Показники азотистого обміну

Сечовина – кінцевий продукт метаболізму білків в організмі, її виведення
відбувається за допомогою клубочкової фільтрації та тубулярної секреції. Рівень вмісту сечовини в
сироватці крові залежить від співвідношення процесів утворення та виведення, цей показник насамперед
характеризує роботу нирок. Знижена концентрація сечовини в плазмі особливого діагностичного значення
не має, підвищена (азотемія) — у більшості випадків свідчить про порушення функції виділення
нирок.
Креатинін – кінцевий продукт розпаду креатину, що грає важливу роль в енергетичному обміні м’язової та
інших тканин. Концентрація креатиніну в сироватці крові залежить від його утворення та виведення шляхом
клубочкової фільтрації. На відміну від сечовини він не реабсорбується у нирках, меншою мірою залежить від
рівня катаболізму, тому більшою мірою відображає ступінь порушення видільної та фільтраційної
функції нирок. Зменшення вмісту креатиніну у сироватці крові діагностичного значення не має.
Підвищення рівня креатиніну в крові – очевидна ознака ниркової недостатності.
Глюкоза – основний субстрат енергоутворення та структурний елемент будь-якої клітини. Надходить у кров з
кишечника після розщеплення харчових вуглеводів та утворюється в організмі з глікогену. Вміст глюкози
відбиває стан вуглеводного обміну. Найчастіше гіперглікемію реєструють у хворих на ЦД.
Визначення цього показника в гестаційному періоді особливо важливе у зв’язку з тим, що при вагітності
відбувається фізіологічне зниження толерантності до глюкози через зниження чутливості до інсуліну, його
посиленого розпаду та збільшення вільних жирних кислот. Ці зміни, пов’язані з впливом підводних човнів, естрогенів,
прогестерону та кортикостероїдів, що нагадують патогенез ЦД, тому вагітність розглядають як
діабетогенний фактор У зв’язку з цим у вагітних можливе виникнення минущого порушення
толерантності до глюкози – гестаційного ЦД. У жінок, які перенесли ЦД вагітних, ризик розвитку ЦД II типу в 3-
6 разів вище, ніж у жінок, які не хворіли на гестаційний ЦД.