Поліп стравоходу

Поліп стравоходу – Це доброякісне езофагеальне новоутворення на ніжці або широкій основі з екзофітним типом росту, що походить з епітеліальної оболонки органу. Найчастіше протікає безсимптомно. Може проявлятися дисфагією, болями за грудиною та в епігастрії, диспепсією, утрудненням дихання. Діагностується за допомогою езофагогастродуоденоскопії, контрастної рентгенографії стравоходу та гістологічного дослідження біоптату. Лікується хірургічними методами, для видалення поліпа проводиться ендоскопічна електроексцизія, електрокоагуляція, лазерна коагуляція, лігування чи кліпування.

Поліпи стравоходу – порівняно рідкісний варіант доброякісних езофагеальних неоплазій, що виявляється у 05-3% пацієнтів. Захворювання більш схильні до чоловіків старше 40 років. Новоутворення можуть формуватися в будь-якій ділянці органу, але частіше локалізуються у місцях фізіологічних звужень на передній езофагеальній стінці. До 80-85% поліпів знаходиться в нижній третині стравоходу. Неоплазії бувають одиничними та множинними. В області гастроезофагеального переходу в 57-58% випадків виявляються поліпи на широкій основі, у нижній та середній третині – пухлини на ніжці, схильні до ерозування.

Виникнення поліпа стравоходу зазвичай пов’язане з частим впливом різних факторів, що пошкоджують, на слизову оболонку органу. Певну етіологічну роль відіграє спадкова схильність пацієнта до гіперрегенерації, що супроводжується множинним поліпозом. На думку фахівців у сфері сучасної гастроентерології та онкології, основними передумовами формування езофагеальних поліпів є:

• Запальні процеси. У 80-85% випадків поліпи виникають на тлі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, алергічного, дисметаболічного та інших хронічних езофагітів, що провокуються ушкодженням слизової під дією інфекційних агентів, медіаторів запалення. Поліпоз нижнього відділу стравоходу часто асоціюється із рефлюкс-гастритом.
• Травматичні ушкодження. Поштовхом до неогенезу можуть стати механічні травми епітелію, дія термічних та хімічних факторів, у тому числі гострі хімічні опіки сильнодіючими реагентами (кислотами, лугами). У поодиноких випадках поліпи утворюються після лінійних розривів езофагеальної слизової оболонки у хворих, які перенесли синдром Меллорі-Вейса.
• Харчові звички. Потенціюючим фактором поліутворення є постійне подразнення епітеліального шару гострою, гарячою, кислою та грубою їжею, що стимулює процеси гіперрегенерації слизової оболонки та полегшує розвиток запалення. До групи ризику також входять хворі, які зловживають міцними алкогольними напоями.

Фактори ризику

Виникненню поліпів сприяє тривале перебування у несприятливих екологічних умовах, часті стресові ситуації, куріння. Деякі автори розглядають як причину поліпоутворення в місці кардіоезофагеального переходу порушення ембріогенезу слизової оболонки, що призводить до дистопії ембріональних тканин, з яких формуються епітеліальні неоплазії.

Патогенез поліпів стравоходу заснований на гіперрегенерації езофагеальних епітеліоцитів під дією факторів, що ушкоджують. Запальні процеси, травми, подразнення їжею та хімічно активними речовинами стимулює надмірну проліферацію епітелію та порушує його диференціювання. В результаті на деяких ділянках слизової оболонки формуються осередки гіперплазії, з яких утворюються поліпи. Залежно від типу клітин, що беруть участь у неопластичному процесі, поліпозні новоутворення бувають гіперпластичні (з типовою клітинною структурою) та аденоматозними (з дисплазією залозистих епітеліоцитів).

Захворювання тривалий час протікає безсимптомно, що пояснюється невеликими розмірами та повільним зростанням новоутворення. Першими ознаками поліпів стравоходу є дискомфорт та незначні болі при ковтанні твердої їжі. У міру прогресування хвороби та збільшення розмірів неоплазії виникає нудота та блювання після їди, відзначається відрижка, періодичне або постійне відчуття помірного болю за грудиною, порушення дихання, пов’язані зі стисканням повітроносних шляхів великим поліпом. При розташуванні поліпів на ніжці в нижній частині стравоходу найчастіше виявляються різкі болі в епігастральній ділянці, викликані утиском пухлини при змиканні кардіального сфінктера. Загальний стан пацієнтів, зазвичай, не порушено.

При тривалому перебігу захворювання відбувається постійна мацерація поліпів частинкам їжі, що з часом призводить до ерозій та виразок. Іноді відкривається масивна кровотеча з езофагеальних судин, що становить небезпеку для життя хворого. Неінтенсивні повторні крововтрати викликають залізодефіцитну гіпорегенераторну анемію з характерною блідістю шкірних покривів і слизових оболонок, запамороченням, миготінням «мушок» перед очима, загальною слабкістю. Найбільш небезпечне ускладнення поліпів стравоходу – малігнізація з формуванням езофагеального раку або аденокарциноми: озлокачествлення гіперпластичних новоутворень відбувається у 0,25-7,1% випадків, аденоматозних – у 18-75%. У пацієнтів також може виникати кахексія, яка обумовлена ​​??неможливістю повноцінного ентерального харчування на пізніх стадіях захворювання.

