Полінаркоманія та політоксикоманія

Полінаркоманія та політоксикоманія – вживання двох і більше психоактивних речовин. Дані діагнози виставляють, якщо пацієнт приймає кілька речовин регулярно (одночасно або за якоюсь схемою) і страждає на залежність від їх спільного вживання. Випадки разового прийому у межах цих захворювань не розглядаються. При припиненні прийому однієї психоактивної речовини та її заміні на інше говорять про трансформацію токсикоманії чи наркоманії.

Відмінними рисами полінаркоманії є тяжкість течії, яскраво виражений абстинентний синдром з «переплетенням» симптомів, характерних для обох залежностей, висока частота ускладнень та смертельних наслідків, швидка та глибока зміна особистості, короткочасність ремісій та висока ймовірність зривів. Полінаркоманії в більшості випадків є прогностично несприятливими залежностями. Найчастіше при полінаркоманіях спостерігається поєднане вживання алкоголю з опіатами, транквілізаторами або снодійними, а також опіатів зі стимуляторами, снодійними та гашишем. Лікування полінаркоманій здійснюють фахівці у галузі наркології.

Полінаркоманія із залежністю від опію та стимуляторів

Як правило, при цій полінаркоманії спочатку розвивається залежність від кокаїну або метамфетамінів, на тлі якої пацієнт пробує наркотики опіоїдного ряду. Причиною вживання стає часткова втрата ейфорії та втома від дії стимуляторів. Хворі не відчувають колишнього піднесення настрою та втомлюються від власної бурхливої ​​рухової активності на фоні прийому психоактивних речовин. Вживання опіатів повертає колишній гарний настрій, забезпечує розслаблення та відчуття задоволення. Спостерігається швидкий розвиток полінаркоманії. Спочатку до повторного вживання стимулює поєднання ефектів від прийому наркотиків, через деякий час провідне місце у полінаркоманії займає залежність від опіатів.

Рідше полінаркоманія виникає при первинному зловживанні опіоїдними наркотиками, до якого надалі приєднується залежність від стимуляторів. Перший прийом метамфетамінів чи кокаїну зазвичай зумовлений бажанням зменшити симптоми опійної абстиненції. Після вживання стимуляторів вираженість абстинентного синдрому зменшується, тому пацієнти починають використовувати цей спосіб регулярно, що призводить до формування полінаркоманії. Характерною рисою цієї полінаркоманії є швидка особистісна та соціальна деградація.

Полінаркоманія із залежністю від опію та гашишу

Ця полінаркоманія зазвичай виникає у підлітковому та юнацькому віці. Спочатку зазвичай формується залежність від гашишу. Надалі пацієнти пробують наркотики опіоїдного ряду, бажаючи випробувати нові незвичайні відчуття, отримати «якісний прихід» і т. д. На тлі зловживання гашишем дуже швидко розвивається залежність від опію. Можливий і зворотний варіант – полінаркоманія з формуванням первинної залежності від опіоїдних наркотиків та подальшим вживанням гашишу. Гашиш у таких випадках приймають, щоб пролонгувати дію опіатів.

При даній полінаркоманії спостерігається тяжкий перебіг із вираженим патологічним потягом. Тривалість абстинентного синдрому більша, ніж при мононаркоманіях (опійної наркоманії або гашишеманії). Під час абстиненції переважають симптоми опійної наркоманії. Лікування полінаркоманії тривале. Зриви зазвичай наступають, коли хворі на полінаркоманію знову пробують палити гашиш, розглядаючи його як більш «нешкідливий» наркотик і сподіваючись утриматися від прийому опію. Після прийому гашишу зловживання наркотиками опіоїдного ряду швидко відновлюється, виникає рецидив полінаркоманії.

Опійна наркоманія із залежністю від барбітуратів

З погляду класифікації дана залежність відноситься не до полінаркоманії, а до наркоманій, ускладненим прийомом ненаркотичних психоактивних речовин. Однак при цьому та інших подібних захворюваннях, як і при алкоголізмі, ускладненому прийомом наркотичних та ненаркотичних засобів, виявляються ті ж закономірності розвитку та особливості клінічного перебігу, що і при полінаркоманіях, тому їх зазвичай розглядають у рамках полінаркоманії. Хвороба виникає і натомість тривалого прийому опіатів. Пацієнти приймають барбітурати, прагнучи зменшити прояви абстинентного синдрому.

Нерідко використовуються великі дози барбітуратів, що спричиняють стан оглушеності. Прийом снодійних препаратів дозволяє нормалізувати сон, усунути руховий неспокій, зменшити депресивні прояви та біль у суглобах та м’язах. Залежність від опіатів зберігається, тому незабаром послідовний прийом опіоїдних наркотиків і барбітуратів стає регулярним. За цієї полінаркоманії можливий розвиток психозів і судомних нападів.

Опійна наркоманія з алкоголізмом

Зазвичай пацієнти, які страждають на залежність від опіатів, починають приймати алкоголь, щоб пом’якшити явища «ломки» при недоступності опіоїдних наркотиків, бажанні знизити дозу або відмовитися від опійної залежності. Навіть при прийомі великих доз спиртного явища опійної абстиненції повністю не зникають, проте алкоголь допомагає знизити гостроту потягу, зменшити болі в суглобах та м’язах, усунути порушення випорожнень, болі в животі, позіхання, озноб, «мурашки», чхання та нежить.

