Поліноз у дітей

Поліноз у дітей – це група алергічних патологій, зумовлених формуванням гіперчутливості до аерозольних алергенів та супроводжуються гострим запаленням шкірного покриву та слизових оболонок. Клінічна картина включає чхання, нежить, порушення нюху, свербіж, почервоніння та набряк тканин носової порожнини та кон’юнктиви. Діагностика полінозу потребує консультації алерголога-імунолога, проведення шкірних проб, загальноклінічного та спеціального лабораторного обстеження. Лікування полягає в усуненні контакту з алергеном, прийомі антигістамінних лікарських засобів та проведенні алерген-специфічної імунотерапії.

Поліноз у дітей (сінна лихоманка, пилкова алергія) – сезонне алергічне захворювання, пов’язане із запаленням слизових оболонок та шкірного покриву. Клінічна картина переважно включає риніт, дерматит, кон’юнктивіт. Без належної терапії патологія прогресує та переходить у бронхіальну астму з наступними ускладненнями. Виявляється у 3,7% дитячого населення, і з кожним роком кількість хворих зростає. Найчастіше подібна алергічна реакція реєструється у країнах та регіонах з великою кількістю квітучих рослин, сухим кліматом. Первинне виявлення полінозів спостерігається у віці 5-9 років, у дітей до 3-х років пилкова алергія зустрічається вкрай рідко.

Основною причиною формування сінної лихоманки є пилок рослин, який має виражену алергенну активність та поширеність у певних регіонах світу. З кількох тисяч видів квітучих рослин близько п’ятдесяти вважаються алергенами. Етіологічним фактором виступають дикорослі та культурні злаки, дерева, бур’яни. Щоб викликати формування полінозу, пилок повинен належати до тих рослин, які широко представлені в цій місцевості, запилюються вітром і в окремих випадках – комахами. Вона повинна бути легкою та маленькою за розміром (не більше 35 мкн) та переноситися на далекі відстані. Концентрація пилку залежить від безлічі явищ, її найбільші значення фіксуються вдень у суху та вітряну погоду.

Антиген переважно потрапляє до організму через верхні дихальні шляхи, після чого починається активізація імунної системи. Першим органом, де розвивається запалення, стає носоглотка. Тут пилок взаємодіє з макрофагами, які намагаються поглинути її та нейтралізувати. Трохи пізніше відбувається активація Т та В-лімфоцитів, еозинофілів, вироблення інтерлейкінів та синтез специфічних IgE-антитіл. Останні білкові структури фіксуються на гладких клітинах і базофілах органів-мішеней: шкірі, слизових оболонках органів дихальної системи, кон’юнктиві.

Алергічна реакція розвивається за повторного контакту з антигеном. Зазвичай на процес повторного проникнення алергену, його осідання на тканинах та розвиток запалення витрачається 5-10 хвилин за умови, що концентрація пилку на момент контакту знаходиться на високому рівні. Формується комплекс антиген-антитіло, огрядні клітини активуються та виділяють у кров медіатори запалення, серед яких основну роль відіграє гістамін.

Офіційної класифікації полінозу, визнаної вченою радою, немає. У клінічній практиці захворювання прийнято ділити залежно від ступеня тяжкості патології та області запалення. За течією та вираженістю симптомів хвороба буває легкої, середньоважкої та тяжкої форми. По локалізації виділяють:

Клінічна картина сінної лихоманки залежить від області осідання пилку та ступеня активізації імунних сил організму. Так, при запаленні слизової оболонки носової порожнини дитина вказує на сильну свербіж, відчуття лоскотання. Відзначається нападоподібне чхання, яке поєднується зі слизовими виділеннями з носа. При цьому тканини гіперемовані, набряклі, через що відзначається утрудненість дихання. При прогресуванні полінозу у дітей запальний процес поширюється на носові пазухи, слухові труби, горло.

При запаленні очей спостерігається почервоніння кон’юнктиви, сухість тканин, наслідком чого стає сльозотеча. Дитина скаржиться на відчуття “піску” в очах, різі, неможливість дивитися на яскраве світло. У деяких випадках приєднується вторинна інфекція, симптоматика доповнюється болями, що тягнуть, гнійним відокремлюваним з кон’юнктивальної порожнини, вкрай рідко – підвищенням температури тіла.

Не виключаються серцево-судинні зміни, зумовлені полінозом, вони характеризуються збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною показників артеріального тиску приглушеними тонами серця. Перелічені порушення тимчасові та при купіруванні основного захворювання проходять самостійно, не вимагають додаткової терапії. Можливі зміни з боку нервової системи, вони включають періодичні давлять головний біль, порушення сну, слабкість, запаморочення. Зазначені симптоми – наслідок нестачі кисню через набряк слизової носової порожнини. Поліноз може супроводжуватися ознаками розладу роботи травної системи, якщо пилок потрапив з їжею до шлунково-кишкового тракту. У разі клінічна картина доповнюється нудотою, діареєю.

