Поліпи товстої кишки

Поліпи товстої кишки – Це доброякісні пухлиноподібні утворення, що походять із залозистого епітелію слизової оболонки товстого кишечника. Широко поширені, схильні до безсимптомного перебігу. Можуть викликати розлади випорожнень, біль у животі, появу слизу та крові в калі. В окремих випадках здатні озлоякісти або провокувати розвиток кишкової непрохідності. Діагностуються з урахуванням скарг, даних об’єктивного огляду, ректального дослідження, рентгенологічних та ендоскопічних методик. Лікування – ендоскопічне чи хірургічне видалення поліпа, резекція ураженої ділянки кишківника.

Поліпи товстої кишки – доброякісні вирости залізистого епітелію слизової оболонки товстого кишечника у вигляді вузлів на широкій або тонкій ніжці. За даними деяких дослідників, подібні утворення шлунково-кишкового тракту виявляються у 10-20% жителів планети. Інші вчені вказують нижчі цифри, вважаючи, що поліпи товстої кишки зустрічаються у 25-75% населення. Така різниця в даних обумовлена ​​неможливістю точно встановити поширеність захворювання через схильність поліпів до безсимптомного перебігу.

Поліпи товстої кишки виникають у пацієнтів різного віку, проте частіше (за винятком ювенільних поліпів) виявляються у людей зрілого віку. Ризик розвитку пухлин зростає після 50 років. Поліпи часто стають випадковою знахідкою при проведенні досліджень шлунково-кишкового тракту з інших приводів. Нерідко діагностуються лише після розвитку ускладнень чи злоякісної трансформації. Бувають одиночними та множинними. Існують захворювання, при яких кількість поліпів товстої кишки може досягати кількох сотень чи тисяч штук. Зазвичай такі хвороби мають спадковий характер. Лікування проводять фахівці у галузі клінічної проктології, абдомінальної хірургії та онкології.

Існує кілька гіпотез, які пояснюють виникнення поліпів товстої кишки. Найбільш поширеною є теорія, згідно з якою неоплазії утворюються на тлі хронічних запальних змін слизової оболонки кишківника. Фахівці відзначають, що подібні зміни часто виникають внаслідок незбалансованого нерегулярного харчування, вживання фаст-фуду, великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, жирної, смаженої, солоної, гострої та пряної їжі при нестачі свіжих овочів та фруктів.

Такий раціон сприяє зниженню перистальтичної активності кишечника та збільшенню кількості шкідливих сполук у кишковому вмісті. Через розлад перистальтики вміст повільніше просувається по кишечнику, і шкідливі речовини довго контактують з кишковою стінкою. Ця обставина посилюється підвищенням щільності калових мас, обумовленим всмоктуванням рідини з занадто повільного кишкового вмісту, що рухається. Тверді фекальні маси травмують стінку кишечника під час руху. Все перелічене викликає хронічне запалення слизової оболонки кишки.

Поряд із теорією запальних змін, існує теорія порушень ембріогенезу, що пояснює утворення поліпів товстої кишки збоями у процесі внутрішньоутробного розвитку кишкової стінки. Деякі синдроми, що супроводжуються утворенням поліпів, мають спадкову природу. Поліпи товстої кишки нерідко поєднуються з іншими захворюваннями травної системи. Крім перелічених факторів ризику та можливих причин розвитку поліпів, вчені вказують на негативний вплив шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем), гіподинамії та несприятливої ​​екологічної обстановки.

У клінічній практиці використовують кілька систематизацій поліпів товстої кишки. З урахуванням форми виділяють поліпи, схожі на гриб, з вузькою чи широкою ніжкою; освіти, що нагадують губку; поліпи у формі виноградного грона та у вигляді щільного вузла. З урахуванням кількості розрізняють:

• Поодинокі поліпи
• Множинні поліпи – групи вузлів, що локалізуються в одному або різних відділах товстого кишечника
• Дифузний сімейний поліпоз – спадкове захворювання, що супроводжується утворенням сотень або навіть тисяч поліпів товстої кишки, які зазвичай рівномірно розподіляються по кишечнику.

З урахуванням морфологічної структури виділяють:

• Залізисті (аденоматозні) поліпи товстої кишки. Є найпоширенішим видом поліпів, виявляються у половини хворих. Є щільні рожеві або червоні гіперпластичні розростання залізистого епітелію, зазвичай грибоподібної форми, рідше – розгалужені, що стелиться по слизовій оболонці. Середній діаметр аденоматозних поліпів становить 2-3 см. Утворення не схильні до виразки та кровоточивості. Можуть малігнізуватися.
• Залізисто-ворсинчасті (аденопапілярні) поліпи товстої кишки. Діагностуються у 20% хворих. Є перехідною формою між залізистими і ворсинчастими утвореннями. Можуть зловживати.
• Ворсинчасті (папілярні) поліпи товстої кишки. Виявляються у 14% пацієнтів. Являють собою вузли або утворення, що стелиться, мають насичений червоний колір через велику кількість кровоносних судин. Можуть досягати 3-5 і більше см. Ворсинчасті поліпи часто покриваються виразками і кровоточать, можливе утворення ділянок некрозу. Мають високу схильність до малігнізації.
• Гіперпластичні (метапластичні) поліпи товстої кишки. Виявляються у 75% хворих. Є м’які вузли, що трохи піднімаються над слизовою оболонкою. Діаметр утворень зазвичай не перевищує 5 мм. Чи не схильні до озлоякісності.
• Кістозно-гранулюючі (ювенільні) поліпи товстої кишки. Належать до аномалій розвитку. Діагностуються у дитячому та юнацькому віці. Часто одиночні, зазвичай мають ніжку, можуть досягати більших розмірів. Чи не схильні до малігнізації.

