Плацентарний поліп

Плацентарний поліп – поліпозне утворення, що формується у порожнині матки із залишків тканини плаценти після ускладнених пологів, штучного переривання вагітності чи викидня. Патологічні прояви, що викликаються плацентарним поліпом, включають пізні післяпологові або післяабортні кровотечі, іноді досить інтенсивні, що призводять до розвитку анемії і приєднання вторинної інфекції. Плацентарний поліп діагностується шляхом збору акушерсько-гінекологічного анамнезу, проведення бімануального дослідження, УЗД, гістероскопії та РДВ із гістологічним аналізом зіскрібка. Лікування плацентарного поліпа – хірургічне (видалення корнцангом, лазером, гістерорезектоскопія та ін).

Плацентарний поліп – патологічне розростання, що утворюється з частин плаценти, що залишилися в порожнині матки. Може мати широку основу або тонку ніжку. За даними зарубіжних авторів, плацентарні поліпи зустрічаються приблизно 0,36% пологів. Плацентарний поліп слід відрізняти від децидуального поліпа матки – доброякісного розростання слизової ендоцервіксу з його гормональною трансформацією (децидуалізацією) у період вагітності, яке не потребує спеціального лікування та не загрожує здоров’ю жінки та плода. Тим часом, плацентраний поліп розцінюється в гінекології як патологічне утворення, оскільки не зникає самостійно, супроводжується вираженими кровотечами, спричиняє розвиток серйозних ускладнень: недокрів’я, ендометриту, сепсису, безплідності.

Формуванню плацентарного поліпа передує вагітність, що завершилася або перервалася. При цьому результат вагітності може бути різним: пологи (природні або кесарів розтин), мимовільне переривання (викидень), медичний аборт, вагітність, що завмерла, з наступним інструментальним видаленням плодового яйця. Однак у всіх випадках початок розвитку поліпа дають часточки плаценти, що затрималися в порожнині матки, або плацентарні ворсини, замуровані в шари фібриноїду або тромботичні маси. Затримці плацентарної тканини у порожнині матки сприяє нераціональне ведення послідовного періоду, неповне відділення та видалення посліду при кесаревому перерізі, неповний кюретаж порожнини матки при медичному аборті або викидні.

Фрагмент плацентарної тканини, що залишився в порожнині матки і щільно прикріплений до її стінки, протягом короткого часу покривається згустками крові і фібрину, проростає сполучною тканиною. Зовні плацентарний поліп виглядає як плоске (що стелиться) або грибоподібне розростання. У патоморфологічному відношенні прийнято виділяти плацентарні поліпи, що складаються із збережених ворсин (формуються після медаборту), деструктивних ворсин (виникають на тлі неповної післяпологової інволюції матки), а також ізольованих часток плаценти, що мають судинні зв’язки з маткою.

Остаточна організація плацентарного поліпа відбувається за кілька тижнів після завершення вагітності. Саме тому клінічна маніфестація захворювання припадає на третій-п’ятий тиждень після пологів, аборту, викидня. Провідний симптом – кровотеча, яка часто сприймається жінкою як природне явище після перенесених подій. Проте, на відміну фізіологічної післяпологової кровотечі, кров’янисті виділення, викликані плацентарним поліпом, з’являються досить пізно, а на відміну післяабортного – зберігаються тривалий час. Спочатку кров’яні виділення можуть бути досить мізерними, проте згодом кровотеча посилюється настільки, що змушує пацієнтку звернутися до гінеколога.

Якщо плацентарний поліп спричинив велику або затяжну маткову кровотечу, розвивається слабкість, запаморочення швидка стомлюваність, блідість шкірних покривів. Наслідком крововтрати може стати тяжка анемія, приєднання вторинної інфекції з розвитком ендометриту, сепсису. У віддаленому періоді несвоєчасне лікування плацентарного поліпа може призвести до безпліддя.

Приблизний діагноз «плацентраний поліп» може бути виставлений у тих випадках, коли жінка відзначає посилення або відновлення кров’яних виділень через 3-4 тижні після пологів або медичного аборту. При огляді на кріслі може визначатися зяяння маточного зіва, іноді – полюс поліпа, що виступає із зовнішнього отвору шийного каналу. Більш достовірні дані про наявність додаткової освіти в порожнині матки, його локалізації та структуру дозволяє отримати УЗД органів малого тазу.

Найбільш інформативним дослідженням при підозрі на плацентарний поліп є гістероскопія, що дає змогу обстежити маткову порожнину зсередини за допомогою оптичної системи. Діагностичні можливості гістероскопії зазвичай поєднуються з оперативним втручанням – гістерорезектоскопією та роздільним діагностичним вишкрібанням. Подальше гістологічне дослідження зіскрібка ендометрію остаточно підтверджує діагноз плацентарного поліпа.

Якщо нижня частина поліпа візуалізується у каналі шийки матки, акушер-гінеколог може видалити його за допомогою корнцангу. Можливе видалення плацентарного поліпа за допомогою хірургічного лазера. У всіх випадках процедуру видалення доповнюється фракційним кюретажем. Для корекції анемії пацієнтці призначаються полівітаміни, препарати заліза, за показаннями проводиться переливання компонентів крові (плазми, еритроцитарної маси).

У післяопераційному періоді необхідний контроль за температурою тіла та загальним самопочуттям. Протягом місяця рекомендується виключити теплові процедури (у тому числі ванни) та фізичні навантаження, остерігатися переохолодження, утриматися від статевого життя. Профілактика формування плацентарного поліпа полягає у ретельному огляді плаценти після пологів акушеркою, при необхідності – проведенні ручного обстеження поверхні матки породіллі, спостереженні за характером виділенням після пологів та переривання вагітності, проведенні контрольних оглядів гінеколога та ультразвукового контролю.