Порушення постави у дітей

Порушення постави у дітей – Зміни фізіологічного положення хребта, зумовлені структурними та функціональними змінами в опорно-руховому апараті. Порушення постави у дітей можуть виявлятися сутулістю, асиметрією хребта, болями у грудній клітці чи спині, головними болями, астеновегетативним синдромом. Діагностика порушень постави в дітей віком включає візуальний огляд, рентгенографію (КТ, МРТ) хребта. Корекція порушень постави в дітей віком проводиться з допомогою лікувальної фізкультури, масажу, мануальної терапії; за показаннями призначається носіння корсетів корсетів.

Порушення постави у дітей – різного роду деформації хребта у фронтальній та сагітальній площині. Порушення постави трапляються у 2,1% дітей раннього віку; у 15-17% дошкільнят; у 33% учнів середньої школи та у 67% старших школярів. При своєчасному проведенні оздоровчих заходів порушення постави у дітей є оборотними, однак у запущених випадках можуть призвести до обмеження рухливості грудної клітки та діафрагми, зниження амортизаційної функції хребта, порушення діяльності дихальної, серцево-судинної та центральної нервової системи. Порушення постави в дітей віком можуть бути попередниками таких захворювань опорно-рухового апарату, як сколіоз, остеохондроз, міжхребцева грижа. Саме тому питання профілактики порушень постави у дітей є актуальними для сучасної педіатрії.

Дефекти постави в дітей віком можуть мати вроджений чи набутий характер. Уроджені порушення постави у дітей пов’язані з внутрішньоутробним порушенням формування хребта (клиноподібною деформацією хребців, утворенням додаткових хребців), дисплазією сполучної тканини, міотонічним синдромом та ін. ), кривошия.

Набуті порушення постави зустрічаються в 90-95% випадків і зазвичай виявляються у дітей, які мають астенічну статуру. Безпосередніми причинами, що призводять до порушення постави у дітей, можуть виступати несприятливі соціально-гігієнічні умови: недостатня фізична активність (гіпокінезія), невідповідність навчальних меблів (стола, стільця) росту дитини та низька освітленість робочого місця, носіння портфеля в одній руці та пр. Всі перелічені фактори сприяють тривалій неправильній фіксації положення та виробленні навички патологічної установки тіла. Тут же слід відзначити несприятливий вплив на дитячу поставу, що формується, таких дій дорослих, як постійне носіння немовляти на одній руці, спроби занадто рано садити дитину або ставити її на ніжки, ведення дитини під час прогулянок за одну і ту ж руку.

Набуті порушення постави у дітей можуть формуватися внаслідок рахіту, туберкульозу, поліомієліту, переломів хребта, остеомієліту, вальгусної деформації стопи, плоскостопості, остеохондропатії, деформуючих рубців на спині, укорочення однієї кінцівки та ін. Досить часто діти, страда , Вимушено приймають неправильну позу під час роботи, щоб компенсувати дефект зорового чи слухового сприйняття.

Сприятливими моментами для формування порушень постави у дітей є слабкий фізичний розвиток, неправильний режим, гіпотрофія або ожиріння, соматична ослабленість дитини, нестача надходження в організм мікроелементів і вітамінів.

У дитячій травматології та ортопедії виділяють порушення постави двох видів: у сагітальній та фронтальній площині.

Порушення постави в сагітальній площині характеризуються неправильним співвідношенням фізіологічних вигинів хребта:

• згладжування всіх хребетних вигинів (плоска спина у дітей);
• збільшенням поперекового лордоза, слабо вираженим шийним лордозом і грудним кіфозом (плоско-увігнута спина);
• збільшенням грудного кіфозу зі зменшенням поперекового лордозу (сутулюватість);
• збільшенням грудного кіфозу поряд із практично повним згладжуванням поперекового лордоза (кругла спина, кіфотична постава);
• збільшенням усіх фізіологічних вигинів хребта (кругло-увігнута спина, кіфолордотична постава).

Визначальною ознакою порушень постави у фронтальній площині (сколіотичної постави) є асиметрія правої та лівої половини тулуба у дітей. На відміну від сколіозу, при порушенні постави у фронтальній площині асиметрія хребта у дітей зникає в лежачому положенні, відсутня торсія хребців, що вказує на функціональний характер деформації.

Ступінь порушення постави у дітей може бути різним. При першому ступені відзначаються незначні зміни постави, які можна усунути шляхом цілеспрямованої концентрації уваги дитини. II ступінь порушень постави у дітей характеризується більш вираженими деформаціями, які можна усунути за допомогою розвантаження хребта в горизонтальному положенні або підвішування дитини за пахви. При порушеннях постави ІІІ ступеня у дітей відзначаються деформації хребта, які неможливо усунути шляхом розвантаження хребта. У дошкільнят зазвичай спостерігаються порушення постави І-ІІ ступеня; у дітей шкільного віку – ІІ-ІІІ ступеня.

Самі собою порушення постави в дітей віком ще є хворобою, але створюють передумови для захворювань опорно-рухового апарату та внутрішніх органів.

