Поліпи носа у дітей

Поліпи носа у дітей – це доброякісні вирости слизової оболонки порожнини носа або приносових пазух. У дитячому віці поліпи утворюються рідко, проте прогресування захворювання призводить до утруднення носового дихання, гугнявості голосу, втрати нюху. Діагностика здійснюється на підставі риноендоскопічного обстеження, комп’ютерної томографії придаткових пазух носа, риноманометрії. Основним методом лікування назальних поліпів у дітей є хірургічне видалення утворень. Протирецидивна терапія включає використання інтраназальних глюкокортикоїдів, антисептичних засобів.

Поліпи носа у дітей виникають нечасто: за статистикою вони становлять не більше 2% від усіх подібних утворень у популяції. Тенденція до збільшення частоти їх народження викликана несприятливою екологічною обстановкою, впливом пасивного куріння на дитячий організм і супутніми захворюваннями. Виникнення патології пов’язане з гіпертрофією назальної слизової оболонки при тривалому запаленні, тому в сучасній дитячій отоларингології поліпи не розцінюються як справжні пухлинні утворення.

Поліпи носа в дітей віком ставляться до полиэтиологическим захворювань, достовірні причини їх появи остаточно не вивчені. Експерти розглядають мультифакторіальну природу виникнення поліпів: поєднання генетичної схильності до вроджених чи набутих захворювань. Негативно впливають стан слизової носа агресивні чинники довкілля: пил, холодне повітря. Найбільш значущі причини виникнення назальних поліпів:

• Запалення порожнини та пазух носа. Тривалий млявий запальний процес (хронічний риніт, гайморит, етмоїдит) негативно діє на слизову: вона стоншується, втрачає захисні властивості. На цьому фоні легко утворюються та розростаються поліпи.
• Алергічні захворювання. У дітей із бронхіальною астмою, алергічним ринітом визначається еозинофільне запалення слизової верхніх відділів дихальної системи. Тривалий набряк та пошкодження внутрішньої вистилки сприяє її поліпозній дегенерації.
• Анатомічні особливості будови носа. Гіпертрофії внутрішньої оболонки носа сприяє вузькості носових ходів, викривлення перегородки. При цьому порушується процес циркуляції повітря, утруднюється відтік виділень із пазух з подальшим виникненням хронічного запалення та поліпів.
• Спадкові захворювання. Поліпи носа діагностуються у третини дітей з муковісцидозом: при цьому захворюванні залози виділяють в’язкий секрет, скупчення якого веде до запальних захворювань пазух. При синдромі Картагенера причиною утворення поліпів є рухова дисфункція вій миготливого епітелію.

Тривале пошкодження слизової оболонки носа під дією несприятливих факторів провокує її витончення, недостатнє зволоження та очищення від пилу, мікроорганізмів. Розвивається хронічний набряк, компенсаторно відбувається гіпертрофічне розростання слизової оболонки. Розміри поліпозних утворень поступово збільшуються, порушуючи проходження повітря нижніми дихальними шляхами.

При проведенні гістологічного дослідження поліпа носа визначається пошкоджений гіперплазований епітелій, який не здатний адекватно виконувати свої функції. Строма набрякла, містить невелику кількість залоз. Досліджувана тканина бідна на судини, інфільтрована нейтрофільними клітинами. При спадкових патологіях слизова оболонка носа залучається до процесу поетапно: це пов’язано з порушеннями місцевих імунних механізмів та загальної реактивності організму.

Клінічні прояви розвиваються поступово. У разі збільшення розмірів поліпів визначається постійна закладеність носа, неможливість носового дихання. Відокремлюване з носа зазвичай незначне, слизового або слизово-гнійного характеру. Закладеність носа не проходить після застосування судинозвужувальних крапель.

Через порушення носового дихання в дітей віком постійно відкритий рот, вночі з’являється хропіння, сон носить неспокійний характер. Повітря, що вдихається ротом, не зігрівається і не очищається, тому діти з поліпами носа часто страждають на ГРВІ, тонзилітами та іншими інфекціями верхніх дихальних шляхів. Поліпозні розростання призводять до розвитку закритої риноналії, що характеризується спотворенням звуків, гнусовим тембром голосу.

При поліпах носа у дітей є скарги на підвищену стомлюваність, слабкість, головний біль. Поліпи великих розмірів можуть перекривати вхід до євстахієвої труби, внаслідок чого погіршується слухова функція. Можливе зниження нюху до його повної втрати – аносмії.

