Порушення м’язового тонусу у новонароджених

Порушення м’язового тонусу у новонароджених – Велика група рухових розладів, що виявляються з народження і характеризуються зміною ступеня напруженості м’язів. Зустрічається підвищений і знижений м’язовий тонус, а також дистонія, що є чергуванням гіпертонусу і гіпотонусу. Двигуни розлади виявляються або надмірною м’язовою напруженістю, або неадекватною розслабленістю. Обидва варіанти супроводжуються труднощами, пов’язаними з харчуванням малюка, поганим сном, занепокоєнням та ін. Патологія діагностується клінічно, на підставі даних лабораторного та рентгенологічного обстеження. Тактика лікування визначається основним захворюванням, може включати консервативні (дегідратаційну терапію, антибіотикотерапію, прийом міорелаксантів) і оперативні лікувальні заходи.

Порушення м’язового тонусу у новонароджених є синдромом, супутнім багатьом захворюванням, у тому числі вродженим і спадковим. Двигуни, що виявляються з моменту народження, можуть зберігатися протягом подальшого життя, ставати причиною затримки розумового та фізичного розвитку, що, у свою чергу, сприяє зростанню дитячої інвалідності. Саме тому така важлива своєчасна діагностика порушення м’язового тонусу у новонароджених та лікування основної нозології. При цьому ще більшу роль відіграє профілактика подібних розладів, оскільки правильний внутрішньоутробний розвиток плода значною мірою залежить від особливостей організму матері та умов її життя.

Двигуни в новонароджених завжди пов’язані з дисфункцією на рівні центральної нервової системи (головний і спинний мозок), або на рівні периферичних нервів, що йдуть безпосередньо до м’язів. Як правило, має місце пошкодження клітин головного мозку внутрішньоутробно або під час пологів. Природа такого ушкодження може бути травматичною, гіпоксичною чи інфекційною. Внаслідок пошкодження частина нейронів гине або починає функціонувати неправильно. Крім того, багато травм призводять до підвищення внутрішньочерепного тиску, внаслідок чого часто спостерігається гіпертонус.

Також зустрічаються спадкові та вроджені неврологічні захворювання, у клініці яких мають місце не тільки порушення м’язового тонусу у новонароджених, а й інші прояви. Можливі аномалії розвитку нервової системи, які формуються, у тому числі, і під впливом тератогенних факторів під час вагітності, наприклад, при курінні чи вживанні алкоголю. Певну роль грають хронічні захворювання, що є у матері, зокрема цукровий діабет. У педіатрії одним із найбільш серйозних діагнозів, у клініці якого завжди є порушення м’язового тонусу у новонароджених, є дитячий церебральний параліч.

Ознаки рухової дисфункції різняться залежно від типу порушення м’язового тонусу. Підвищений тонус проявляється загальною напруженістю дитини, що може виявити мама малюка. Ручки пацієнта стиснуті в кулачки, ніжки підібгані до тулуба. Спроби розвести ручки та ніжки убік викликають занепокоєння та плач. Такі діти зазвичай погано сплять і погано смокчуть груди, часто зригують. Характерне становище під час сну із закинутою головою. У разі асиметричного гіпертонусу (м’язової дистонії) напруга м’язів спостерігається лише з одного боку або локально, у конкретній ділянці тіла.

Синдром м’язової гіпотонії проявляється м’язовою слабкістю. Ступінь слабкості може відрізнятись від незначної до вираженої. Дитина виглядає млявою і мало рухається. Ніжки розслаблені, можливо, їх надмірно широке розведення без будь-якого занепокоєння з боку пацієнта. Характерна поза жаби, коли ніжки дитини розведені і зігнуті в колінах, а стопи притиснуті один до одного. При вираженій м’язовій гіпотонії слабкість поширюється також на мускулатуру обличчя та життєво важливих органів, що може виявлятися порушеннями дихання, смоктання та ковтання. Гіпотонус новонароджених пасивному становищі іноді змінюється різким підвищенням м’язового тонусу при рухах. У цьому випадку говорять про м’язову дистонію.

Первинний огляд педіатра дозволяє виявити ознаки порушення м’язового тонусу у новонароджених. Огляд невролога у плановому порядку здійснюється у пологовому будинку, фахівець ставить первинний діагноз на підставі клінічних проявів. Обов’язковим є проведення рентгенографії черепа дитині та МРТ головного мозку, що часто дозволяє виявити крововиливи, пухлини, аномалії розвитку, які можуть бути причиною порушення м’язового тонусу у новонароджених. За потреби призначають генетичне картування, оскільки причиною розвитку синдрому часто стають генетичні захворювання.

ЕЕГ виконується для виключення вогнища патологічної електричної активності у головному мозку. Аналізи крові та сечі, у тому числі розгорнуті, дозволяють виявити різні зміни запального та інфекційного характеру, а також запідозрити вроджені метаболічні розлади.

З цією ж метою здійснюється збирання сімейного анамнезу. Прикладами метаболічних порушень є хвороба Вільсона-Коновалова, хвороба Німанна-Піка, гомоцистинурія, синдром Ретта, лейциноз та багато інших захворювань. Порушення м’язового тонусу у новонароджених завжди є частиною загальної картини конкретної нозології, тому першочерговим завданням фахівців стає постановка основного діагнозу, який визначає тактику лікування.

Терапія синдрому визначається основним діагнозом. При інфекційних захворюваннях потрібне призначення антибіотиків та противірусних препаратів. Показано дегідратаційну терапію з метою нормалізації внутрішньочерепного тиску. Після підтвердження діагнозу тієї чи іншої хвороби обміну проводиться специфічна терапія. У всіх випадках обов’язковою частиною лікування є нейропротектори. Для усунення гіпертонусу використовуються міорелаксанти. Поряд із симптоматичною дією препарати цієї групи дозволяють уточнити прогноз, оскільки у разі тяжких порушень м’язового тонусу у новонароджених лікарські засоби стають неефективними. При виявленні аномалій нервової системи, пухлин та інших органічних патологій показано оперативне лікування.

Профілактика можлива лише до народження дитини. Ризик розвитку рухових порушень у новонародженого знижується при відмові від шкідливих звичок, своєчасній діагностиці та лікуванні соматичних захворювань матері, УЗД-діагностиці плода, а також плануванні вагітності за відомого високого ризику спадкової патології. Значна частина захворювань, у клініці яких присутні порушення м’язового тонусу у новонароджених, мають хронічний перебіг та неминуче впливають на фізичний та нервово-психічний розвиток дитини, знижуючи подальшу якість життя пацієнта, тому прогноз залишається сумнівним.