Плоскоклітинний рак шкіри

Плоскоклітинний рак шкіри – Злоякісна неоплазія, що походить з шипуватого шару епідермісу. Утворюється на незміненій шкірі або виникає на тлі передракових захворювань. Має високий, середній або низький рівень диференціювання клітин, може бути екзофітним або ендофітним, ороговіючим або неороговіючим. Являє собою вузол або виразку з піднятими краями. Вирішальне значення для діагностики плоскоклітинного раку шкіри мають дані гістологічного чи цитологічного дослідження. Лікування – операція, променева терапія, кріодеструкція, лазерна вапоризація.

Плоскоклітинний рак шкіри – друге за поширеністю онкологічне захворювання шкірних покривів після базаліоми. Складає близько 20% загальної кількості злоякісних неоплазій шкіри. Відрізняється від базаліоми вищою схильністю до утворення вторинних вогнищ. Виникає в шипуватому шарі епідермісу, швидко проникає у тканини, що підлягають. Плоскоклітинний рак шкіри зазвичай виявляється у літніх хворих, іноді виявляється у пацієнтів молодого та середнього віку. Може локалізуватися в будь-якій анатомічній зоні, частіше вражає відкриті ділянки тіла, органи промежини та періанальну зону. Досить часто рецидивує. Лікування проводять фахівці у сфері онкології та дерматології.

Причини цієї патології достовірно не з’ясовані. Встановлено, що неоплазия може утворюватися на незмінених шкірних покривах чи трансформуватися на ракову пухлину з передракових хвороб шкіри, зокрема – пігментної ксеродерми і Боуена. Іноді плоскоклітинний рак шкіри формується на тлі кератозу, кератоакантоми, вогнища дерматиту, хронічних запальних процесів та виразок різного генезу (посттравматичних, променевих, зумовлених порушеннями місцевого кровопостачання тощо), хімічних та сонячних опіків.

Одним з провідних факторів, що сприяють розвитку плоскоклітинного раку шкіри, вважають надмірну інсоляцію (особливо у світлошкірих блондинів). До сприятливих факторів також входять радіоактивне випромінювання, тривалий професійний контакт з канцерогенними речовинами та генетична схильність (наявність неоплазій у близьких родичів). Існують дослідження, що вказують на зв’язок між плоскоклітинним раком шкіри та деякими вірусами папіломи.

Зазвичай новоутворення виникає в результаті підсумовування кількох перерахованих факторів. Ризик розвитку плоскоклітинного раку шкіри збільшується при порушеннях імунітету, проте фахівці стверджують, що ендогенні фактори відіграють незначну роль, порівняно з екзогенними. З урахуванням особливостей росту виділяють екзофітну (пухлинний тип), ендофітну (виразковий тип) та змішані форми плоскоклітинного раку шкіри. Пухлини можуть бути ороговіючими або неороговірующими, складатися з одного вогнища або великої кількості локусів. Існує три ступені диференціювання неоплазій: висока, середня та низька.

На макроскопічному рівні екзофітний рак шкіри є щільним вузолом, ендофітним – виразкою. На поверхні новоутворень видно осередки некрозу та виразки. Для ендофітних пухлин характерне раннє метастазування в лімфовузли. Ороговуючий плоскоклітинний рак шкіри зазвичай має більш високий рівень диференціювання, неороговуючий переважно представлений низькодиференційованими формами, схильними до агресивної течії. Виразність процесів ороговіння який завжди відповідає рівню диференціювання клітин. Високодиференційований плоскоклітинний рак шкіри діагностується частіше за низькодиференційований.

При гістологічному дослідженні виявляються тяжі клітин шипуватого шару епідермісу, що проникають у глибокі шари шкіри та тканини, що підлягають. При вивченні плоскоклітинного раку шкіри визначаються нормальні та атипові клітини. Атипія характеризується зміною форми, збільшенням або зменшенням розміру клітин, множинними патологічними мітозами, гіперхроматозом та гіперплазією ядер. Високодиференційований ороговіючий плоскоклітинний рак шкіри частково зберігає звичайну стратифікацію, у його тканині видно «рогові перлини». Клітини низькодиференційованих неоплазій різко поліморфні, ознаки шарів шкіри повністю втрачені.