Поліпи носа сприяють розвитку та підтримують перебіг інфекцій ЛОР-органів та дихальних шляхів. У дітей, які страждають на цю патологію, статистично частіше виникають синусити, ларинготрахеїти, бронхіти. Через зниження гостроти слуху страждають мовні навички. Якщо утворення поліпів збігається з періодом активного формування зубощелепної системи, виникають аномалії прикусу, порушується розвиток лицьової частини черепа. Ускладненням поліпів може стати обструктивне апное сну.

Діагностику поліпів носа у дітей проводить лікар-педіатр або дитячий оториноларинголог. Запідозрити ЛОР-патологію можна на підставі скарг та огляду: насторожує гугнявий голос, відкритий рот, шумне дихання. Аденоїди, інфекції пазух, сторонні тіла носа мають подібну клінічну картину, тому проводиться додаткове обстеження. За підозри на поліпи фахівець призначає:

• Ендоскопія порожнини носа. Риноскопія дозволяє візуалізувати порожнину носа, виявити поліпи, оцінити їх розміри, кількість. Поліпозна освіта має сіро-білий колір та м’яко-еластичну консистенцію, безболісно при натисканні. Зовні поліпи можуть нагадувати горошину, грибоподібне розростання або гроно винограду.
• КТ носових пазух. Комп’ютерна томографія виконується визначення поширеності утворень, оцінки анатомічного будови пазух і виявлення дефектів. Дослідження проводиться перед хірургічним втручанням визначення обсягу операції.
• Риноманометрія. Дослідження носового дихання допомагає визначити прохідність носових ходів, оцінити тиск повітря та швидкість повітряного потоку. При поліпозі реєструється порушення прохідності, підвищений опір потоку повітря.
• Додаткові дослідження. При хронічному запаленні виконується загальний аналіз крові визначення активності процесу: важливо оцінити ступінь лейкоцитозу, підвищення ШОЕ, рівень еозинофілів. Алергологічні проби показані дітям, які страждають на бронхіальну астму та інші атопічні захворювання.

Першорядні завдання лікування – усунення симптоматики, профілактика ускладнень, викликаних порушеннями дихання. Фахівцями практикується комплексний підхід: хірургічне видалення гіпертрофованих ділянок слизової об’єднання у поєднанні з консервативними методиками для попередження рецидиву.

Хірургічні методи

Оперативне видалення поліпозних утворень у дітей вважається найефективнішим методом лікування. Поліпотомію виробляють за наявності розростань, що блокують надходження повітря, що викликають порушення слуху та мови. Операція виконується під час стійкої ремісії будь-яких хронічних захворювань.

Традиційним методом лікування є поліпотомія з використанням петлі, що відсікає. Частота рецидивів після класичної поліпотомії досить висока, оскільки вдається видалити утворення, розташовані лише у порожнині носа. Поліпозна тканина, що залишилася в навколоносових пазухах, починає поступово розростатися, призводячи до повернення всіх симптомів.

Актуальною хірургічною методикою з переконливою ефективністю є ендоскопічна операція. У ході маніпуляції вдається позбутися слизової оболонки, зробити корекцію супутніх аномалій (гіпертрофії носових раковин, викривлення перегородки). Рецидиви після ендоскопічного втручання виникають рідше, оскільки змінені тканини вдається повністю висікти.

Лазерне лікування виконується, якщо діагностовано поодинокі утворення малого розміру. Операція не потребує госпіталізації, що проводиться під місцевою анестезією. Гідність лазерної хірургії полягає в безкровності маніпуляції, мінімальній хворобливості та короткому післяопераційному періоді. Остаточне відновлення спостерігається через 3-4 дні.

Протирецидивна терапія

Успіх проведеного втручання залежить від ретельного виконання лікарських рекомендацій. Огляд оториноларинголога після радикального лікування здійснюється один раз на 3 місяці. Для профілактики рецидивів поліпів носа у дітей призначається курс терапії назальними кортикостероїдами, промивання антисептичними розчинами для прискорення регенерації тканин. З фізіотерапевтичних методик ефективні внутрішньоносовий електрофорез, лазеротерапія, магнітотерапія.

Жоден спосіб лікування не дає стовідсоткової гарантії, що поліпи не утворюються знову. При своєчасному хірургічному втручанні відновлюється слух, сприйняття запахів, ризик ускладнень зводиться до нуля. При поширеному поліпозі та відмові від хірургічного лікування якість життя знижується, розвиваються ускладнення.

Профілактика поліпів носа у дітей має на увазі раціональну корекцію алергічних та запальних захворювань, недопущення їх хронізації. З раннього віку рекомендується зміцнювати імунітет дитини, щеплювати принципи здорового способу життя (загартування, фізичні навантаження, збалансоване харчування).