Похмільний синдром

Похмільний синдром – Патологічний стан, що виникає через деякий час після вживання алкоголю. Виявляється слабкістю, розбитістю, сухістю в роті, головним болем, підвищеною чутливістю до слухових і зорових подразників, тремтінням кінцівок, відчуттям «внутрішнього тремтіння» в тілі, нудотою, блюванням, втратою апетиту, зниженням настрою, дисфорією, апатією або почуттям провини. Діагноз «похмільний синдром» встановлюється на підставі анамнезу, скарг хворого та даних огляду. Лікування – детоксикація, корекція обмінних порушень, поповнення обсягу рідини, симптоматична терапія.

Похмільний синдром – стан, що розвивається через деякий час після тяжкого або помірного алкогольного сп’яніння. Зазвичай розвивається наступного ранку після прийому спиртних напоїв, рідше (якщо хворий вживав алкоголь з ранку) з’являється надвечір. На відміну від абстинентного синдрому, похмільний синдром діагностується у алкоголіків, а й у здорових людей. Є короткочасним станом, всі симптоми зникають протягом кількох годин чи наступного дня.

Виразність похмільного синдрому залежить від прийнятої дози, виду спиртних напоїв, індивідуальних особливостей організму та деяких інших факторів. Похмільний синдром створює підвищене навантаження на всі органи та системи, може провокувати і маскувати (через подібну симптоматику) ряд гострих станів, що становлять небезпеку для життя та здоров’я пацієнта. Діагностику та лікування похмільного синдрому здійснюють фахівці у галузі наркології.

Причини похмілля точно не з’ясовані, проте встановлено, що цей синдром розвивається під впливом цілого ряду факторів. При попаданні в організм етанол стимулює діурез. Посилене сечовиділення у стані алкогольного сп’яніння тягне у себе наступне зневоднення. В організмі алкогольдегідрогеназу розщеплює етанол в ацетальдегід, потім ацетальдегіддегідрогеназу перетворює ацетальдегід на оцтову кислоту. Другий етап розщеплення етанолу проходить повільніше за перший, це стає основною причиною розвитку похмільного синдрому.

Токсичний ацетальдегід накопичується в організмі. Через активне розщеплення алкоголю страждають інші обмінні процеси, внаслідок чого печінка не може компенсувати зниження рівня глюкози – джерела енергії для всіх органів та тканин. Головний мозок, особливо чутливий до нестачі глюкози, реагує на гіпоглікемію зниженням здібностей до концентрації, розсіяністю уваги та іншими порушеннями.

Ще одним фактором, що провокує похмільний синдром, є дефіцит магнію, який посилено виводиться через нирки у стані алкогольного сп’яніння. У нормі магній блокує кальцієві канали, перешкоджаючи проникненню в клітини зайвої кількості кальцію. При нестачі магнію кальцій проникає в клітини та провокує їх збудження, що проявляється у вигляді ознобу, аритмії, слабкості м’язів, нервозності та дратівливості. Виразність похмільного синдрому значною мірою обумовлена ​​спадковістю (генетично обумовленими особливостями кількості алкогольдегідрогенази) та до певної міри – віком (з віком рівень алкогольдегідрогенази знижується).

З іншого боку, вираженість похмільного синдрому залежить від виду спиртних напоїв. Похмілля посилюється при високому вмісті сивушних олій, барвників, підсолоджувачів та інших домішок. Дослідники встановили, що темні міцні напої (наприклад, бурбон), текіла та віскі, в яких міститься велика кількість супутніх речовин, що надають спиртному характерного смаку та аромату, викликають тяжчий похмільний синдром, ніж горілка або чистий спирт, а солодкі коктейлі – важче похмілля, ніж аналогічна кількість розчиненого у воді етанолу без додавання цукру.

Похмільний синдром при вживанні пива, в першу чергу, обумовлений посиленим сечовиділенням і подальшим зневодненням, а також інтенсивним впливом на судини через велику кількість рідини. Виражений похмільний синдром виникає після вживання самогону, браги та неякісних фальсифікованих спиртних напоїв, в яких можуть міститися сивушні олії, технічний спирт та інші домішки. У курців похмільний синдром посилюється отруєнням нікотином (у стані сп’яніння люди курять набагато частіше).

Типовими проявами похмільного синдрому є слабкість, млявість, розбитість, апатія, зниження настрою, дратівливість та деяка пригніченість. У деяких пацієнтів з’являється своєрідне почуття провини – так звана «адреналінова туга», невиразне відчуття, що напередодні зробив щось ганебне, непристойне та неналежне. Почуття провини при похмільному синдромі не зникає навіть за відсутності провалів у пам’яті, збереження здатності послідовно відтворювати у пам’яті всі події минулого вечора та усвідомленні адекватності своєї поведінки.

Постійними проявами похмільного синдрому є розсіяність, зниження інтелектуальної та фізичної працездатності. Пацієнту, який страждає на похмільний синдром, важко концентруватися, він легко відволікається і перестає сприймати інформацію, що надходить. Здібності до логічної обробки даних теж ослаблені, мислення уповільнене. При спробі зробити фізичне зусилля у хворого з похмільним синдромом виникає відчуття нудоти, запаморочення, серцебиття та інші неприємні симптоми. Труднощі при виконанні будь-яких активних дій у стані похмільного синдрому поєднуються з підвищеною чутливістю до будь-яких подразників – яскравого світла та гучних звуків, що ще більше посилює психологічні та емоційні розлади.

