Поліпи прямої кишки

Поліпи прямої кишки та анального каналу – Доброякісні пухлиноподібні утворення, що виходять зі слизових оболонок аноректальної області. Часто розвиваються безсимптомно, можуть виявлятися свербінням, анальним дискомфортом, болем, кровотечею внаслідок утворення ерозії. Інфікування поліпів веде до появи анальних тріщин, парапроктиту. Належать до передракових захворювань прямої кишки, здатні озлоякісляться, тому підлягають обов’язковому видаленню.

Поліп є пухлинним утворенням, що кріпиться ніжкою до стінки порожнього органу. Поліпи можуть сформуватися в будь-якому статевому органі травної системи та є досить поширеною патологією. Поліпи прямої кишки – доброякісні утворення на прямокишковій стінці. Можуть бути одиночними та зустрічатися групами. Поліпи прямої кишки можна виявити в осіб будь-якого віку, у тому числі у дітей. Спадковий (сімейний) поліпоз (наявність поліпів у близьких родичів) часто схильний до зловживання.

Чоловіки страждають на поліпоз у півтора рази частіше, ніж жінки. Згідно з даними досліджень Американської Асоціації Ракових захворювань серед людей старше 45 років близько 10% страждають на поліпи кишечника. У 1% хворих поліпи озлоякісні. У разі раннього виявлення ознак озлоякісності (кровотечі) та своєчасної лікарської допомоги прогноз значно покращується (84% виживання).

Докладно етіологія поліпозу нині не вивчена. Є кілька припущень походження та механізмів утворення поліпів у органах травлення. Найбільш поширена теорія розвитку поліпозу товстого кишківника передбачає, що основним патогенетичним фактором появи поліпів є хронічне запалення слизової оболонки кишкової стінки.

На підтвердження даної теорії можна навести такі факти, як наявні в анамнезі багатьох пацієнтів з поліпами захворювання кишечника запального характеру, найбільш поширена локалізація поліпів у місцях, анатомічно схильних до підвищеної травматичності та подразнення застійним вмістом кишечника, а також запалення поліпів, що є найчастіше. . Експериментально підтверджено, що тривале подразнення внутрішньої стінки часто спричиняє поліпоз.

Відповідно до ембріональної теорії, поліпи є наслідком порушення формування кишкових стінок та слизової оболонки травного тракту в антенатальному періоді. Крім того, відзначено генетичну схильність до поліпозу.

Крім іншого, серед факторів, що сприяють розростанню поліпів, варто відзначити несприятливий вплив екологічної обстановки, схильність до гіподинамії, неправильне харчування (незбалансована дієта, нерегулярні їди, зловживання алкоголем, продуктами, що подразнюють слизову оболонку травного тракту). Відзначено залежність захворюваності на поліпоз товстого кишечника та патології судин, дивертикулярну хворобу, злоякісні новоутворення, а також запальні захворювання травною системою.

Поліпи прямої кишки класифікують за кількістю та поширенням: одиночний поліп, множинний поліпи (групи утворень у різних відділах товстого кишечника) та дифузний сімейний поліпоз.

Поліпи розрізняють за морфологічною структурою: залізисті, залізисто-ворсинчасті та ворсинчасті, гіперпластичні, кістозно-гранульовані (ювенільні), фіброзні. Крім того, виділяють псевдополіпоз – розростання слизової оболонки за типом поліпів при хронічному запаленні. Клінічний діагноз також включає інформацію про наявність або відсутність малігнізації (злоякісності).

Поліпи прямої кишки не мають якихось специфічних клінічних проявів, які могли б досить впевнено вказувати саме на цю патологію. Наявність та вираженість симптоматики залежить від розмірів поліпів, їх кількості, розташування, морфологічної структури, а також наявного чи відсутнього злоякісного зростання. Крім цього, клінічна картина часто супроводжується симптоматикою супутніх патологій.

Зазвичай поліпи виявляються під час ендоскопічного дослідження кишечника з приводу інших захворювань. Великий поліп може виявлятися виділеннями (слизовими або кров’яними) із заднього проходу, відчуттям дискомфорту, присутності стороннього тіла в задньому проході. Може бути болючість у нижній частині живота, здухвинній ділянці.

Поліпи часто спричиняють порушення перистальтичної активності кишечника, сприяючи виникненню запорів або проносів. Запори – найчастіше наслідки поліпів, оскільки присутність їх у просвіті сприяє частковій кишковій непрохідності. Кровотеча із заднього проходу є небезпечною ознакою і вимагає негайного звернення до лікаря, оскільки його причиною може бути і онкологічна патологія, раннє виявлення якої сприяє успішнішому лікуванню. Біль у животі при поліпах найчастіше свідчить про приєднання запального процесу.