Найбільш важкими та поширеними ускладненнями полінозу у дітей вважаються стенозуючий ларинготрахеїт, алергічний бронхіт та бронхіальна астма – вони виникають у 22,8-48,4% дітей, які страждають від сінної лихоманки. Усі перелічені захворювання супроводжуються порушенням прохідності дихальних шляхів та, відповідно, гіпоксією тканин. Крайній ступінь бронхіальної астми – астматичний статус – є свідченням госпіталізації дитини на відділення реанімації. Дещо рідше результатом нелікованої пилкової алергії стає набряк Квінке і рецидивна кропив’янка.

Обстеження складається з двох основних етапів: перший полягає у постановці попереднього діагнозу, на другому з’ясовується причинно-значущий алерген. Дитину оглядає педіатр, дитячий офтальмолог, дерматолог та отоларинголог. Усі обстеження проводяться під контролем дитячого алерголога-імунолога. Терміни виконання маніпуляцій та отримання результатів варіюють у межах 3-14 днів.

• Консультативний прийом. У процесі консультації уточнюються ознаки алергії, тривалість симптомів. Підозрювати поліноз у дитини можна в тому випадку, якщо є позитивний алергологічний анамнез (наявність патології в одного з найближчих родичів), симптоми захворювання розвиваються під час цвітіння рослин та пропадають у зимовий чи пізній осінній період.
• Алергологічні тести. Включають забір крові для дослідження специфічних IgE-антитіл та панелей алергенів, проведення загального аналізу та підрахунку еозинофілів. Найбільшу інформативність мають шкірні алергопроби з найчастішими причинними алергенами. Для діагностики полінозу у дітей застосовують пилок дерев, злаків, бур’янів, квітів і рослин, що культивуються.

У міру отримання результатів обстеження диференціальна діагностика полінозу проводиться з ГРВІ, бактеріальним кон’юнктивітом, хронічним ринітом та іншими видами алергічної реакції. Підсумком стає об’єктивно поставлений діагноз та правильно підібрана терапія з урахуванням ступеня тяжкості хвороби та віку дитини.

Для зниження вираженості симптомів слід виключити контакт дитини з квітучою рослиною. У сучасній педіатрії та алергології рекомендовано проводити триетапне лікування полінозу: терапію в гострому періоді, прийом протирецидивних препаратів, алерген-специфічну імунотерапію:

• Базова терапія. На першому етапі призначаються антигістамінні лікарські засоби, що блокують H2-гістамінові рецептори та перешкоджають подальшому розвитку запалення. Перевага надається системним медикаментам нового покоління, вони мають менший седативний ефект. Також можливе використання симпатоміметиків (для зменшення набряклості тканин); ендоназальних глюкокортикостероїдів (для швидкого усунення ознак пилкової алергії при виражених симптомах захворювання); бета-2-агоністів (для зниження прогресування бронхіальної астми на початкових етапах її розвитку).
• Підтримуюча терапія. Підбирається антигістамінний препарат з вираженою протиалергічною дією, встановлюються терміни прийому, що збігаються з періодом цвітіння рослин, пилок якого є причиною патології у дитини. Деякі фахівці рекомендують періодично міняти медикаменти на іншу групу антигістамінів того ж покоління для більшої ефективності терапії.
• АСІТ. Найефективнішим методом боротьби з сінною лихоманкою є алерген-специфічна імунотерапія. Вона має на увазі пероральне або ін’єкційне введення малих доз алергену для поступового зниження чутливості організму до певного антигену. Дане лікування полінозу проводиться виключно під наглядом дитячого алерголога з дотриманням усіх правил введення засобу та збільшення його дозування. АСІТ починають після досягнення дитиною віку 5 років.

При дотриманні лікарських рекомендацій та прийомі лікарських засобів у встановлені терміни прогноз сприятливий, ймовірність формування ускладнень мінімальна. Первинна профілактика передбачає обмеження загального антигенного навантаження, раціональне харчування, ведення здорового життя. Усі вторинні профілактичні заходи спрямовані на обмеження контакту з пилком, дітям та їхнім батькам радять по можливості змінювати кліматичну зону під час цвітіння рослин. Слід обмежити вплив хімічних подразників на дихальні шляхи дитини та повністю відмовитися від лікування будь-яких захворювань фітопрепаратами.