Рослина подорожник – це багаторічна рослина до 70 см заввишки, з укороченим товстим кореневищем та густим пучком коренів. Квітконосні стебла безлисті, при підставі висхідні.

Листя у прикореневій розетці, голі, широкояйцевідні або еліптичні, з дугоподібним жилкуванням. Завдяки цим жилам листя подорожника не ламаються і успішно протистояти витоптуванню.

Квітки дрібні непоказні, зібрані у густий, довгий циліндричний колос на верхівці стебла. Віночок туманний світло-бурий; тичинки з темно-ліловими пиляками та білими нитками, далеко видаються з виночка. Плід – яйцеподібна коробочка з 8-16 (34) дрібними незграбними, бурими насінням.

Запах у рослини відсутній, смак гіркуватий, трохи терпкий.

Цвіте подорожник з кінця травня до вересня, плоди дозрівають у серпні – вересні. Одна рослина дає до 60 тисяч насіння. Розмножується насінням.

Поширений подорожник великий майже на всій території СНД, за винятком Крайньої Півночі. Зростає на узбіччях доріг (за що і отримав свою назву), стібках, пустирях, біля житла, у містах, садах, посівах, на заплавних та суходільних цибулях, на багатих та досить увлажнених ґрунтах.

Збір та заготівля подорожника

Лікарською сировиною є листя, яке збирають протягом усього літа. Зелені неушкоджені листки обрізають з невеликою частиною черешка і сушать швидко під навісом або в сушарці при 40-50°С, розсипавши тонкою кулею. При сповільненій сушці листя легко чорніють (дія глікозиду аукубін). Листя подорожника також використовують у свіжому вигляді.

Насіння заготовляють у зрілому стані разом із квітконосами. Сировину можна зберігати протягом 2 років.

Склад і лікувальні властивості подорожника

Листя подорожника великого містять велику кількість слизових речовин, полісахариди, глікозиди (аукубін, плантагін), гіркоти, дубильні речовини, флавоноїди, фітонциди, вуглевод маніт, сорбіт, органічні кислоти (саліцилова, лимонна та ін.), Холін, алкалої , витамини С і К, Т фактор (сприяє підвищенню згортання крові)

У листі міститься достатня кількість калію, кальцію, магнію, барію, бору. Концентрує мідь, бром. У насінні подорожника є до 44% слизу, що складається з маніту та крахмалю, жирної олії, вуглеводів, сапонінів, дубильних та білкових речовин.

Подорожник має кровоспинну, протимікробну, ранозаживлюючу, відхаркувальну і знижує тиск дією.
Сік листя подорожника великого рекомендується для лікування хворих на хронічний коліт і гострими шлунково-кишковими захворюваннями (гастриті, ентерити, ентероколіти). Препарат назначається усередину по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди. Він продається в аптеках.

На фармацевтичних підприємствах з листя подорожника випускають готовий лікарський препарат у вигляді гранул – плантаглюцид, який назначають для лікування гіпо- та анацидних гастритів та виразкової хвороби шлунка та двенадцятипалої кишки з нормальною та зниженою кислотністю шлункового соку (плантаглюцид дещо підвищує кислотність).

Застосування подорожника великого у народній медицині

Історія використання подорожника з лікувальною метою сходити до стародавніх годин. У всякому разі, ще в першому тисячолітті н. як лікарська рослина він був відомий арабським, перським, грецьким та римським лікарям.

Великий Авіцена у своєму «Каноні лікарської науки» рекомендував приймати листя подорожника як кровоспинний засіб при опухолях, хронічних та злоякісних язвах, при запаленні очей, захворюваннях нірок, печінки, при слоновій хворобі.

Насіння подорожника він прописував при проносах та кровопусканні. Насіння подорожника, розтерте у вині (а також зварене у вині листя), застосовували при дизентерії, від кровавого проносу. Насіння використовувалися і як проносне: в цілому або стовченому вигляді по одній столовій ложці на ніч або вранці до їжі з киселем або чаєм.

Перед прийомом насіння обливають кропом і швидко зливають, щоб не втратити слизу. Є й інший рецепт: 1 столову ложку насіння заварюють половиною склянки кип’ятку, дають охолонути, а потім випивають разом із насінням.

