Плівковий дерматит

Плівковий дерматит — локальне запалення шкіри дитини першого року життя, спричинене несприятливим впливом хімічних, фізичних, механічних чи мікробних факторів, що діють на шкіру під пелюшками чи підгузками. Запальні зміни характеризуються набряклістю та почервонінням шкіри, підвищенням місцевої температури. У більш важких випадках у ураженій ділянці може з’явитися висипання, мокнення, тріщини, ерозії. Лікування та профілактика пелюшкового дерматиту полягає у правильному догляді за шкірою дитини, використанні якісних памперсів та засобів догляду, призначених спеціально для дітей.

Спостереження, які проводить дитяча дерматологія, говорять про те, що пелюшковий дерматит є однією з найпоширеніших дерматологічних проблем у дітей грудного віку. За різними даними, таким дерматитом страждає від 35% до 50% немовлят. Діти, які отримують штучне вигодовування, пройшли курс антибіотикотерапії або мають схильність до алергічних реакцій, більш схильні до захворювання.

Виникненню пелюшкового дерматиту сприяють деякі особливості шкіри маленьких дітей: вона тонка і ніжна, добре вбирає речовини, що знаходяться на її поверхні, при цьому її бар’єрна і захисна функції ще не зовсім розвинені.

Пелюшковий дерматит може бути спровокований: тертям шкіри про підгузки, пелюшки або одяг (механічний фактор), впливом калових мас або сечі (хімічний фактор), перегріванням або підвищеною вологістю шкіри (фізичний фактор), проникненням у шкіру хвороботворних бактерій або грибів (мікробний фактор) . Неправильне застосування засобів догляду за шкірою (присипок, кремів та мила), неякісні підгузки, погане виполіскування пелюшок також можуть стати причиною пелюшкового дерматиту.

Найбільш схильними до пелюшкового дерматиту є пахові складки, шкіра промежини, складка між сідницями, пахвові області, складки на шиї і за вухами.

Прояви пелюшкового дерматиту залежать від його тяжкості. Легкий ступінь пелюшкового дерматиту характеризується почервонінням та набряклістю обмеженої ділянки шкірного покриву. Місце гіперемії є теплішим на дотик, ніж навколишня здорова шкіра. Якщо лікування не розпочато вчасно, то розвивається середній ступінь дерматиту: почервоніння посилюється, на шкірі виникають тріщини, окремі гнійничкові елементи, ерозії. Дотики до ураженої дерматитом області викликають занепокоєння чи плач дитини. При тяжкому ступені пелюшкового дерматиту ерозії та тріщини збільшуються в розмірах, з’являється мокнення, може відбутися відшарування ураженого епідермісу з утворенням виразок.

Загальний стан дитини при пелюшковому дерматиті порушено через печіння та свербіння в ураженій ділянці. Малюк неспокійний, часто плаче, погано спить, можливе зниження апетиту. За відсутності належного догляду та лікування перебіг пелюшкового дерматиту може ускладнитися приєднанням грибкової або бактеріальної інфекції.

Поява симптомів пелюшкового дерматиту однозначно є приводом для консультації дерматолога чи педіатра. Лікар проведе огляд, шляхом опитування батьків постарається з’ясувати причину проблеми, що дасть, дасть рекомендації з догляду і призначить найбільш підходяще дитині лікування.

Лікування пелюшкового дерматиту, як і його профілактика, починається в першу чергу з правильного догляду за шкірою дитини. Необхідно регулярно міняти підгузки та пелюшки, підмивати дитину після кожної дефекації, частіше влаштовувати повітряні ванни, щодня купати, після миття висушувати шкіру, обережно та ретельно промокуючи її м’яким рушником. Для дітей з пелюшковим дерматитом добре підходять ванни з відваром ромашки, які мають протизапальний ефект.

У лікуванні пелюшкового дерматиту застосовують змащування уражених ділянок розчином фурациліну, фукарцину, риванолу. Використовують мазі на основі цинку та декспантенолу. Приєднання інфекції вимагає застосування місцевих антисептиків, антибактеріальних мазей чи протигрибкових засобів. Пелюшковий дерматит з легким і незакладеним перебігом легко піддається лікуванню і зазвичай проходить через кілька днів. Запущені та тяжкі форми дерматиту потребують більш тривалої терапії, але також успішно виліковуються в амбулаторних умовах.

Попередити появу пелюшкового дерматиту зможе елементарне дотримання правил догляду за немовлям. Шкіра дитини повинна бути чистою, не надто вологою та не надто сухою. Для запобігання вологості шкіри застосовують спеціальні дитячі присипки. При надмірній сухості шкіри її обробляють олією чи дитячим кремом. Також важливим є адекватний тепловий режим, щоб шкіра дитини не пересихала і не зволожувалася від перегріву.

Необхідно ретельно полоскати пелюшки та одяг немовляти для попередження впливу на його шкіру хімічних речовин прального засобу. Важливо використовувати памперси, що «дихають», і здійснювати догляд за шкірою дитини тільки якісними дитячими засобами. Щоб виключити тертя або здавлювання шкіри, слід використовувати памперси потрібного розміру (не надто великі та не надто маленькі), одяг та пелюшки з м’якої бавовняної тканини.

До профілактики інфікування шкіри дитини відноситься регулярне підмивання та купання немовляти, прогладжування його пелюшок та одягу, ретельне миття рук перед будь-яким контактом зі шкірою малюка.