Поперечне положення плода

Поперечне положення плода – неправильне розташування плода в матці, при якому його поздовжня вісь перетинається з віссю матки під кутом 90 °; при цьому великі частини плоду (ягідниці, головка) виявляються розташованими вище лінії гребенів клубових тазових кісток. Поперечне положення плода визначається за допомогою зовнішнього акушерського та вагінального дослідження, УЗД. Вагітність при поперечному положенні плода може протікати неускладнено, проте можливі передчасні пологи, які можуть створити загрозу життю матері та плоду. Оптимальною тактикою при поперечному положенні плода є оперативне розродження.

Поперечне положення плода зустрічається в 0,5-0,7% вагітностей, причому у першородних у 10 разів рідше, ніж у жінок, що багато народжували. Небезпека поперечного становища плоду полягає у ймовірності розвитку важких ускладнень під час пологів при ненадання своєчасної акушерської допомоги: раннього виливу вод, випадання частин плода, розриву матки, виникнення занедбаного поперечного становища плоду, загибелі плоду та матері.

До варіантів неправильного розташування плода також відноситься косо положення, що характеризується перетином осі плода і матки під гострим кутом і розміщенням однієї з великих частин плода (головки або тазового кінця) нижче лінії, що з’єднує гребені здухвинних кісток. Косе положення плода вважається перехідним – у процесі пологів воно може перейти у поздовжнє чи поперечне.

Позиція при поперечному положенні плода визначається по голівці: перша позиція – при розташуванні голівки зліва, друга позиція – голівка визначається праворуч. Вид позиції залежить від розвороту спинки: зверненість спинки до передньої стінки матки розцінюється як передній вигляд, задній – задній вид. При поперечному положенні плода також важливо враховувати відношення спинки плода до дна матки.

Внутрішньоутробне поперечне положення плода може бути зумовлене різними факторами. До них, перш за все, відносяться умови, що забезпечують надмірну рухливість плода: багатоводдя, в’ялість мускулатури черевної стінки, гіпотрофія плода та ін. , підвищеного тонусу матки, загрози мимовільного переривання вагітності, аномалій будови матки (сідлоподібна або дворога матка), фіброми матки та ін.

Поперечне положення плода в ряді випадків є наслідком анатомічних причин, що перешкоджають вставлянню головки в малий таз, зокрема передлежання плаценти, пухлин нижнього сегмента матки або кісток тазу, вузького тазу. Поперечному положенню можуть сприяти такі аномалії розвитку плода, як аненцефалія та гідроцефалія.

Неправильне (косе або поперечне) положення плода встановлюється в ході акушерського огляду вагітної, пальпації живота та піхвового дослідження. При поперечному положенні плода живіт набуває поперечно-розтягнутої (косо-розтягнутої) неправильної форми. За рахунок поперечного розтягування матка має кулясту, а не видовжено-овальну форму. Звертає увагу перевищення норми кола живота порівняно з терміном гестації та недостатня висота стояння дна матки.

У процесі пальпації передлежача частина плода не визначається; голівку вдається промацати праворуч або ліворуч від серединної осі тіла вагітної, а великі частини (головний або тазовий кінець) – у бічних відділах матки. При поперечному положенні плода серцебиття краще вислуховується в ділянці пупка. Труднощі з визначенням положення та позиції плода можуть виникнути в ситуаціях багатоплідності, багатоводдя, гіпертонусу матки. Акушерське УЗД достовірно підтверджує поперечне становище плода.

Гінекологічне дослідження, яке виконується в ході вагітності та початковому періоді пологів при збереженому плодовому міхурі, малоінформативно. Його проведення лише підтверджує відсутність у вході до малого тазу передлежної частини плода. Після відходження вод і розкриття маточного зіва на 4-5 см при поперечному положенні плода може визначатися плічко, лопатка, ребра, пахва, остисті відростки хребців, іноді – лікоть або кисть ручки. У разі випадання ручки плода із статевої щілини у наявності поперечного положення плода не залишається сумнівів.

Наявність поперечного становища плода, зазвичай, не порушує загального перебігу вагітності. Однак найчастіше при поперечному положенні плода зустрічається передчасне вилив навколоплідних вод і розвиток передчасних пологів. Якщо поперечному положенню плода супроводжує передлежання плаценти, можлива масивна кровотеча.

Швидке відходження вод нерідко призводить до різкого обмеження рухливості плода, вбивання плічка у вхід таза, випадання назовні частин плода (ручки, пуповини) і розвитку, так званого, запущеного поперечного положення плода.

При випаданні частин плода може статися висхідне інфікування з розвитком хоріоамніоніту, розлитого перитоніту, сепсису. Тривалий безводний проміжок, що триває 12 годин і більше, призводить до гострої гіпоксії або асфіксії плода. Запущене поперечне положення плода на тлі наростаючої пологової діяльності загрожує розривом матки.

У поодиноких випадках при поперечному положенні плода під час пологів може статися самозворот у головне або тазове передлежання або народження дитини здвоєним тулубом. Такий результат пологів є винятком і можливим у разі сильних сутичок, глибокої недоношеності плода або при мертвому плоді.

На строку до 34-35 тижнів гестації косо або поперечне положення плода вважається нестійким, оскільки може самостійно змінитися на поздовжнє. При діагностуванні поперечного положення плода потрібно повне гінекологічне обстеження вагітної виявлення причин аномалії, вибору тактики подальшого ведення вагітності і способу розродження.

На терміні 30-34 тижнів вагітності може призначатися коригуюча гімнастика, що сприяє розвороту плода головне передлежання. Спеціальні комплекси вправ показані за відсутності ознак загрози переривання вагітності, рубця на матці, міоми, кров’янистих виділень, декомпенсованих вад серця у вагітної і т. д. і проводяться під контролем акушера-гінеколога, що спостерігає жінку. Також при поперечному положенні плода вагітної рекомендується більше часу лежати на боці, що відповідає визначеній позиції.

Після 35-36 тижня гестації плід приймає стабільне розташування, тому при збереженні поперечного положення вагітна госпіталізується до пологового будинку для визначення тактики розродження.

Методика зовнішнього повороту на голівку – зміни поперечного положення плода за допомогою зовнішніх прийомів нині практично не використовується. Це пов’язано з малою ефективністю повороту, оскільки при неусунених причинах плід часто знову набуває поперечного положення. У ряді випадків зовнішній поворот може закінчитися тяжкими наслідками: відшаруванням плаценти, розривом матки, гіпоксією плода.

Оптимальним методом розродження пацієнток з поперечним положенням плода є плановий кесарів розтин. Абсолютними показаннями до оперативного розродження є переношена вагітність, наявність передлежання плаценти, передчасного відходження навколоплідних вод, рубців на матці, розвиток гіпоксії плода. При запущеному поперечному положенні плода з випаданням його ручки або пуповини, неприпустиме вправлення частин, що випали.

У разі повного розкриття шийки матки, що визначається живому плоді та його рухливості можливе проведення повороту плода на ніжку та його подальше вилучення. Проте прогноз для плоду у разі менш сприятливий. Поворот на ніжку та природні пологи виправдані при недоношеності або пологах двійнят, коли один плід займає поперечне положення.

У ситуації тривалого безводного проміжку, що ускладнився розвитком інфекційного процесу, та життєздатності плода після кесаревого розтину проводиться гістеректомія (видалення матки) та дренування черевної порожнини. При мертвому плоді виконується плодоруйнівна операція ембріотомії.