Плоскостопість у дітей

Плоскостопість у дітей – Зміна зміни скелета стопи, пов’язане зі сплощенням її склепінь і призводить до порушення механіки ходьби. Плоскостопість у дітей проявляється стомлюваністю, болями в ногах при русі та статичному навантаженні, набряклістю та деформацією стопи, зміною ходи, утрудненням ходьби. Діагноз плоскостопості у дітей встановлюється на підставі клінічного огляду, даних плантографії, подометрії та рентгенографії стоп. Для лікування плоскостопості у дітей використовуються консервативні методи (масаж, лікувальна гімнастика, фізіотерапія, накладання гіпсових пов’язок та ортезів); оперативне втручання проводиться у крайніх випадках.

Плоскостопість у дітей – найпоширеніша ортопедична патологія в педіатрії, що виявляється зниженням висоти склепінь стопи. Плоскостопість може виявлятися у дитини від народження (у 3% випадків); до 2 – 4 років воно спостерігається у 24-32% дітей, до 7 років – у 40%, до 12 років – у 50% підлітків.

Активне формування елементів склепіння стопи у дітей відбувається поступово, з появою та зростанням навантаження на ноги. Критичним моментом у розвитку плоскостопості є віковий період з 8 місяців до 1,5 років, коли дитина починає вставати та вчитися ходити. У ранньому віці у всіх дітей відзначається фізіологічна плоска стопа, обумовлена ​​віковими анатомо-функціональними особливостями: хрящовою структурою кісток, більш еластичними та розтяжними зв’язками, слабкими м’язами. При правильному розвитку з підвищенням сили та витривалості м’язів цей стан у дітей самостійно нормалізується до 5-6 років. При певних порушеннях у дітей розвивається плоскостопість, що призводить до різкого зниження амортизаційного потенціалу стопи, зростання навантаження на інші елементи опорно-рухового апарату з пошкодженням колінних та стегнових суглобів, деформацією хребта, порушенням роботи внутрішніх органів.

Стопа має поздовжній і поперечний склепіння, що підтримують м’язи та зв’язки, що забезпечують рівновагу тіла, розподіл і пом’якшення ударного навантаження під час ходьби, бігу та стрибків, а також підвищують витривалість до осьового навантаження. За анатомічною ознакою в ортопедії розрізняють поздовжнє, поперечне та комбіноване плоскостопість. У дітей частіше зустрічається поздовжня плоскостопість з ущільненням поздовжнього склепіння та подовженням стопи, що стикається з підлогою всією поверхнею підошви. При поперечному плоскостопості в дітей віком довжина стопи зменшується, її передній відділ спирається на головки всіх плюсневых кісток.

Плоскостопість у дітей може бути вродженим та набутим. Вроджена форма зустрічається досить рідко і пов’язана з вадами розвитку кісткових структур та м’язово-зв’язувального апарату стопи. Набута плоскостопість у дітей залежно від походження може бути статичним, травматичним, рахітичним, паралітичним. Найпоширеніша статична плоскостопість найчастіше зустрічається у дітей шкільного віку при невідповідності між статичним та динамічним навантаженням на стопу і тонусом м’язів.

Плоскостопість у дітей може розвиватися з різних причин. Уроджена плоскостопість у дітей спостерігається при внутрішньоутробному недорозвиненні кісток, м’язів, зв’язок та сухожиль гомілки та стоп. Придбана плоскостопість у дітей також розвивається на тлі вродженої недостатності сполучної тканини і може поєднуватися з додатковою хордою в серці, перегином жовчного міхура, короткозорістю та ін. У формуванні плоскостопості у дітей велике значення має спадковий фактор – наявність цієї патології у близьких родичів.

Плоскостопість у дітей може бути спричинена слабкістю м’язово-зв’язувального апарату стопи, що не витримує великих навантажень; ураженням кістково-м’язової системи при рахіті; неправильно зрощеними переломами кісточок, плюсневих, п’яткової та таранної кісток; паралічем або парезом м’язів гомілки та стопи (в т.ч. після поліомієліту); неврологічною патологією (енцефалопатією).

Виникненню статичного плоскостопості у дітей сприяють носіння неправильно підібраного взуття (тісного, розношеного, на товстій підошві), надмірна вага та ожиріння, тривала безперервна ходьба або стояння. Часто плоскостопість розвивається у дітей з плосковальгусною деформацією стоп.

