Поліпи матки

Поліпи матки – осередкова гіперплазія ендометрію, що характеризується патологічним розростанням слизової порожнини матки у вигляді одиночних або множинних новоутворень на широкій основі або ніжці. Поліпи матки проявляються матковими кровотечами, періодичними болями, безпліддям. Поліпи матки діагностуються під час комплексного гінекологічного обстеження – огляду, УЗД, гістероскопії, гістологічного дослідження. Лікування поліпів матки хірургічне, що включає поліпектомію та кюретаж порожнини матки, іноді – надпіхвову ампутацію або екстирпацію матки.

Поліпи матки, або поліпи ендометрію, є локальними доброякісними виростами з базального шару ендометріоїдних клітин, що височіють над слизовою оболонкою матки у вигляді окремих горбків. Величина поліпів матки варіює в широких межах – від кількох міліметрів (величини кунжутного насіння) до кількох сантиметрів (м’ячик для гольфу). Поліпи ендометрію можуть бути як одиночними, так і множинними, пов’язаними зі стінкою матки тонкою ніжкою або широкою основою. У разі множинних поліпів ендометрія говорять про поліпоз матки.

Зазвичай ендометріоїдні поліпи не поширюються за порожнину матки, але в окремих випадках можуть проростати через цервікальний канал у піхву. Поліпи матки виявляються у пацієнток різних вікових груп – молодих дівчат, жінок середнього та клімактеричного віку; Частота патології коливається від 6 до 20%. Поліпи ендометрію нерідко поєднуються з поліпами цервікального каналу. Поліпи матки в гінекології розцінюються як передраковий стан та підлягають обов’язковому видаленню.

Структура поліпа матки представлена ​​трьома основними компонентами: ендометріальними залозами, ендометріальною стромою та центральним судинним каналом. Поверхня поліпа покрита епітелієм, ніжка включає фіброзну строму та товстостінні судини. Поліпи матки можуть виразкуватись, інфікуватися, некротизуватися, піддаватися клітинній метаплазії.

За морфологічною структурою прийнято виділяти поліпи матки залізистого, залізисто-фіброзного, фіброзного та аденоматозного типу. Поліпи матки залізистого типу утворені тканиною ендометрію, що містить залози; частіше розвиваються у молодому віці. Залізисто-фіброзні поліпозні утворення мікроскопічно представлені залозами ендометрію та сполучною тканиною (стромою); трапляються у жінок зрілого віку. Поліпи матки фіброзного типу утворені переважно щільною сполучною тканиною, в якій є одиничні залози; такі поліпи зазвичай діагностуються у жінок віком понад 40 років. Аденоматозні поліпи матки складаються із залозистого епітелію з ознаками проліферації, структурної перебудови залоз; мають передумови переходу в рак ендометрію, тому вимагають себе підвищеної уваги.

Серед поліпів матки окремо розрізняють плацентарні поліпи, які формуються з фрагментів плаценти повністю видаленої плаценти внаслідок ускладненого аборту, пологів, мимовільного переривання вагітності, завмерлої вагітності. Плацентарні поліпи матки проявляються тривалими, рясними кровотечами, що надалі може призвести до інфікування та безпліддя.

У генезі поліпів матки головна роль відводиться нейрогормональному впливу та запальним змінам ендометрію. Поліпи матки, як правило, розвиваються на тлі гормональної дисфункції яєчників та гіперестрогенії, які супроводжуються осередковою гіперплазією ендометрію у вигляді поліпоподібних розростань слизової оболонки. Поряд з поліпами матки у таких пацієнток можуть зустрічатися й інші захворювання, зумовлені естрогенією, – залізиста гіперплазія ендометрію, фіброма матки, аденоміоз, мастопатія, полікістозні яєчники тощо.

Виникненню поліпів матки сприяють хронічні статеві інфекції та жіночі запальні захворювання (ендометрит, аднексит, оофорит), травматизація матки хірургічними абортами, вишкрібання ендометрію, тривалим носінням ВМС. До групи ризику щодо розвитку поліпів ендометрію належать жінки з артеріальною гіпертензією, ожирінням, хворобами щитовидної залози, цукровим діабетом, імунними порушеннями, нервово-психічними травмами.

Незалежно від будови поліпів матки всі вони викликають подібну симптоматику. Після періоду безсимптомного перебігу виникають дисфункціональні маткові кровотечі, які можуть мати циклічний або ациклічний характер. При поліпах матки відзначаються менорагії – рясні місячні, сукровичні передменструальні виділення, кров’яні виділення, що мажуть, поза менструацією і після статевого акту, метрорагії, кровотечі в менопаузі. Постійні крововтрати часто призводять до значної анемізації, що супроводжується блідістю шкірних покривів, запамороченням, слабкістю.