Свіже листя використовують для лікування фурункулів, опіків та гнійних ран. Їх добре промивають, надрізають бритвою чи ножем, укладають кількома кулями на вражену шкіру та фіксують бинтом. Сухе листя попередньо розпарюють у гарячій воді.

У косметології подорожник використовується для догляду за волоссям, у складі масок та ополіскувачів.

Мазь з подорожника великого

Якщо у вас довго не заживає і гнійиться рана, тріскається шкіра на пальцях рук, приготуйте бактерицидну та ранозаживлюючу мазь (можна застосовувати при лікуванні язв, у тому числі трофічних, при загоєнні варикозних язв на ногах). Сухе листя подорожника розтерти в порошок і змішати з 2-3 краплями олії, а потім з вазеліном у співвідношенні 1:9.

Настій із сухого листя

Готують із розрахунку 1 ст. ложка сухого листя на 1 склянку кропу, настоюють 15 хвилин і приймають по 1 ст. ложці 3-4 рази на день за 20 хвилин до їди при лікуванні легеневих захворювань. У такому ж дозуванні настій вживають і для лікування різних запальних захворювань шлунково-кишкового тракту.
Трава і насіння подорожник – фото (ентерити, ентероколіти, колити).

Особливо гарну дію настою відзначається при лікуванні гастритів зі зниженою кислотністю шлункового соку та хронічним колитом. Такий настій рекомендується готувати з використанням очищеної чи талої води.

Оскільки настій з листя подорожника сприяє розрідженню, розчиненню та відходженню мокротиння, то він активно застосовується при різних захворюваннях органів дихальної системи, пов’язаний з виділенням слизових мокротинь: плеврит, туберкульоз легенів, хронічний катар бронхи, астма, кашлюк і кашель. При запаленні очей настій використовують для промивань.

Спиртова настоянка подорожника

Готується наступним чином: 20 г сухого подрібненого листя заливають 1 склянкою горілки та наполягають у темному місці протягом 14 днів. Після цього настій проціджують і зберігається щільно закритим у холодильнику. Вживати цю настоянку рекомендується по 30 крапель 3 рази на день у тих же випадках, що і настій, а також за високого артеріального тиску.

Сироп з листя подорожника

Молоде листя промийте, дати їм обсохнути і нарізати. Потім пошарово укласти в банку, засинаючи кожну кулю листя висота 1 см. сахар або заливаючи мед. Таким чином, наминаючи масу, треба заповнити всю банку. Наполягати у темному місці 10 днів, після чого злити виділився сироп і приймати його по 1 ч. ложці 3 рази на день за 20 хвилин до їди при запаленні верхніх дихальних шляхів, а також при кишкових та шлункових захворюваннях.

Ще кращі результати спостерігаються при використанні соку зі свіжого листя.

Пам’ятайте, що такий сік можна зберігати у холодильнику не більше 3 діб. Приймають його за 1 ст. ложці 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди. Протипоказаний сік при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю шлункового соку.

Весною подорожник цілком їстівне, більше того, він містить багато витаминів, біологічно активні речовини та мікроелементи. З листя подорожника і одуванчика можна готувати смачний і корисний вітамінізований салат.

Протипоказання подорожника

Подорожник протипоказань при підвищеній кислотності та лишньому виробленні шлункового соку, а також при окремих видах язв шлунково-кишкового тракту. Також є деякі види язвенної хвороби кишечника та желудка, при яких препарати з подорожника протипоказані. Тому перед застосуванням ліків на основі подорожника слід звернутися до лікаря.

Протипоказання для лікування цього рослини буде підвищене згортання крові, наявність тромбів. Тривалий прийом препаратів з подорожника може стати причиною високого згортання крові та викликати схильність до тромбоутворення.

Ще одне протипоказання – це індивідуальна непереносимість даного рослини або алергічні реакції на нього. З цієї причини алергікам і астматикам треба особливо обережно розпочинати лікування препаратами з подорожника. Для початку можна приймати маленькі дози, щоб організм звик до нових ліків, і тим самим уникнути сильних алергічних реакцій.