Показники пігментного обміну

Після руйнування еритроцитів у селезінці відбувається перетворення Hb,
міоглобіну, цитохромів у вільний (незв’язаний, непрямий, некон’югований) білірубін. Останній,
зв’язуючись з альбумінами, транспортується до печінки. У гепатоцитах він перетворюється на пов’язаний (прямий,
кон’югований) білірубін, що виділяється у складі жовчі в жовчний міхур і далі в ШКТ. Лише невелика
його частина всмоктується в нижніх відділах товстої кишки та виводиться нирками із сечею у вигляді уробіліну. Велика
частина білірубіну, який досяг здухвинної та товстої кишок, окислюється до стеркобіліногену, що виділяється з
калом. Визначення концентрації різних форм білірубіну в крові та сечі дозволяє зробити висновок про
інтенсивності процесів гемолізу, функції гепатоцитів та транспорті жовчі. Серйозні порушення цих процесів
супроводжуються гіпербілірубінемією, що виявляється жовтяницею. Вона з’являється при рівні білірубіну в крові
вище 27-34 мкМ/л. Однак якщо концентрація відповідає верхньому кордону норми або трохи перевищує
її, цього необхідно звертати увагу, оскільки білірубін токсичний (насамперед для клітин головного
мозку).
Ферменти. Найбільше значення має активність амінотрансфераз, що характеризує зміни у печінці, оскільки
її зміни пов’язані з можливістю розвитку під час вагітності таких ускладнень, як прееклампсія,
холестаз вагітних та гостра жирова дистрофія печінки. Найбільша кількість аланіну амінотрансферази
(АЛТ) знаходиться в печінці (значно менше – у серці та скелетній мускулатурі), тому зміна активності
ферменту – перша ознака патології саме цього органу. Аспартат амінотрансферазу (АСТ) можна виявити у всіх тканинах людини (серце, печінки, скелетній мускулатурі, підшлунковій залозі, легені тощо). Найбільш
Значне підвищення активності АСТ відбувається при ураженні серцевого м’яза. Одночасне
визначення в крові активності АСТ та АЛТ більш інформативно і дозволяє обчислити коефіцієнт де Рітіса
(АСТ/АЛТ), у нормі дорівнює 1,33. При захворюваннях печінки він нижчий від цієї величини, при патології серця — вище.
Лужна фосфатаза (ЩФ) присутня у слизовій оболонці кишечнику, остеобластах, стінках жовчних проток
печінки, плаценті та лактуючої молочної залози. Кісткова ЛФ підвищена в період зростання або при розвитку
патологічних процесів у кістках. Активність печінкової ЛФ особливо зростає при порушенні транспорту
жовчі, але може виникнути при пошкодженні гепатоцитів. Під час вагітності активність ЛФ поступово
збільшується і досягає піку на момент пологів. Високі значення активності ЛФ можуть бути у жінок з
прееклампсією, що пов’язано із пошкодженням плаценти. Також активність цього ферменту підвищується при холестазі
вагітних та гострої жирової дистрофії печінки. Знижена активність ЛФ у вагітних може
свідчити про недостатній розвиток плаценти та відзначається при фетоплацентарній недостатності (ПОНЕДІЛОК).
Загальний холестерин. Він надходить в організм з їжею та синтезується у печінці. Холестерин – компонент клітинних
мембран, попередник стероїдних гормонів та жовчних кислот. Концентрації холестерину та тригліцеридів у
Крові характеризують стан ліпідного обміну в організмі. Концентрація холестерину вище 6,5 ммоль/л
фактор ризику розвитку атеросклерозу Під час вагітності внаслідок пригнічення активності ліпази під
впливом естрогенів та гіперінсулінемії відбувається збільшення концентрації ліпідних фракцій. Підвищення
рівня холестерину призводить до збільшення літогенності жовчі