Переважна більшість виявлених злоякісних пухлин товстого кишківника є наслідком озлоякісності поліпів. Таким чином, виявлення поліпозу є показанням до регулярного обстеження пацієнта у проктолога щодо малигнізації поліпів. Раннє виявлення злоякісного зростання в поліпах прямої кишки сприяє успішному видаленню пухлини та подальшому одужанню у 90% випадків.

Виявити поліпи анального каналу та термінального відділу прямої кишки можна при пальцевому дослідженні заднього проходу. До того ж, це дослідження дозволяє виявити або виключити інші патології (геморой, ректальні нориці, анальні тріщини, кісти та пухлини параректальної клітковини). У чоловіків пальцеве дослідження також дає уявлення про стан простати.

Інформативним інструментальним дослідженням прямої кишки є ректороманоскопія, що дозволяє оглянути внутрішню стінку кишківника на висоту 25 см від заднього проходу. У переважній більшості випадків поліпи виникають у прямій та сигмоподібній кишках і виявляються за допомогою ректоскопа. Візуалізувати стінки всього товстого кишківника дозволяє колоноскопія. Ці методики оптимальні щодо виявлення поліпів, а також сприяють детальному дослідженню слизової оболонки та виявлення супутніх патологій кишечнику.

Виявити поліпи завбільшки більше 1 см у верхніх відділах ободової кишки дозволяє також іригоскопія (рентгенографічне дослідження товстого кишечника з контрастною речовиною). При виявленні під час ендоскопічного обстеження поліпів проводиться забір біоптату для подальшого цитологічного та гістологічного дослідження.

Серед лабораторних методик також варто відзначити тест на приховану кров у калових масах, що виробляється при підозрі на патологію кишечника. Сучасні методики візуалізації стану внутрішніх органів: магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія також можуть сприяти виявленню поліпів товстого кишечника.

Диференційна діагностика

Поліпи прямої кишки необхідно диференціювати з низкою патологій органів малого тазу:

• ліпома характеризується локалізацією в підслизовому шарі правої половини ободової кишки, але іноді може поширюватися по всій ободовій кишці і виростати до великих розмірів;
• пухлини неепітеліального характеру (зазвичай більші та не мають ніжки): міома великого розміру (пухлина м’язового шару) може викликати утруднення прохідності кишечника, але є досить рідкісною патологією, частіше зустрічаються ангіоми – судинні пухлини, що характеризуються високою схильністю до кровоточивості;

• актиномікоз ободової кишки (найчастіша локалізація – сліпа кишка);

• хвороба Крона (зазвичай патологічний процес локалізується у верхніх відділах товстого кишківника, при рентгенографії виражена гаустрація) може виявлятися псевдополіпоз;

Основне значення у диференціальній діагностиці поліпів товстого кишечника має гістологічне дослідження.

Поліпи не підлягають консервативному лікуванню. Видалення поліпа прямої кишки роблять або під час ендоскопії (якщо дозволяють розміри та розташування поліпа), або хірургічним шляхом. Низько розташовані поліпи видаляються трансанально.

Невеликі поліпи, виявлені під час колоноскопії, видаляють шляхом електроексцизії під час ендоскопічної процедури (ніжку поліпа охоплюють петльовим електродом та пережимають). Більші утворення видаляють частинами. Іноді поліпектомія може ускладнюватись кровотечею та перфорацією кишкової стінки. Після видалення поліпи зазнають гістологічного дослідження.

У разі виявлення під час дослідження ракових клітин порушується питання про резекцію ураженої ділянки кишечника. Сімейний дифузний поліпоз лікують за допомогою тотальної резекції товстого кишечника та подальшому з’єднанні вільного кінця клубової кишки із заднім проходом. Тільки таке лікування дає результат при поєднанні дифузного поліпозу (аденоматозу) з пухлинами інших тканин та остеомами черепних кісток (синдром Гарднера).

Своєчасне виявлення та видалення поліпів сприяє здебільшого одужанню. Непоодинокі випадки рецидивів (зазвичай не раніше, ніж через 1-3 роки), тому після видалення великих поліпів через рік проводять контрольну колоноскопію, також рекомендовано регулярне (кожні 3-5 років) ендоскопічне обстеження. Схильність до озлоякісності поліпа безпосередньо пов’язана з його розміром та кількістю утворень. Великі множинні поліпи малигнізуються значно частіше (ризик озлоякісності досягає 20%). Особливо схильний до переродження у рак сімейний поліпоз.

Специфічної профілактики поліпів наразі немає. Для зниження ризику їх виникнення рекомендовано збалансоване харчування, активний спосіб життя, своєчасне виявлення та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Раннє виявлення поліпів прямої кишки є найважливішою мірою профілактики раку прямої кишки.