Поліпи сигмовидної кишки

Поліпи сигмовидної кишки – це доброякісні пухлиноподібні утворення, що є аномальними розростаннями тканин в області слизової оболонки сигмовидної кишки. Найчастіше протікають безсимптомно. Можуть проявлятися болями в животі, порушеннями випорожнень та патологічними домішками в калі. Великі поліпи можуть спричиняти обтурацію кишечника з розвитком кишкової непрохідності. Існує ризик малігнізації. Діагностуються на підставі пальцевого дослідження, іригоскопії, ректосигмоскопії та біопсії. Лікування оперативне – хірургічне висічення, ендоскопічна поліпектомія або резекція ураженої ділянки кишки.

Поліп сигмовидної кишки – виріст стінки кишки, що походить з її слизової оболонки. Є поширеною патологією. За даними дослідників, поліпи сигмовидної кишки виявляються у 20% населення, при цьому в тонкому кишечнику дані утворення зустрічаються рідко, а ліва половина товстого кишечника, що включає в себе сигмовидну кишку, уражається частіше за праву. Спостерігається деяке переважання пацієнтів чоловічої статі. Поліпи сигмовидної кишки можуть відрізнятися за розміром і структурою, мати широку основу або вузьку ніжку, бути одиночними або множинними, мати високу або низьку схильність до малігнізації. Найнебезпечнішими у плані переродження у злоякісну пухлину є ворсинчасті поліпи. Лікування проводять фахівці у сфері клінічної проктології та онкології.

Причин виникнення поліпів кишечника достовірно не з’ясовані. Більшість дослідників вважає, що поліпи сигмовидної кишки зазвичай утворюються у зонах хронічного запалення слизової оболонки. Факторами, що сприяють розвитку хронічного запального процесу, є гострі інфекційні захворювання, застій кишкового вмісту при запорах, травматизація слизової оболонки твердими каловими масами та вживання продуктів, що надають несприятливий вплив на стан кишкової стінки.

Всі фактори, що підвищують ймовірність утворення поліпів сигмовидної кишки, виникають в результаті неправильного харчування – вживання великої кількості напівфабрикатів, тварин жирів, що легко засвоюються, і рафінованих продуктів при недостатній кількості грубої рослинної клітковини. Вміст у лівих відділах кишечника щільніше, ніж у правих, при цьому сигмовидна кишка має кілька вигинів, особливо схильних до травм при проходженні калових мас, тому при неправильному харчуванні даний відділ страждає від поліпів частіше за інші ділянки кишечника.

Існує також ембріональна теорія, згідно з якою поліпи сигмовидної кишки та інших відділів кишківника виникають при порушенні формування кишкової стінки у внутрішньоутробному періоді. Відзначається зв’язок між поліпами та дивертикулезом, а також між поліпами та хронічними порушеннями кровопостачання товстого кишечника різного генезу. Встановлено спадкову схильність до розвитку деяких поліпів, у тому числі – спадкового сімейного поліпозу, що є облігатним передраком.

З урахуванням кількості розрізняють поодинокі та множинні поліпи сигмовидної кишки, з урахуванням локалізації – розташовані групами або дифузно розподілені по кишці. Поліпи можуть мати вузьку ніжку або широку основу («сидячі» поліпи). Розмір утворень коливається від 1-2 мм до 5 і більше сантиметрів. З урахуванням особливостей гістологічної будови виділяють такі види поліпів сигмовидної кишки.

• Залізисті (аденоматозні). Складають понад 50% від загальної кількості подібних утворень. За розміром зазвичай не перевищують 2-3 см. Є рожеві або червоні вузли, що на вигляд нагадують аденому.
• Залізисто-ворсинчасті. Є перехідною формою між аденоматозними та ворсинчастими поліпами сигмовидної кишки.
• Ворсинчасті. Є дольчасті утворення, покриті ворсинками. Мають розгалужені капілярні сітки, часто кровоточать. Можуть покритися виразками. Найчастіше інших видів поліпів сигмовидної кишки трансформуються у злоякісні пухлини. Імовірність озлоякісності різко зростає зі збільшенням обсягу утворень.
• Гіперпластичні. Є розростання епітелію розміром до 0,5 см. Часто виявляються на тлі хронічних запальних процесів. Можуть трансформуватися на інші види поліпів.

В окрему групу виділяють так звані ювенільні поліпи сигмовидної кишки – освіти, які виявляються у дитячому та юнацькому віці. Розмір таких поліпів може перевищувати 5 см, проте ознаки клітинної атипії та розростання залізистого епітелію відсутні. Злоякісність спостерігається вкрай рідко.