Головною ознакою порушення постави є зовнішній вигляд дитини, що стоїть. При сутулості голова нахилена вперед, плечі також подаються вперед, лопатки виступають, сідниці сплощені. У дітей з кіфотичною поставою (круглою спиною) відзначається нахил голови вперед, опущення плечей, западання грудної клітки, крилоподібні лопатки, напівзігнуті в колінах ноги, сплощення сідниць, слабкий тонус м’язів всього тулуба. Кіфолордотичне порушення постави у дітей (кругло-увігнута спина) характеризується нахилом голови і верхнього плечового пояса вперед, випинанням і звисанням живота (нерідко вісцероптозом внаслідок слабкості м’язів черевного преса), великим кутом нахилу тазу, максимальним розгинанням або перегинанням. У дітей з плоскою спиною зменшено нахил тазу, грудну клітину зміщено допереду, виступають «крилоподібні лопатки», живіт відвисає. Порушення постави у дітей на кшталт плоско-увігнутої спини супроводжується вузькістю грудної клітини, збільшенням кута нахилу тазу, випинання живота і сідниць.

При асиметричній поставі в дітей віком відзначається дугоподібна деформація хребта з вершиною, зверненої вліво чи вправо; нахил голови убік; різнорівневе положення плечей, лопаток, сосків.

Порушення постави у дітей значною мірою сприяють зміні функціонування легень, серця, органів травлення. Так, впала плоска груди і сутула спина обмежують повну екскурсію грудної клітки, роблять дихання поверхневим, що зумовлює кисневу недостатність та зниження рівня обміну речовин. Діти з порушеннями постави мляві, апатичні, страждають на погану пам’ять, анемію, схильні до захворюваності на ГРЗ, бронхіт, пневмонію, схильні до туберкульозу.

Внаслідок надмірного прогину в поперековому відділі хребта розвивається слабкість м’язів черевного преса і, як наслідок, опущення шлунка та кишечника, запори. Діти з порушеннями постави різного типу можуть пред’являти скарги на біль у спині, швидку втому, головний біль, погіршення зору. Порушення постави у дітей з часом можуть призводити до розвитку дегенеративних змін хребта (остеохондрозу), деформацій грудної клітки, міжхребцевих гриж, сколіозу, деформуючого остеоартрозу.

Усі випадки порушення постави вимагають консультації дітей вертебрологом чи дитячим травматологом-ортопедом, проведення клінічного та рентгенологічного обстеження.

Огляд дитини проводиться у положенні стоячи спереду, збоку та ззаду. Основними візуальними критеріями порушення постави в дітей віком служать: виступаючі і розташовані різних рівнях і з різною відстані від хребта лопатки; відхилення відростків хребта від середньої лінії спини; несиметричність сідничних складок, різнорівневе розташування підколінних ямок; увігнута або опукла грудна клітка; несиметричність ребер, відведення плечей вперед та ін. Іноді для більшої точності вдаються до вимірювання різних параметрів (відстань між 7-м шийним хребцем та нижніми кутами лопаток, відстані між лопатками, довжини нижніх кінцівок, розрахунку плечового індексу та ін.).

Важливе значення при діагностиці порушень постави у дітей має тест Адамса (нахил тулуба вперед), за допомогою якого визначається функціональний стан вигинів хребта та наявність ротаційного компонента, що є диференційно-діагностичною ознакою сколіозу.

Інструментальні методи обстеження найбільш точні, оскільки дозволяють уникнути суб’єктивних помилок, пов’язаних із візуальною діагностикою порушень постави у дітей. У разі потреби дитині виконується рентгенографія, КТ чи МРТ хребта.

Лікувальний комплекс при порушеннях постави в дітей віком має бути спрямований формування повноцінного м’язового корсета, вироблення правильного функціонального стереотипу.

Основна роль корекції порушень постави в дітей віком належить лікувальної фізкультури, масажу (загальному, ортопедичному, з елементами ЛФК, м’язів живота, грудної клітки, спини і попереку), мануальної терапії, гідротерапії, лікувальному плаванню, кинезиотерапии. У дітей шкільного віку до комплексу лікувально-корекційних заходів доцільно включати заняття на гребному тренажері, велотренажері, гімнастичних комплексах. З методів фізіотерапії при порушенні постави у дітей використовується електростимуляція м’язів спини, індуктотермія, електрофорез, загальне УФО, пелоїдотерапія, таласотерапія.

За потреби дитині призначається носіння спеціального корсета, що підтримує м’язи спини.

Найчастіше правильно організований лікувально-руховий режим сприяє повної корекції порушень постави в дітей віком. При стійких деформаціях хребта може знадобитися хірургічна корекція сколіозу.

Для профілактики порушень постави у дітей вкрай важливі правильний режим дня, повноцінне харчування, сон на ортопедичному матраці та подушці, точний підбір взуття, правильна організація робочого простору та ін. Для вироблення навички правильної постави дітям необхідна повноцінна рухова активність (прогулянки , заняття спортом), загартування, профілактичний масаж. Діти з порушеннями постави мають бути на диспансерному обліку у дитячого ортопеда.