В одного хворого може бути кілька видів поліпів. Існують також псевдополіпи – розростання слизової оболонки, що на вигляд нагадують поліпи кишечника. Утворюються при хронічному запаленні. Не мають схильності до зловживання.

Більшість хворих клінічна симптоматика відсутня, поліпи товстої кишки випадково виявляються під час проведення інструментальних досліджень. У деяких пацієнтів спостерігаються ниючі, розпираючі або переймоподібні болі в бічних і нижніх відділах живота, що зникають або слабшають після акту дефекації. Можуть виявлятися розлади випорожнень у вигляді діареї, запорів або їх чергування. При ворсинчастих поліпах товстої кишки, розташованих у нижніх відділах кишечника, хворі можуть повідомляти про слиз і кров у фекальних масах.

При інших видах поліпів цей симптом зазвичай не виявляється через відсутність схильності до кровоточивості та утворення слизу. Високо розташовані ворсинчасті поліпи товстої кишки можуть кровоточити і виділяти слиз, але при проходженні по кишечнику домішки частково переробляються, частково змішуються з фекаліями, тому візуально, як правило, не визначаються. Обсяг крововтрати при кровотечах з поліпів незначний, проте часте повторення таких кровотеч може спричинити анемію.

В окремих випадках великі поліпи товстої кишки блокують просвіт кишечника і провокують розвиток кишкової непрохідності, що проявляється інтенсивними болями переймоподібного характеру, нудотою, блюванням, здуттям живота, відсутністю випорожнень і газів. Такі стани вимагають проведення невідкладного оперативного втручання. Можливе озлоякіснення поліпів товстої кишки з розвитком колоректального раку, проростанням сусідніх органів, утворенням лімфогенних та гематогенних метастазів.

Діагноз поліпи товстої кишки виставляють з урахуванням клінічних ознак, даних фізикального огляду, ректального дослідження, лабораторних та інструментальних методик. При пальпації живота виявляється болючість у ділянці ураження. Результат аналізу калу на приховану кров може бути як позитивним, і негативним. Іригоскопія свідчить про наявність поодиноких або множинних дефектів наповнення, проте ця методика досить ефективна лише при поліпах розміром більше 1 см. Ректальне пальцеве дослідження інформативне лише за низького розташування поліпів товстої кишки.

Для огляду прямої кишки та вищерозташованих відділів кишечника використовують ендоскопічні методи – ректороманоскопію або колоноскопію. Процедури дозволяють візуалізувати поліпи будь-якого розміру, визначати їх кількість, форму, діаметр і локалізацію, виявляти кровоточиві, виразкові та некротизовані утворення, а також отримувати зразки тканини для гістологічного дослідження. В окремих випадках при підозрі на поліпи товстої кишки для уточнення діагнозу використовують КТ, яка дає можливість отримувати тривимірні знімки товстого кишечника, заповненого контрастним препаратом.

Єдиним способом лікування є хірургічне видалення поліпів. При невеликих утвореннях без ознак малігнізації можливе використання ендоскопічних методик, що щадять. Операція проводиться під час колоноскопії. У кишечник вводять ендоскоп зі спеціальною петлею, петлю накидають на поліп товстої кишки, переміщають до його основи і видаляють вузол, одночасно здійснюючи електрокоагуляцію основи, що кровоточить. Втручання добре переноситься хворими та не вимагає госпіталізації. Працездатність поновлюється протягом 1-2 днів.

Поліпи товстої кишки великих розмірів теж іноді видаляють ендоскопічним способом, проте при подібних операціях підвищується ризик розвитку ускладнень (кровотечі, перфорації товстого кишечника), тому такі втручання повинні проводитися лише досвідченими хірургами-ендоскопістами, які застосовують сучасне обладнання. Можлива резекція великих поліпів товстої кишки з використанням класичних хірургічних технік. Після лапаротомії хірург розкриває товстий кишечник у зоні розташування поліпа, січуть освіту, а потім ушиває кишку. Такі операції проводяться в умовах стаціонару.

При множинних поліпах товстої кишки, утвореннях з ознаками малигнізації та поліпах, що ускладнилися кишковою непрохідністю та некрозом стінки кишки, може знадобитися резекція ураженої ділянки кишечника. Обсяг резекції залежить від виду та поширеності патологічного процесу. Спадковий сімейний поліпоз, що відноситься до категорії облігатних передраків, є показанням до субтотальної колектомії з формуванням колостоми. Після проведення хірургічних операцій хворим виконують перев’язки, призначають анальгетики та антибіотики.

Прогноз при неускладнених поліпах товстої кишки без ознак зловживання сприятливий. В інших випадках результат лікування визначається станом хворого та тяжкістю патології. Після видалення поліпів пацієнти повинні регулярно проходити огляди проктолога. Показано регулярні ендоскопічні дослідження для своєчасного виявлення рецидивів. Тривалість спостереження та частота колоноскопії залежать від виду поліпів товстої кишки.