Сечовина

Сечовина є кінцевим продуктом метаболізму білків в організмі. Вона виводиться переважно через нирки шляхом клубочкової фільтрації та частково тубулярної секреції. Рівень сечовини в сироватці крові залежить від балансу між її утворенням і виведенням, тому цей показник насамперед відображає функцію нирок. Зниження концентрації сечовини у плазмі не має суттєвого діагностичного значення, а підвищення (азотемія) у більшості випадків свідчить про порушення видільної функції нирок.

Креатинін

Креатинін – кінцевий продукт розпаду креатину, важливого для енергетичного обміну м’язової та інших тканин. Його концентрація в сироватці крові визначається швидкістю утворення і виведення через клубочкову фільтрацію. Креатинін не реабсорбується у нирках і менше залежить від рівня катаболізму, тому вважається більш точним маркером порушення видільної та фільтраційної функції нирок. Зниження рівня креатиніну діагностичного значення не має, а підвищення – характерна ознака ниркової недостатності1.

Клінічне значення азотистих показників

Підвищення сечовини та креатиніну (азотемія, креатинінемія) є основними лабораторними критеріями гострої та хронічної ниркової недостатності.
При гострій недостатності нирок (ГНН) спостерігається різке зниження діурезу, накопичення продуктів азотистого обміну, порушення водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги. У крові наростає рівень сечовини, креатиніну, сульфатів, фосфатів, а також розвивається метаболічний ацидоз.
При хронічній недостатності нирок (ХНН) поступово зменшується кількість функціонуючих нефронів, що призводить до підвищення сечовини, креатиніну та інших продуктів азотистого обміну. Клінічні прояви виникають лише при значній втраті нефронів (більше 50%).

Додаткові показники

Глюкоза: не є показником азотистого обміну, але її визначення важливе для оцінки метаболічного стану, особливо у вагітних, де можливий розвиток гестаційного цукрового діабету.

Висновок:
Показники азотистого обміну – сечовина та креатинін – мають ключове значення для оцінки функції нирок. Їх підвищення свідчить про порушення видільної функції нирок, а динаміка змін дозволяє контролювати перебіг гострих і хронічних захворювань нирок, а також ефективність лікування.