Плацентит

Плацентит – це запалення плаценти, що виникає під дією неінфекційних та інфекційних факторів. Патологія плаценти може проявитися будь-якому терміні, симптоми залежить від вираженості запалення. Плацентит призводить до дисфункції фето-плацентарного комплексу, його результатом стають плацентарна недостатність, затримка розвитку плода, внутрішньоутробне інфікування. Значно зростає ризик передчасних пологів та загибелі новонародженого. Для діагностики використовується УЗД, що дозволяє помітити порушення структури плаценти, плацентарного кровотоку. Лікування плацентиту проводиться антибіотиками, а також препаратами, що покращують функцію плаценти.

Плацентит – інфекційно-запальне захворювання, найчастіше є результатом висхідного поширення інфекції. У 98% жінок призводить до несприятливого перебігу вагітності та розвитку ускладнень. Загроза переривання, що асоціюється з плацентитом, відзначається у 76% вагітних. У більшості випадків плід страждає від внутрішньоутробної гіпоксії, 9% дітей народжується з ознаками гіпотрофії. Інфекція викликає несвоєчасне вилив води у 38% вагітних, у третини жінок це призводить до аномалій родової діяльності. Ризик внутрішньоутробного інфікування існує у 6% дітей, що розвиваються в умовах плацентиту.

У всіх вагітних спостерігається фізіологічна імуносупресія, спричинена підвищенням вироблення прогестерону. За наявності вогнищ хронічної чи гострої інфекції вона може поширитись на плаценту. Найчастіше інфікування відбувається висхідним шляхом із піхви через шийку матки. До плацентиту призводять різні види мікроорганізмів та дія неінфекційних факторів:

• Бактерії. У жінок з плацентитом у сечостатевих шляхах виявляються стрептококи групи В (Streptococcus agalactiae), інші гнійні бактерії. Збудниками плацентиту можуть бути листерії, спірохети. Мікобактерії туберкульозу проникають у плаценту гематогенним шляхом та викликають специфічне запалення.
• Віруси. У 7-25% випадків вірусного плацентиту причиною запалення є вірус простого герпесу. Морфологічні зміни типу плацентиту характерні для парвовірусної (B19V), респіраторно-синтиційної інфекції, цитомегаловірусу, ВІЛ-інфекції.
• Найпростіші. Причиною плацентиту може стати токсоплазмоз. У вагітних інфекція може протікати у гострій чи безсимптомній формі, призводити до тяжких ускладнень. Рідко реєструється плацентит, спричинений малярійним плазмодієм. Ця інфекція характерна для спекотних країн, зараження вагітної може статися під час подорожі.
• Неінфекційні причини. Запальна відповідь тканин плаценти можлива за зміни показника рН амніотичних вод, який у нормі становить 7,0-7,5. При гострій або хронічній гіпоксії плода, передчасному старінні плаценти, переношеній вагітності до плацентиту, призводить до появи меконію в навколоплідних водах.

Запалення може виникати у різних шарах плаценти. Запальна реакція супроводжується міграцією лейкоцитів та інфільтрацією тканин, порушенням кровообігу, який спричинений мікротромбозами міжворсинчастого простору, мікроінфарктами, ішемією кінцевих ворсин. Також визначається повнокровність та набряк строми. Залежно від залученого шару розрізняють такі форми плацентиту:

• Базальний децидуїт – Запалення в базальній платівці плаценти. Він характерні некротичні зміни, дистрофія клітин, проліферативні зміни стінок спіральних артерій і вен.
• Інтевілузит – плацентит міжворсинчастого простору, осередкове ураження частини ворсин з міграцією запальних клітин.
• Віллузіт – запалення ворсин хоріону, може бути термінальним чи стовбуровим, залежно від типу пошкоджених структур.
• Плацентарний хоріоамніоніт – це важча форма, що супроводжується інтервілузитом та ангіїтом судин пуповини.

Плацентит не завжди призводить до інфікування плода, але може позначитися на стані ендометрію після пологів та погіршити прогнози для наступних вагітностей. Одночасно внутрішньоутробна інфекція у дитини може протікати без плацентиту. Такий варіант течії спостерігається при деяких вірусних інфекціях. До кожного типу збудника характерна своя гістологічна картина.

Патологія може бути наслідком гострої чи хронічної інфекції. У неї немає специфічних проявів, при латентному перебігу симптоми можуть бути відсутніми. Враховуючи висхідний шлях інфікування, вагітну можуть турбувати вагінальні виділення. Вони можуть бути білими, з жовтуватим або сіруватим відтінком, з неприємним запахом або без нього. При гострій течії вагініту через близьке розташування сечівника з’являються дизуричні розлади. Жінка скаржиться на неприємні відчуття під час сечовипускання, походи до туалету стають частіше. Виділення супроводжуються свербінням та печінням, почервонінням статевих губ.

Біль унизу живота є наслідком запалення. При плацентиті та виникненні загрози передчасних пологів біль з’являється у нижній частині матки. Вони тягнучі, ниючі можуть віддавати в промежину або поперек. На появу загрози переривання вагітності вказує тонус матки, переймоподібний біль. Плід реагує на нестачу кисню збільшенням рухової активності або зниженням кількості ворушінь. Настороженість повинні викликати підтікання навколоплідних вод або їх допологовий вилив. Це привід терміново звернутися за медичною допомогою в гінекологічне відділення терміном до 22 тижнів, а на пізнішому терміні – до пологового будинку.