При екзофітному зростанні неоплазії на шкірі з’являється щільна папула з обідком гіперемії. Плоскоклітинний рак шкіри швидко зростає, в зоні ураження утворюється щільний малорухливий червоний або рожевий вузол, покритий ороговілими частинками шкіри або бородавчастими розростаннями. Пухлина легко кровоточить, на її поверхні виникають ділянки некрозу та виразок. Діаметр новоутворення досягає 2 та більше сантиметрів. Виразка виникає через 3-4 місяці після появи папули.

Ендофітний плоскоклітинний рак шкіри є виразкою неправильної форми, чітко відмежованої валикоподібними краями від навколишніх тканин. Поверхневі ендофітні пухлини покриті коричневою кіркою. Для глибоких неоплазій характерні жовто-червоне забарвлення та більш виражені круті краї. Дно новоутворень горбисте, вкрите білувато-жовтим нальотом. Плоскоклітинний рак шкіри досить швидко проростає тканини, що підлягають, і метастазує в лімфовузли. Швидкість зростання, схильність до інвазії та час появи метастазів залежить від рівня диференціювання неоплазії.

Діагноз виставляють дерматоонкологом з урахуванням анамнезу, даних огляду, результатів гістологічного та цитологічного дослідження. При підозрі на метастазування призначають УЗД регіональних лімфовузлів та інші діагностичні процедури. Диференціальну діагностику здійснюють з базаліомою та гіперпластичними передраковими захворюваннями: кератоакантомою, хворобою Боуена, сенільним дискератозом, еритроплазією Кейра, аденокарциномою потових залоз, шкірним рогом та деякими іншими захворюваннями.

Тактику лікування плоскоклітинного раку шкіри онкологи та дерматоонкологи обирають залежно від локалізації новоутворення, поширеності онкологічного процесу, наявності чи відсутності вторинних вогнищ, віку та стану організму хворого. При невеликих новоутвореннях застосовують променеву терапію. Літнім пацієнтам рентгенотерапію на початковому етапі зазвичай здійснюють при плоскоклітинному раку шкіри будь-якого розміру (включаючи великі пухлини). Метою променевого лікування є повне зникнення неоплазії або зменшення до розмірів, що дозволяють провести радикальне хірургічне втручання.

Невеликі пухлини без глибокого поширення підлягають тканини видаляють, використовуючи кріотерапію або лазерну вапоризацію. Методики дають можливість обійтися без подальших масштабних пластичних операцій, тому особливо широко застосовуються при плоскоклітинному раку шкіри обличчя. При великих, глибоко проникаючих новоутворення виконують традиційні операції. Плоскоклітинний рак шкіри січуть разом з 1-2 см оточуючих здорових тканин. Проводять термінове гістологічне дослідження зразка, за наявності злоякісних клітин у зоні розрізу збільшують обсяг втручання. При необхідності здійснюють шкірну пластику вільним шкірним клаптем, клаптем, переміщеним із сусідніх ділянок або клаптем на ніжці живлення з інших ділянок тіла. При великих неоперабельних неоплазія призначають системну поліхіміотерапію.

Після завершення терапії пацієнт, який страждає на плоскоклітинний рак шкіри, перебуває на диспансерному спостереженні. Перший огляд проводять через 1-1,5 місяці, наступні – через 3 місяці, 6 місяців та 1 рік. Надалі хворого оглядають щороку. Прогноз при плоскоклітинному раку шкіри відносно сприятливий. Метастази виявляються рідше ніж при пухлинах інших локалізацій. Найчастіше метастизують великі, рецидивні та глибоко проникні неоплазії. Імовірність рецидивування плоскоклітинного раку шкіри протягом першого року після завершення лікування становить 10%. На другому році рецидивує 17% пухлин, на третьому – 21%, на п’ятому – 27%.