Для поліпів матки великих розмірів характерна поява патологічних слизових білків, переймоподібних болів внизу живота, дискомфорту та болю під час статевого акту. У жінок репродуктивного віку поліпи ендометрію часто викликають безплідність, у вагітних – збільшують ризики викидня та передчасних пологів.

Симптоми поліпів матки подібні до проявів ендометріозу, міоми матки, загрози викидня, тому вимагають професійного обстеження у гінеколога.

Обстеження з приводу поліпів матки включає збирання гінекологічного та репродуктивного анамнезу, проведення піхвового огляду, УЗД малого тазу, гістероскопії та метрографії, роздільного діагностичного вишкрібання з гістологічним дослідженням ендометрію.

При гінекологічному огляді в дзеркалах можна виявити поліпи шийки матки, тоді як поліпи ендометрію зазвичай недоступні для візуалізації та пальпації. Під час проведення УЗД малого таза звертає увагу наявність розширеної порожнини матки, потовщеного ендометрію з чіткими розростаннями слизової однорідної структури.

Стандартом обстеження при поліпах матки є проведення гістероскопії – огляду порожнини матки гнучким приладом із відеокамерою, запровадженим через цервікальний канал. При цьому візуально в порожнині матки визначаються поодинокі або множинні, округлі або довгасті утворення, колір яких може бути блідо-рожевим, жовтуватим або темно-червоним. За допомогою гістероскопії визначається кількість, розміри, розташування поліпів, а також проводиться їх одномоментне видалення під візуальним контролем з наступною морфологічною верифікацією діагнозу.

Для отримання зразків тканин також проводиться діагностичне вишкрібання ендометрію. У процесі метрографії – рентгенографії порожнини матки з контрастною речовиною виявляються нерівні контури порожнини матки та наявність у них поліповидних виростів. Перед плануванням трансцервікального видалення поліпів матки потрібне обстеження жінки на інфекції (мікоплазмоз, хламідіоз, гонорею, трихомоніаз, кандидоз), бактеріологічне, онкоцитологічне та мікроскопічне дослідження мазків із статевих шляхів.

Оптимальним методом лікування поліпів матки служить ендоскопічна поліпектомія – видалення утворень у ході гістероскопії з подальшим вишкрібанням ендометрію. Поліпи на ніжці видаляють за допомогою відкручування, ложе поліпа припікають електрокоагуляцією або кріогенним методом для виключення рецидивів. Після поліпектомії та вишкрібання на 3-4 добу проводиться контрольне гінекологічне УЗД.

Після гістерорезектоскопії поліпів матки протягом 10 днів можуть відзначатися кров’янисті виділення, що мажуть, зі статевих шляхів, спазматичні болі. Для профілактики інфекції цей період обмежується сексуальна активність. Подальша лікувальна тактика визначається гістотипом поліпа матки, віком пацієнтки та наявними порушеннями менструального циклу.

При фіброзній структурі поліпа матки та відсутності менструальної дисфункції лікування обмежується поліпектомією з кюретажем матки. Залізисті або залізисто-фіброзні поліпи матки після їх видалення у будь-якому віці потребують додаткового гормонального лікування. Для нормалізації гормональних процесів проводиться підбір оральної контрацепції (КЗК – етинілестрадіол у комбінації з дієногестом або дезогестрелом), встановлення гормонального внутрішньоматкового засобу «Мірена», лікування гестагенами (прогестерон, норетистерон, дидрогестерон).

У разі виявлення аденоматозних поліпів матки потрібне радикальніше лікування. Жінкам пременопаузального та постменопаузального віку провадиться видалення матки – надпіхвова ампутація або гістеректомія. При онконастороженості чи наявності ендокринних порушень показано виконання пангістеректомії – видалення матки з аднексектомією.

Особливістю перебігу поліпів матки є їх схильність до рецидивів. Рецидивні поліпи матки в 1,5% випадків схильні до злоякісного перетворення; Найбільший ризик розвитку раку ендометрію пов’язаний з аденоматозними поліпами. Тому після закінчення лікування щодо поліпів матки пацієнтки залишаються під наглядом гінеколога. За відсутності лікування поліпів матки розвивається анемія, безплідність. Наявність поліпів ендометрію підвищує ймовірність викидня і потребує врахування цього фактора під час ведення вагітності.

Профілактика поліпів ендометрію полягає у своєчасному та ретельному пролікуванні запальних захворювань матки та придатків, корекції дисфункції яєчників, обережному проведенні внутрішньоматкових маніпуляцій.