На зміну безсонню приходить сонливість. Серцебиття не прискорене, тиск у нормі. Хворий відчуває дратівливість та пригніченість. Алкогольне сп’яніння при опійному абстинентному синдромі настає повільно, зменшення симптомів абстиненції потрібна велика доза спиртного. Після розвитку поєднаної залежності на тлі одночасного скасування алкоголю та опію виникає яскраво виражений абстинентний синдром з переважанням симптомів, характерних для опійної наркоманії. Спостерігаються розлади настрою: порушується сон, відзначається туга, страх та сильна тривога, нерідко з’являються думки про самогубство.

На піку абстиненції можуть бути епілептиформні напади. Іноді виявляються розлади свідомості на кшталт делірію. Після зникнення ознак абстинентного синдрому протягом 1-2 місяців зберігається астенія. Для даного захворювання характерний атиповий перебіг алкоголізму зі швидким розвитком залежності, нездатністю контролювати кількість випитого та тривалою відсутністю специфічних особистісних змін при швидкій втраті соціального статусу та грубих порушеннях соціальної адаптації. Нерідко спостерігається послідовна заміна одних психоактивних речовин на інші з розвитком полінаркоманії.

Алкоголізм із залежністю від бензодіазепінів

Як правило, пацієнти починають використовувати бензодіазепіни на тлі досить тривалого вживання алкоголю. Для досягнення ейфорії хворі одночасно приймають невелику дозу спиртного та кілька таблеток. Протягом 5-10 хвилин виникає підйом настрою, трохи пізніше з’являються ефекти від вживання бензодіазепіну: легке запаморочення, відчуття невагомості та теплої хвилі, що проходить по тілу та розчиняється в голові. З боку спостерігається картина, характерна для алкогольного сп’яніння, у поєднанні з підвищеною балакучістю та мімічною активністю.

Тривалість сп’яніння становить близько шести годин. Потім на зміну ейфорії приходять слабкість та спустошеність. Стан нормалізується протягом доби. При постійному вживанні доза бензодіазепінів та алкоголю збільшується. Після кількох місяців прийому покращення настрою відразу після вживання зникає, але тепла хвиля зберігається. Тривалість сп’яніння скорочується до 2-3 годин. Приблизно через добу виникають перші ознаки абстиненції: головний біль, порушення сну, підвищення рівня тривоги та дратівливості.

Ще через 1-2 дні виявляється посилення рефлексів, горизонтальний ністагм, тремтіння кінцівок та судомні посмикування м’язів. Пік абстинентного синдрому припадає на 5-6 день, супроводжується озлобленістю, дратівливістю та нападами гніву. На 10-12 день явища абстиненції дещо слабшають. Усі симптоми повністю зникають протягом 2-3 тижнів. Після відміни алкоголю та бензодіазепінів протягом 2 місяців спостерігаються хвилеподібні коливання патологічного потягу.

Відмінними рисами алкогольно-бензодіазепінової залежності є зміни особистості, що швидко розвиваються (повільність, огрубіння, черствість, егоцентризм, втрата вольових якостей), соціальна деградація і нездатність виконувати дії, при яких потрібно прикладати значні фізичні та інтелектуальні зусилля. Після лікування часто виникають рецидиви. Можлива зміна психоактивних речовин із розвитком полінаркоманії.

Алкоголізм із залежністю від барбітуратів

На I-II стадіях алкоголізму поєднана залежність виникає поступово протягом півроку або більше. На III стадії алкоголізму процес суттєво прискорюється, патологічний потяг формується вже у перші місяці вживання. З розвитком поєднаної залежності змінюється картина сп’яніння: хворі перебувають у стані сонного дурману, збільшується тривалість і тяжкість амнезій. Можливі різкі зміни настрою, нерідко розвиваються депресивні розлади, підвищується ймовірність суїциду.

Явища абстиненції стають яскравішими, алкогольний абстинентний синдром подовжується до 4-5 тижнів і набуває рис, характерних для залежності від барбітуратів. Наприкінці першого або на початку другого тижня можуть розвиватися епілептиформні напади. Для алкогольно-барбітуратової залежності характерні порушення настрою, швидке погіршення пам’яті та зниження інтелекту. Спостерігається ранній розвиток важких затяжних психозів, після виходу із психозу довго зберігається виражена астенія.

Алкоголізм із залежністю від гашишу

Така політоксикоманія розвивається досить рідко, найчастіше відзначається епізодичне вживання гашишу на фоні прийому спиртних напоїв. При нерегулярному прийомі виникає смішність, гіперчутливість до зовнішніх подразників (слів, звуків), емоції стають яскравими і опуклими. Ефект зберігається протягом 2-3 годин, потім з’являється тривога та страх. Можливі ілюзії та дивні відчуття у тілі. Спостерігається хвилеподібна зміна стану з періодами поліпшень та погіршень, що змінюється сном.

Тривалий прийом гашишу у поєднанні із вживанням спиртного може провокувати гострі та хронічні психози. Гострі розлади протікають на кшталт делірію. Клінічна картина хронічного психозу може нагадувати шизофренію. Синдром скасування при поєднанні алкоголізму та гашишизму слабо виражений, у період абстиненції переважають розлади, характерні для алкоголізму. Тривале зловживання гашишем та алкоголем спричиняє грубі порушення діяльності внутрішніх органів та інтелектуальне зниження.