Полінейропатія вагітних

Полінейропатія вагітних – множинне ураження переважно дистальних відділів периферичних нервових стовбурів, що виникає у зв’язку з вагітністю і повністю регресує після її вирішення. У клінічній картині спостерігаються мляві дистальні парези, гіпотонія м’язів, гіпорефлексія, зниження складних видів чутливості, при відносній безпеці поверхневих. Діагноз «полінейропатія вагітних» встановлюється за даними неврологічного огляду та додаткових обстежень після виключення інших причин полінейропатії. Лікування здійснюють акушери-гінекологи разом із неврологами. Його основу становить призначення вітамінів групи В, дезінтоксикаційна, інфузійна та десенсибілізуюча терапія.

Вперше симптоми полінейропатії, пов’язані з вагітністю, були описані у 1888 році. Оскільки вони діагностувалися у породіль, автори класифікували їх як післяпологовий неврит. Надалі виявилося, що подібні симптоми, що спостерігаються після пологів, зазвичай виникають ще в період вагітності. У зв’язку з цим захворювання отримало назву «полінейропатія вагітних». Під полінейропатією (поліневропатією) розуміють множину поразки периферичних нервів. Поряд з постінфекційною, діабетичною, паранеопластичною, алкогольною поліневропатією, полінейропатія вагітних є однією з форм цієї патології.

В даний час полінейропатія вагітних є предметом спільної курації фахівців у галузі неврології, акушерства та гінекології. Вона відноситься до ускладнень вагітності, здатна значно впливати на стан та самопочуття вагітної, але при цьому не створює жодної небезпеки для розвитку плода.

Можливо, полінейропатія вагітних має поліетиологічну основу. У її виникненні провідну роль відводять токсикозу вагітних та розвитку нейроалергії. Не можна заперечувати виникнення деякої ендогенної інтоксикації організму вагітної продуктами життєдіяльності плода. Ступінь цієї інтоксикації, мабуть, залежить від преморбідного фону найвагомішої — наявних порушень метаболізму, відхилень у роботі органів, відповідальних за знешкодження та виведення токсинів (наявність дисфункції печінки, гепатиту, гломерулонефриту, хронічного пієлонефриту), нирок. З іншого боку, існує імунологічна теорія, згідно з якою полінейропатія вагітних виникає внаслідок гіперсенсибілізації організму вагітної до чужорідних білків плода.

Таким чином, токсичний вплив на периферичні нерви можуть надавати як токсини, вміст яких підвищується в період вагітності, так і антитіла, що виробляються до чужорідних для організму вагітних білкових структур плода. Дослідження показали, що менш стійкі до подібних патологічних дій рухові нервові волокна. Тому полінейропатія вагітних проявляється насамперед порушеннями рухової сфери. Причому схильність нервових волокон до впливу токсинів підвищується в умовах їх недостатнього трофічного забезпечення, наприклад, при гіповітамінозі з недостатністю вітамінів групи В.

Переважно уражаються дистальні відділи периферичних нервових стовбурів, що знаходяться в товщі м’язових тканин. Поразка сенсорних волокон носить вибірковий характер — спочатку уражаються складніші види чутливості (вібраційна чутливість, почуття дискримінації, почуття локалізації), поверхневе сприйняття (температурна і больова чутливість) порушується набагато пізніше і страждає негаразд виражено. Циркулюючі в крові вагітної токсини мають подразнюючу дію на парасимпатичні волокна. Поразка периферичних парасимпатичних волокон призводить до розладів трофіки тканин, що проявляється повільним загоєнням ран (у т. ч. пологових травм), швидким виникненням пролежнів при необхідності дотримуватися постільного режиму. Роздратування блукаючого нерва зумовлює брадикардію, артеріальну гіпотонію, схильність до блювання, підвищену секрецію шлункового соку, посилення кишкової перистальтики та ін.

