ПЛОДОРУШНІ ОПЕРАЦІЇ

Плодоруйнівні операції (синонім ембріотомія) – це акушерські операції, метою яких є
зменшення обсягу та розмірів плоду для його вилучення через природні родові шляхи.
Ембріотомії у сучасному акушерській практиці проводять переважно на мертвому плоді; при живій дитині
вони допустимі лише за неможливості його народження через природні родові шляхи та відсутність умов для
розродження шляхом КС або накладання акушерських щипців.
До плодоруйнівних операцій відносять краніотомію, декапітацію, евісцерацію, евентерацію, екзентерацію,
спондилотомію та клейдотомію.
КРАНІОТОМІЯ
Краніотомія (грец. сranion – череп, tome – розріз, розтин) – акушерська плодоруйнівна операція,
що полягає в перфорації головки плода з подальшим видаленням речовини головного мозку.
ПОКАЗАННЯ
Показаннями для краніотомії є:
· Різка невідповідність розмірів тазу вагітної та голівки плода, виявлене у II періоді пологів;
· Смерть плода під час пологів за наявності іншої акушерської патології (слабкість пологової діяльності);
· Розгинальне передлежання плода (лобове, передній вид лицьового);
· Гігантські розміри головки плода (гідроцефалія);
· Неможливість витягти головку при пологах в тазовому передлежанні.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Протипоказанням для краніотомії є відсутність пунктів, поданих в умовах проведення
краніотомії.
УМОВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ
Існує кілька умов для проведення операції:
· Смерть плода;
· Відсутність абсолютного звуження тазу (справжня кон’югата більше 6,5 см);
· Достатнє розкриття маточного зіва (не менше 6 см);
· Відсутність плодового міхура; · Головне передлежання плода, щільна фіксація головки.
ПІДГОТОВКА ДО ОПЕРАЦІЇ
Для виконання краніотомії необхідні наступні інструменти: дзеркало вагінальне з витягами, щипці
Мюзе (або кульові), ножиці, перфоратор (списоподібний – Бло або трепаноподібний – Феноменова), кюретка,
краніокласт Брауна.
Положення породіллі та її підготовка звичайні, як і за інших вагінальних операціях. Операцію виробляють
сидячи.
МЕТОДИ ЗНЕБОЛЮВАННЯ
Якщо немає протипоказань, операцію слід проводити під глибоким наркозом, який необхідний не тільки для
знеболювання, але й для розслаблення черевної стінки та матки.
ТЕХНІКА ОПЕРАЦІЇ
Перший момент – оголення голівки за допомогою плоских дзеркал акушерських вагінальних.
Другий момент – розтин м’яких тканин головки. Для цього шкіру головки захоплюють у центрі двома парами
міцних двозубців або кульових щипців, натягують і розтинають між ними на 2-3 см ножицями або скальпелем.
Розріз вигідніше зробити перпендикулярно до стрілоподібного шва. Краї розрізу відвертають убік, оголюючи
кістку або фіброзну тканину (джерело, шов).
Третій момент – перфорація; полягає у пробурюванні головки. Натягуючи кульові щипці, досягають
додаткової фіксації головки, у чому допомагає помічник, який фіксує голівку плода до входу в таз. Після
цього беруть у праву руку перфоратор, приставляють списом до центру головки, до шва або джерельця таким чином,
щоб вісь інструменту була спрямована на головку перпендикулярно, а не навскіс. При лобовому та лицьовому
передлежанні краще приставити перфоратор до лобового шва або очниці.
Перфорацію виробляють обережними рухами, що бурить, поки найбільш широка частина списа перфоратора не
зрівняється з краями перфораційного отвору. Не слід проводити проколюючі або штовхаючі рухи,
так як це може спричинити зісковзування списа з головки. Після цього обидві рукоятки перфоратора Бло
зближують, гострі краї списи розводять убік. Зближуючи та розсуваючи їх у різних напрямках, утворюють на
черепі 4-5 розрізів. Розсунувши тепер списи вщент, виробляють ними обертальні рухи на рівні країв
перфораційного отвору, який стає прохідним для 1-2 пальців.
Четвертий момент – ексцеребрація (видалення головного мозку). Вглиб черепа через утворений отвір
вводять велику тупу ложку, за допомогою якої руйнують та вичерпують мозок. Особливу увагу звертають на
руйнування довгастого мозку. Зруйнований мозок видаляють шляхом вимивання стерильним ізотонічним
розчином натрію хлориду через катетер, введений у порожнину черепа.
Якщо перфорація була зроблена при недостатньому розкритті маточного зіва, вагінальні дзеркала видаляють,
залишаючи накладені на шкіру кульові щипці. Потім кільця щипців зближують і зав’язують марлевим бинтом,
який перекидають через блок, прикріплений до ліжка; до нього підвішують вантаж у 300–500 р. При повному або
майже повному розкритті маточного зіва пологи закінчують за допомогою краніоклазії.
Краніоклазія – вилучення перфорованої та зменшеної в обсязі головки плода за допомогою краніокласту.
Краніокласт складається з двох гілок, що перехрещуються і замикаються в центрі, і влаштований за принципом
акушерських щипців. Ложки мають вигин, що відповідає кривизні головки. Одна з ложок суцільна та має
нерівність на опуклій поверхні; вона призначена для введення в порожнину черепа. Інша ложка (закінчена)
призначена для обхвату головки зовні. Рукоятки забезпечені гачками Буша, міцним стискаючим апаратом
гвинти та гайки.
Перший момент – введення та розміщення ложок. Під контролем руки (щоб не поранити стінки піхви) через
перфораційний отвір у голівці в порожнину черепа вводять якнайглибше першу внутрішню ложку
краніокласту, звернену опуклістю до обличчя (тільки в крайньому випадку до потилиці) плода. Рукоятку краніокласту
передають помічнику. Зовнішню (закінчену) ложку краніокласту вводять за тими самими правилами, як і другу ложку
акушерських щипців. Під контролем введеної у піхву лівої руки (щоб не поранити піхву і не затиснути
між головкою і краніокластом край маточного зіва) остаточну ложку накладають на зовнішню поверхню
головки, відповідно до положення ложки, введеної в порожнину черепа (гачки Буша).
Другий момент – замикання гілок. Вирізку замка зовнішньої гілки надягають на шпенек внутрішньої гілки, а на
рукоятки — гвинт, що стискає, і загвинчують його до відмови. Ще раз рукою перевіряють правильність накладання
краніокласту. Правильно накладений краніокласт повинен щільно стискати лицьову частину черепа, де кістки
з’єднані значно міцніше, ніж у інших частинах черепа; у крайньому випадку це може бути і потилична кістка.
Третій момент – вилучення голівки. Характер і напрямок тракцій такі ж, як і при витягуванні головки
щипцями. Під час вилучення пальпаторно перевіряють, чи не ушкоджують материнські тканини уламки кісток.
черепа, що виступають з перфораційного отвору, чи не відривають краніокластом кістки черепа, як це нерідко
буває, коли ложки накладають біпарієтально або недостатньо глибоко. Якщо це ускладнення виявлено,
Краніокласт знімають і ложки вводять знову глибше, захоплюючи обличчя або потилицю.
Четвертий момент – зняття краніокласту. Краніокласт знімають, як тільки головка виведена зі статевої щілини.
Подальше вилучення плода роблять звичайним способом.