Вегетативні та соматичні порушення при похмільному синдромі зберігаються навіть у спокої. Пацієнтів турбує головний біль, спрага, сухість у роті, тремор кінцівок, відчуття «внутрішнього тремтіння» у всьому тілі, нудота і втрата апетиту. У тяжких випадках з’являється блювання. Спостерігається почастішання пульсу, підвищення або (рідше) зниження артеріального тиску. У деяких хворих виникає аритмія. При похмільному синдромі всі органи працюють у режимі підвищеного навантаження, тому збільшується ймовірність загострення хронічних захворювань та розвитку гострих станів, що іноді становлять загрозу для життя.

У пацієнтів з похмільним синдромом частіше розвивається гострий панкреатит, гіпертонічний криз, аритмія, бронхоспазм, ниркова колька та інші захворювання та патологічні стани. Можливий інсульт та інфаркт міокарда. Ситуація посилюється через схожість перших ознак невідкладних станів та проявів похмільного синдрому. Пацієнти та їхні родичі трактують нечіткість мови при інсульті, біль у грудях при інфаркті міокарда та інші симптоми як звичайну реакцію організму на прийом алкоголю та викликають швидку допомогу пізніше, ніж зазвичай.

Діагноз виставляється на підставі анамнезу (вживання спиртних напоїв напередодні), скарг хворого та результатів об’єктивного огляду. Найважливішими завданнями, що стоять перед наркологом під час огляду та обстеження хворого з підозрою на похмільний синдром, є проведення диференціальної діагностики між звичайним похміллям та абстинентним синдромом, а також виключення гострих станів, які можуть маскуватися симптомами похмільного синдрому.

При похмілля усі патологічні прояви виникають ранком після прийому спиртного та зникають протягом дня. Симптоми абстинентного синдрому спочатку зберігаються 1-2 дні, потім – 3-4 дні. При тяжкому алкоголізмі тривалість абстиненції становить 6-10 днів. При похмільному синдромі немає вираженої дисфорії, відсутні психопатологічні прояви, неврологічні розлади та загальні ознаки хронічного зловживання алкоголем: сухість та знижений тургор шкіри, порушення стану волосся, набряклість обличчя, характерні зміни фігури тощо.

При підозрі на розвиток гострої патології, що маскується похмільним синдромом, необхідні консультації відповідних фахівців: гастроентеролога, кардіолога, невролога, пульмонолога, нефролога. При необхідності хворим із похмільним синдромом призначають загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, УЗД внутрішніх органів, фіброгастроскопію, ЕКГ, ЕЕГ, МРТ головного мозку та інші дослідження. Перелік досліджень у кожному конкретному випадку визначається лікарями загального профілю, які здійснювали консультування.

У більшості випадків спеціалізована медична допомога не потрібна, можливе самостійне лікування похмільного синдрому з використанням народних засобів та лікарських препаратів, що є в кожній домашній аптечці. Першочерговими завданнями є усунення зневоднення, корекція ацидозу та відновлення водно-сольового обміну, порушеного через виділення великої кількості солей із сечею. При похмільному синдромі необхідно пити більше води – це не лише допомагає скоригувати зневоднення та заповнити нестачу солей, а й стимулює роботу нирок, прискорюючи виведення продуктів розпаду алкоголю. Рясне пиття особливо важливе при блюванні, що посилює зневоднення.

Хороший ефект при похмільному синдромі дає вживання ферментованих продуктів (розсолу, квашеної капусти, мочених яблук), кисломолочних продуктів (кумису, айрану, кефіру), а також апельсинового, лимонного та інших соків, що містять велику кількість лимонної кислоти. Можна пити непастеризований квас, який містить молочну кислоту (стимулює цикл Кребса). При відчутті слабкості та розбитості рекомендується сон до зникнення симптомів похмільного синдрому. При нормальному артеріальному тиску та відсутності тахікардії корисні прогулянки на свіжому повітрі та легкі фізичні навантаження, що сприяють прискоренню метаболізму.

При головному болі, що часто виникає при похмільному синдромі, показані болезаспокійливі засоби. Для усунення інтоксикації використовують активоване вугілля. Слід враховувати, що вугілля є універсальним сорбентом – воно поглинає будь-які речовини, що опинилися в порожнині шлунка та кишечника, тому сорбенти необхідно приймати за годину до їди та прийому інших лікарських засобів. При тяжкому похмільному синдромі проводять промивання шлунка, проте самостійно (викликаючи блювання) цю процедуру здійснювати не рекомендується, оскільки повторне бурхливе блювання може стати причиною пошкодження судин нижньої частини стравоходу. Виняток – випадки тяжкої свіжої інтоксикації.

При тяжкому похмільному синдромі необхідна детоксикація в домашніх умовах або в умовах спеціалізованого наркологічного відділення. Процедура включає внутрішньовенне краплинне введення сольових розчинів і дезінтоксикаційних препаратів у поєднанні з патогенетичними та симптоматичними засобами: вітамінами, ноотропами, препаратами для нормалізації тиску та серцевої діяльності і т. д. За відсутності ускладнень прогноз при похмільному синдромі сприятливий, всі симптоми діб.