Полінейропатія вагітних має гострий або підгострий перебіг. Характерно загальне порушення самопочуття, на тлі якого виникають болі та неприємні відчуття (парестезії) у кистях та стопах, передпліччях та гомілках. На початку захворювання подібна м’язова слабкість може трактуватися як загальна слабкість, що нерідко виникає у вагітних із токсикозом. Наявність больового синдрому при його слабкій інтенсивності відноситься на рахунок підвищеної чутливості та нервозності вагітної. Однак наростаючі парези у дистальних відділах кінцівок спростовують початкові припущення та змушують жінку звернутися до лікаря.

Клінічний перебіг полінейропатії у вагітних посилюється при виникненні багаторазового блювання, внаслідок якого відбувається зневоднення організму. Виникає тахікардія до 130 уд/хв, наростає слабкість. Пацієнтки відзначають спрагу, сухість у роті. Цей стан вимагає термінової госпіталізації вагітної для усунення блювоти та поповнення втрат рідини інфузійним шляхом.

Полінейропатія вагітних діагностується неврологом при виявленні в неврологічному статусі наявності млявих периферичних парезів дистального типу, що супроводжуються зниженням сухожильних рефлексів та м’язової гіпотонією, порушенням складних видів чутливості. Дослідження останніх здійснюється шляхом нанесення тактильних подразнень у різних ділянках тіла (оцінка почуття локалізації), одночасного нанесення 2-х подразнень (оцінка почуття дискримінації), «викреслення» на шкірі пацієнтки різних цифр та геометричних фігур (оцінка двовимірно-просторового почуття), прохання назвати предмет після його обмацування (оцінка стереогнозису). Аналіз поверхневих видів чутливості здійснюється шляхом нанесення невеликих больових подразнень спеціальною голкою. Як правило, при цьому полінейропатії він не визначає значних порушень.

Діагноз правомочний, якщо полінейропатія не є проявом будь-якого іншого захворювання, наприклад синдрому Гійєна-Барре, поліомієліту, гострої порфірії, що перемежується. У ході діагностики необхідно виключити інші численні етіофактори виникнення полінейропатії у вагітної – цукровий діабет, інфекції, екзогенні інтоксикації, метаболічні порушення. З цією метою проводять загальноклінічні аналізи, біохімічний аналіз крові, визначення цукру крові, обстеження нирок (проба Зимницького, УЗД нирок) та печінки (біохімічні проби печінки, УЗД печінки). Оцінити стан та функцію периферичних нервів дозволяє нейрофізіологічне тестування за допомогою електронейрографії та ЕМГ.

Полінейропатія вагітних потребує, в основному, симптоматичного лікування. Проводиться терапія препаратами вітамінів групи В. Можливе внутрішньом’язове введення тіаміну (віт. В1), піридоксину (віт. В6), ціанокобаламіну (віт. В12) або пероральний прийом комбінованих фармпрепаратів з вітамінами гр. В. Паралельно здійснюють десенсибілізуючу та дезінтоксикаційну терапію. Виробляють внутрішньовенні інфузії 5% розчину глюкози, 0,9% натрію хлориду. При вираженому блювотному рефлексі призначають протиблювотні засоби (метоклопрамід), вводять внутрішньовенно 10 мл 10% р-р кальцію хлориду. Вагітні з полінейропатією потребують постійного спостереження невролога та акушера-гінеколога, адекватного ведення вагітності відповідно до поставленого діагнозу.

Прогноз та профілактика

Зазвичай полінейропатія вагітних дозволяється після благополучних пологів. Усі патологічні зміни периферичної нервової системи зазнають зворотного розвитку зі 100% відновленням неврологічних функцій.

Найкращою профілактикою є зміцнення здоров’я дівчат та жінок дітородного віку, виключення впливу на їхній організм шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, наркоманії) та екзогенних інтоксикацій, моральне та фізичне виховання дівчат, що готує їх до майбутнього материнства.