У більшості випадків уродженого плоскостопості у дітей уражається одна стопа, яка має вигляд гойдалки або «прес-пап’є» з опуклою підошвою та сплощеною, навіть увігнутою тильною стороною. Відзначається установка п’яти стопи, різка пронація з відведенням пальців назовні. З появою статичного навантаження вроджена плоскостопість посилюється та закріплюється.

У дітей 6-7 річного віку плоскостопість проявляється швидкою стомлюваністю при ходьбі та стоянні, стаптуванням взуття по внутрішньому краю підошви та підборів. Клінічними симптомами набутого плоскостопості у дітей є ниючі болі в ділянці стопи, що посилюються після тривалого перебування на ногах; набряклість стоп надвечір, стомлюваність при ходьбі.

Виділяють три ступені поздовжньої плоскостопості у дітей, що визначаються за ступенем деформації стопи. При І ступеня висота склепіння стопи становить 25-35 мм, видима деформація стопи відсутня. При II ступеня – висота склепіння від 25 до 17 мм, сплощення стопи видно неозброєним оком; плоскостопість у дітей проявляється наростанням болів у стопі, гомілковостопному суглобі та литкових м’язах, утрудненням ходьби. Змінюється форма стопи – збільшується її довжина, розширюється середня частина, хода стає важкою та незграбною; у дітей відзначається швидка загальна стомлюваність. Плоскостопість III ступеня характеризується різко вираженою деформацією стопи, зниженням висоти склепіння менше 17 мм, постійними болями в ногах та попереку, головними болями, неможливістю ходьби у звичайному взутті.

Плоскостопість спричиняє викривлення пальців стопи, появи мозолів, формування у дитини порушень постави (сколіозу) та хвороб хребта (остеохондрозу, грижі міжхребцевих дисків), розвитку деформуючих артрозів, запалення менісків тощо.

Встановити плоскостопість у дітей до 5-6 років досить проблематично. Діагноз виражених випадків плоскостопості у дітей може бути поставлений дитячим ортопедом при клінічному огляді, що дозволяє виявити зміни довжини, ширини та обсягу рухів стопи, порушення стану її склепінь, особливості зносу взуття.

Об’єктивними методами оцінки плоскостопості в дітей віком старшого віку є плантографія – отримання відбитка сліду ноги папері і подометрия – вимір «подометрического індексу» склепіння стопи. Уточнити діагноз плоскостопості у дітей допомагаю результати рентгенографії стоп із навантаженням, виконаним у 2-х проекціях.

Плоскостопість у дітей – прогресуюче захворювання, і чим раніше розпочато його лікування, тим ефективніші результати. Лікування вродженої плоскостопості починають із перших тижнів життя дитини, що дозволяє усунути всі компоненти деформації стопи. При вродженій плоскостопії у дітей проводиться спеціальна лікувальна гімнастика, масаж м’язів стопи та гомілки; здійснюється утримання стопи у правильному положенні за допомогою бинтування, накладання етапних гіпсових пов’язок, нічних ортезів (з 6 місячного віку). При посиленні проявів плоскостопості у дітей виконують операцію підтаранного артроерезу.

Лікування статичної плоскостопості у дітей, спрямоване на зміцнення м’язово-зв’язувального апарату стопи, включає масаж, фізіотерапію та ЛФК. Діти молодшого віку виключаються м’яке взуття (валянки, гумові чоботи, чешки); рекомендується носіння черевиків з твердою підошвою і невеликим каблучком, що добре фіксують гомілковостопні суглоби. При плоскостопості у дітей старшого віку показано носіння ортопедичного взуття з устілкою-супінатором, що піднімає опущене склепіння і повертає стопу в правильне положення.

Усунення плоскостопості у дітей сприяє гідромасаж, контрастні ванни для ніг, парафінові, озокеритові та грязьові аплікації на ділянку ступнів, магнітотерапія. У відсутності ефекту корекції застосовують гіпсові пов’язки та лонгети; у важких випадках комбінованої плоскостопості можливі оперативні втручання на кістках та м’яких тканинах стопи та гомілки. Оптимальний вік для хірургічного лікування плоскостопості в дітей віком становить 8-12 років.

Слабко та помірно виражена ступінь плоскостопості у дітей при своєчасній корекції повністю виліковна; запущені випадки важко піддаються корекції. У відсутності лікування плоскостопість у дітей призводить до вираженої деформації стопи, суглобів та хребта.

Профілактикою плоскостопості у дітей є носіння правильно підібраного взуття; заняття фізкультурою, ігровими видами спорту (баскетбол, футбол) та плаванням; ходьба босоніж по нерівній землі, піску, гальці; нормалізація кальцієво-фосфорного обміну; Контроль маси тіла.