Новоутворення найчастіше виявляється випадково при ендоскопічному діагностичному обстеженні щодо іншої патології ШКТ. У початковому періоді хвороби, що характеризується безсимптомним перебігом, постановка діагнозу утруднена. Про можливу наявність у пацієнта поліпів стравоходу свідчать тривалі скарги на перемежуючу дисфагію та загрудинні болі невстановленої етіології. Діагностичний пошук спрямовано комплексне лабораторно-інструментальне обстеження верхніх відділів травного тракту. Найбільш інформативними є:

• Езофагогастродуоденоскопія. Дослідження за допомогою гнучкого ендоскопа – «золотий стандарт» у діагностиці поліпів. При огляді виявляється рожеве або яскраво-червоне округле утворення на ніжці, яке частково закриває просвіт органу. Дотик інструменту викликає кровоточивість. Під час ЕФГДС проводиться забір матеріалу для морфологічного аналізу.
• Рентгенографія стравоходу. Для виявлення поліпів виконується серія рентгенівських знімків після введення контрастної речовини. Якщо розмір пухлини перевищує 10 мм, на рентгенограм візуалізується дефект наповнення округлої форми з чіткими контурами. Поліпозне новоутворення менше 1 см у діаметрі виглядають як потовщена складка слизової оболонки.
• Гістологія біоптату стравоходу. Вивчення зразків тканини, взятих при ендоскопії, потрібне для оцінки морфологічного типу неоплазії, диференціальної діагностики між доброякісними та злоякісними новоутвореннями. Для поліпів характерне збереження гістологічної структури всіх верств слизової оболонки, відсутність атипових клітин з патологічними мітозами.

Зміни в клінічному аналізі крові (зниження кількості гемоглобіну та еритроцитів) з’являються при розвитку залізодефіцитної анемії внаслідок виразки поліпів та кровотечі. У біохімічному аналізі крові може виявлятись гіпоальбумінемія, обумовлена ​​недостатнім харчуванням. Додатково виконується реакція Грегерсена (на приховану кров у калі) для виключення кровотеч із нижніх відділів ШКТ. За недостатньої інформативності інших методів призначається КТ або МРТ.

Диференціальна діагностика проводиться з функціональними захворюваннями стравоходу (ахалазією, кардіоспазмом, езофагоспазмом), дивертикулами, злоякісними новоутвореннями, запальною патологією (рефлюкс-езофагітом, туберкульозним езофагітом). При загрудинних болях необхідно виключити ішемічну хворобу серця, бронхолегеневу патологію. В рамках дифдіагностики, окрім огляду гастроентеролога, пацієнту рекомендовано консультацію кардіолога, пульмонолога.

За наявності одного або кількох невеликих гіперпластичних поліпів стравоходу, випадково виявлених при ендоскопічному дослідженні верхніх відділів ШКТ і які не виявляються клінічно, можливе динамічне спостереження за пацієнтом з лікуванням основного захворювання (ГЕРХ, езофагіту, рефлюкс-гастриту), корекцією дієти та проведенням контрольних езофагоскопій. -12 місяців. Консервативних методів терапії захворювання немає. Виявлення гістологічно підтверджених аденоматозних новоутворень, їх інтенсивне зростання (понад 1,5 рази на рік), розміри понад 5 мм, підвищена кровоточивість, поєднання із запаленням та ерозією, виникнення вираженої клінічної симптоматики є показаннями для оперативного видалення поліпів. Пацієнтам з езофагеальним поліпозом проводяться:

• Ендоскопічна поліпектомія. Найчастіше застосовується електроексцизія та електрокоагуляція пухлиноподібної освіти під контролем ендоскопа. Рідше виконується лазерна фотокоагуляція. Іноді ложе поліпа (що залишилася ділянка ніжки або широка основа, що залишилися після відсікання неоплазії) коагулюються хімічним шляхом.
• Лігування та кліпування поліпів. Втручання також проводяться ендоскопічним методом і передбачають накладання лігатури (кліпси) після захоплення новоутворення та навколишнього слизової оболонки. Перевагою методики є менша інвазивність, що дозволяє знизити ризик виникнення післяопераційної кровотечі чи перфорації.

Результат хвороби залежить від своєчасності діагностики та морфологічного варіанту освіти. При гіперпластичному поліпі стравоходу, який відрізняється доброякісним перебігом, прогноз є сприятливим. При аденоматозних неоплазія існує високий ризик злоякісної трансформації, що при відмові від оперативного лікування значно погіршує прогноз пацієнта. Заходи специфічної профілактики патології не розроблено. Для запобігання поліпозним розростанням необхідно проводити раннє виявлення та лікування запальних захворювань стравоходу, уникати вживання грубої, погано пережованої їжі, обмежити прийом алкоголю.