Плацентит викликає ускладнення вагітності, деякі з них стають показанням для дострокового розродження. У кожної п’ятої вагітної відзначається передчасне вилив навколоплідних вод. Для вагітних із плацентитом характерна плацентарна недостатність. При декомпенсації стану у плода розвивається гостра гіпоксія, яка може призвести до антенатальної загибелі або тяжких ушкоджень центральної нервової системи дитини. Чим раніше виник плацентит, тим вища ймовірність тяжких ускладнень. Перебіг вагітності може ускладнитися гестозом, внутрішньоутробною інфекцією дитини, передчасними пологами.

При порушенні самопочуття, болі в животі, появі виділень зі статевих шляхів вагітної необхідно звернутися до лікаря акушера-гінеколога, у якого вона перебуває на обліку. Обсяг діагностичних процедур підбирається індивідуально, спираючись на клінічні прояви, дані анамнезу та попередніх досліджень. Базова діагностика плацентиту проводиться неінвазивними інструментальними методами:

• Гінекологічний огляд. Відзначаються патологічні виділення з піхви, ознаки запалення у вигляді набряку та гіперемії слизової оболонки. Але при вірусному плацентиті у статевих шляхах змін може бути. При загрозі переривання вагітності із шийки виділяється кров. На підтікання вод вказує наявність прозорої рідини у піхві. Якщо сталося допологове вилив води, передлежача частина плода опускається в порожнину малого таза і добре пальпується.
• Акушерський огляд. Матка у підвищеному тонусі, збудлива. При тривалому плацентиті у важких випадках може спостерігатися відставання розмірів матки від терміну вагітності, що вказує на внутрішньоутробну затримку розвитку. Про гіпоксію говорять приглушені тони серця плода. Відсутність серцебиття та ворушіння – ознака антенатальної смерті.
• УЗД плоду. Визначається потовщення плаценти, кістозні порожнини, кальцифікати. На ранньому терміні може спостерігатися розширення міжворсинчастого простору. Несприятлива ознака – сегментарні скорочення матки, ознаки старіння плаценти. При розвитку фето-плацентраної недостатності плід відстає у розмірах від терміну гестації, його рухова активність знижена.
• Доплерометрія судин плаценти. Реєструються порушення гемодинаміки. При плацентиті, який стосується плодової або материнської частини плаценти, відзначається її гіповаскуляризація. При дифузному плацентиті компенсаторна реакція призводить до гіперваскуляризації плаценти. Про вираженість плацентиту судять за індексом васкуляризації та кровотоку.
• Лабораторна діагностика. У загальному аналізі крові ознаки запалення – прискорення ШОЕ, підвищена кількість лейкоцитів. Для вірусного плацентиту характерне збільшення лімфоцитів. У лейкоцитарній формулі відзначається зсув ліворуч через утворення молодих форм лейкоцитів. Біохімічний аналіз крові показує підвищений С-реактивний білок.

Підтверджується плацентит після пологів. Плодне місце з оболонками та пуповиною вирушає на гістологічне дослідження. За його наслідками можна припустити тип інфекції, якщо обстеження не проводилося під час вагітності. Для нормального відновлення у післяпологовому періоді та профілактики ендометриту призначається лікування.

Жінка з плацентитом госпіталізується для проведення якісного обстеження, лікування та вибору акушерської тактики. Консервативна терапія виправдана при недоношеній вагітності та ознаках незрілого плода, але за збереження його нормальної гемодинаміки. При гострій гіпоксії плода, що не купується, і в інших важких випадках показано дострокове розродження шляхом кесаревого розтину. При плацентиті проводиться:

• Антибактеріальна терапія. Застосовуються антибіотики широкого спектра дії групи захищених пеніцилінів, цефалоспоринів, макролідів. У важких станах вводять ін’єкційно з наступним переходом на форми для прийому всередину. Курс становить 7-14 діб. Антибіотики обов’язково призначаються при безводному проміжку понад 12 годин для профілактики хоріоамніоніту.
• Токолітики. Необхідні для зниження тонусу матки та пролонгування вагітності. Призначають магнію сульфат крапельно, як екстрений засіб допускається застосування гексапреналіну. Але за клінічними рекомендаціями перевага надається фенотеролу. Токолітики не використовують після виливу вод.
• Глюкокортикоїди. Призначаються у випадках, коли є висока ймовірність дострокового розродження або після відходження вод на термін менше 36 тижнів. Необхідні для прискорення дозрівання легень плода та профілактики хвороби гіалінових мембран новонародженого. Схема та тривалість терапії підбирається індивідуально.
• Антиагреганти та антикоагулянти. Необхідні для покращення кровотоку у плаценті, профілактики тромботичних ускладнень. Застосовують курантил, пентоксифілін у таблетках тривалим курсом. За показаннями призначаються низькомолекулярні гепарини як ін’єкцій. Використання припиняють за 2 тижні до передбачуваних пологів.

При плацентиті прогноз залежить від терміну розвитку запалення та здібностей організму компенсувати судинні порушення. Для плода плацентрана недостатність збільшує ризик затримки розвитку, внутрішньоутробного інфікування та гіпоксії, яка може завершитися внутрішньоутробною загибеллю. Профілактика плацентиту полягає у прегравідарній підготовці, своєчасному лікуванні хронічних запальних процесів статевих органів. Мазки на чистоту піхви, які беруться при постановці на облік, дозволяють вчасно помітити запальні зміни, провести додаткове обстеження та лікування.