерельце – найбільш безпечний і зручний спосіб діагностики у дітей перших років життя. При обстеженні можна знайти розширення шлуночкової системи, об’ємні новоутворення, ознаки крововиливів та інших патологічних станів.
• Рентгенографія черепа. При рентгенологічному дослідженні вдається детально вивчити конфігурацію черепа, визначити стан кісток та точні розміри тім’ячків. Для уточнення діагнозу використовують комп’ютерну томографію, за допомогою якої не лише оцінюють кісткові структури, а й визначають патологічні стани головного мозку та його оболонок.
• Лабораторне дослідження. При підозрі на вроджений гіпотиреоз обов’язково проводиться аналіз тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ) і тиреоїдні гормони щитовидної залози (Т4, Т3). Клінічні прояви рахіту – абсолютне показання до аналізу крові на вітамін Д, рівень кальцію та фосфору.
• Генетична діагностика. Консультація генетика потрібна при скелетних аномаліях та вроджених вадах, які, ймовірно, пов’язані з хромосомними або точковими генними мутаціями. Для остаточного підтвердження діагнозу виконується каріотипування та молекулярно-генетичні дослідження.

У межах диференціальної діагностики патологічних причин пізнього заростання тім’ячків застосовуються інші методи обстеження. Цінну інформацію дає рентгенографія кісток скелета, за допомогою якої виявляють пізню появу точок окостеніння, скорочення діафізів кісток, епіфізарний дисгенез та інші ознаки. При патології тім’ячків і натомість підвищеного ВЧД призначається електроенцефалографія, МРТ мозку.

Фізіологічна затримка формування черепа спостерігається у здорових дітей та не потребує лікарського втручання. Огляд проводиться за планових профілактичних візитів до педіатра, додаткові відвідування лікаря та інші обстеження не призначаються. Найчастіше у таких дітей закриття джерельця відбувається на третьому-четвертому році життя. До списку загальних рекомендацій лікаря входить контроль калорійності та адекватного рівня кальцію у дитячому харчуванні

При патологічному стані тім’ячків та затримці їх закриття проводиться корекція основного захворювання. Лікування підбирається диференційовано з урахуванням характеру хвороби. Замісна терапія левотироксином призначається при гіпотиреозі, прийом високих доз вітаміну Д – при рахіті. При ахондроплазії та інших формах вроджених патологій скелета показано лікувальну фізкультуру, масаж, ортопедичну корекцію та інші методи підтримуючого лікування.

Якщо пізнє закриття джерельця пов’язане з індивідуальними особливостями дитини, воно не впливає на здоров’я, якість та тривалість життя. В інших випадках прогноз визначається основним захворюванням. Найбільш несприятливі результати спостерігаються при вроджених вадах розвитку та порушення морфогенезу, які нерідко стають причиною дитячої інвалідності. Враховуючи різноманіття етіологічних факторів, заходи профілактики не розроблені.