Найчастіше поліпи сигмовидної кишки протікають безсимптомно. У деяких хворих спостерігаються порушення випорожнень (проноси, діарея) і болі в лівій половині живота. При кровотечі з ушкодженого поліпа в калових масах можуть виникати домішки крові. Ворсинчасті поліпи можуть продукувати великі кількості слизу, який також виявляється в калі у вигляді домішок. При кровотечах, що повторюються, з великих поліпів (частіше – множинних) іноді розвивається анемія. При тривалому виділенні великої кількості слизу можуть бути розлади водно-сольового обміну.

Великі поліпи сигмовидної кишки можуть перекривати просвіт кишечника і стати причиною розвитку кишкової непрохідності. Дане ускладнення проявляється переймоподібними болями в лівій половині живота і лівій здухвинній ділянці, здуттям і асиметрією живота, утрудненням відходження газів і калових мас, нудотою та блюванням. За відсутності своєчасного лікування стан пацієнта з поліпом сигмовидної кишки погіршується, розвиваються парез кишечника, зневоднення, гіповолемія та олігурія. Необхідне екстрене хірургічне втручання.

Діагноз поліпи сигмовидної кишки встановлюється спеціалістом-проктологом з урахуванням скарг пацієнта та даних додаткових досліджень. На початковому етапі здійснюють пальпацію живота та пальцеве ректальне дослідження. При пальпації може виявлятись болючість у лівій половині живота. При низькому розташуванні поліпа сигмовидної кишки освіту іноді вдається промацати у процесі ректального дослідження. Результат аналізу калу на приховану кров при ворсинчастих поліпах найчастіше позитивний. При поодиноких аденоматозних поліпах тест може бути негативним.

У ході іригоскопії зазвичай вдається виявити поліпи сигмовидної кишки розміром більше 1 см. Для виявлення утворень меншого розміру необхідне ендоскопічне дослідження – ректороманоскопія або колоноскопія. Колоноскопію призначають при підозрі на наявність поліпів та інших патологічних процесів не тільки в сигмовидній кишці, а й у відділах кишечника, що лежать вище. Ендоскопічні методики дозволяють візуально оцінити кількість, розташування, розміри та вид поліпів сигмовидної кишки. Під час проведення дослідження лікар бере зразки тканин подальшого вивчення гістологічної структури утворень. У ряді випадків ендоскопія має лікувально-діагностичний характер.

Лікування хірургічне. Залежно від діаметра, кількості, виду та причини появи вузлів виконується ендоскопічна поліпектомія, видалення поліпа сигмовидної кишки шляхом лапаротомії або резекція ураженого відділу кишечника з формуванням прямого анастомозу між ділянками, що залишилися. Операцію проводять у плановому порядку після відповідного обстеження. Ендоскопічна поліпектомія може здійснюватися амбулаторно або в умовах стаціонару, традиційні оперативні втручання виконуються лише в умовах спеціалізованого хірургічного відділення.

Ендоскопічне видалення поліпів сигмовидної кишки можливе за наявності невеликих утворень, що не виявляють ознак малігнізації. Поліп разом з ніжкою січуть, використовуючи спеціальну петлю, що одночасно виконує роль інструменту для електрокоагуляції судин, що кровоточать. Великі поліпи сигмовидної кишки видаляють частинами. Через технічні труднощі ендоскопічна поліпектомія при утвореннях великого розміру пов’язана з вищим рівнем ризику для пацієнта. Можливі ускладнення у вигляді вибуху газу у просвіті кишки, кровотечі та перфорації товстої кишки під час проведення оперативного втручання.

З урахуванням перелічених ускладнень видалення великих поліпів сигмовидної кишки зазвичай використовують традиційні хірургічні техніки. Операцію здійснюють під загальним наркозом. Хірург розкриває стінку кишечника, робить резекцію поліпа разом із ніжкою, а потім ушиває кишку та накладає шви на передню черевну стінку. При множинних та ускладнених поліпах сигмовидної кишки може знадобитися резекція ділянки кишківника, яку також виконують під загальним наркозом. Після порожнинних операцій пацієнтам призначають постільний режим, спеціальну дієту, знеболюючу та антибіотикотерапію.

Усі віддалені поліпи сигмовидної кишки спрямовують на гістологічне дослідження. При виявленні ознак зловживання якістю показано подальше обстеження пацієнта для визначення поширеності онкологічного процесу в кишечнику, виявлення регіонарних та віддалених метастазів. Після обстеження проводять розширене хірургічне втручання.

При поліпах сигмовидної кишки без ознак малігнізації прогноз сприятливий. Після операції пацієнтам показано регулярне спостереження. При аденоматозних поліпах ендоскопічне дослідження виконують спочатку раз на півроку, потім щороку. Хворим на ворсинчасті поліпи сигмовидної кишки ректороманоскопію або колоноскопію протягом першого року проводять щоквартально, в подальшому – щорічно.