Пориста шкіра

Пориста шкіра – Особливість жирної або комбінованої шкіри, що характеризується розширенням отворів вивідних проток сальних залоз. Пориста шкіра обличчя виглядає грубою, зовні нагадує апельсинову чи лимонну шкірку. Типовими проблемами пористої шкіри є жирний блиск, сірий колір, комедони, прищі. Окрім щоденного домашнього догляду, при пористій шкірі дерматокосметологом може бути рекомендована салонна терапія: чищення обличчя, хімічні пілінги, маски, що поросужують, мікродермабразія, кріомасаж, апаратні процедури, мезотерапія. Для виключення патології внутрішніх органів доцільні консультації гастроентеролога та ендокринолога.

Пориста шкіра – проблемна шкіра з розширеними гирлами сальних залоз (порами). Розширені пори на обличчі – поширений шкірний дефект, що зустрічається у власників жирної або комбінованої шкіри. З цією косметичною проблемою можуть зіткнутися як жінки, і чоловіки. Зазвичай пориста шкіра стає ще в підлітковому віці, а з роками цей недолік ще більше посилюється і стає очевиднішим. Розширені пори зазвичай локалізуються на носі, щоках, підборідді та надають шкірі обличчя нерівний та нездоровий вигляд. У косметології та дерматології проблеми пористої шкіри успішно можуть бути вирішені за допомогою комплексу сучасних ін’єкційних та апаратних методик.

Сальні залози розташовані на поверхні практично всього шкірного покриву (за винятком долонь та підошв); при цьому найбільша їх концентрація відзначається на обличчі (в області чола, носа, щік, підборіддя), волосистої частини голови, верхньої частини спини та грудей. Сальна залоза складається з секреторного відділу та вивідної протоки. У функціональному відношенні діяльність сальних залоз зводиться до утворення та виділення себуму (шкірного сала). Утворення шкірного сала відбувається у клітинах-себоцитах, які у процесі дозрівання накопичують у собі секрет. Після закінчення циклу розвитку загиблі клітини, насичені жиром, виводяться через вивідні протоки на поверхню шкіри. За добу сальні залози виділяють близько 20 г шкірного сала. Секрет сальних залоз є сумішшю води та ліпідів (холестерину, тригліцеридів, складних ефірів жирних кислот і спиртів, сквалена та ін.).

Регуляція діяльності сальних залоз здійснюється, головним чином, стероїдами надниркових залоз і статевими гормонами (андрогенами, що підсилюють продукцію шкірного сала, і естрогенами, що зменшують утворення себуму). Пік функціональної активності сальних залоз посідає перехідний вік і триває приблизно 25 років. Зазвичай саме підлітки вперше стикаються з пористою шкірою: надлишкова секреція шкірного сала призводить до його накопичення у вивідних протоках залоз та розширення усть. З віком продукція шкірного сала зменшується, що робить зрілу шкіру більш сухою.

Крім цього, наявність пористої шкіри пояснюється генетичними факторами: якщо батьки мають шкіру з великими порами, то, найімовірніше, дитина в майбутньому також матиме подібну проблему. Пориста шкіра часто зустрічається у осіб, які страждають на ендокринні розлади, захворювання шлунково-кишкового тракту, хронічні закрепи, анемію. Розширені пори зазвичай спостерігаються при себореї.

Забрудненню та розширенню пір сприяє надмірне використання декоративної косметики, неправильний догляд за проблемною шкірою обличчя, запиленість та загазованість повітря, надмірне захоплення засмагою. До стійкого розширення пір також можуть призводити спроби самостійного видалення запальних елементів на шкірі шляхом видавлювання: у цьому випадку невміле проведення маніпуляції супроводжується розтягуванням та деформацією усть вивідних проток сальних залоз. Оскільки саловиділення може посилюватися при вживанні деяких продуктів (шоколаду, кави, прянощів, солодощів, алкоголю), то з проблемою пористої шкіри частіше стикаються люди, які мають нездорові харчові звички.

Основу проблем пористої шкіри складають три процеси, що починаються з приставки «гіпер»: гіперплазія клітин-себоцитів, гіперпродукція шкірного сала та фолікулярний гіперкератоз (потовщення області усть сальних залоз).

Пориста шкіра має основні недоліки жирної та комбінованої шкіри. Без належного догляду вона виглядає грубою та рихлою; її окремі ділянки начебто ісколоті голкою і нагадують апельсинову чи лимонну шкірку. Розширені пори у вигляді лійкоподібних заглиблень (кратерів вулкана) локалізуються, головним чином, у так званих себорейних зонах – області чола, носа, підборіддя і щік. Пориста шкіра має нерівну текстуру, тьмяний сіруватий відтінок, лискучий вигляд; схильна до утворення сальних пробок, комедонів, розвитку різноманітних запальних висипань, вугрів, постакне.

Втрата еластичності шкірного покриву призводить до збільшення пор вшир, тому на шкірі з ознаками фотостаріння, атонічної та в’ялої шкіри і без того великі пори здаються візуально більшими. Оскільки шкірне сало у чоловіків має густішу консистенцію, пори у них ширші, ніж у жінок. Великі пори, що виділяються на обличчі, виглядають неестетично, особливо якщо вони забиті сальними пробками і брудом. На пористу шкіру погано лягає макіяж, найчастіше ще більше підкреслюючи її великопористий рельєф.

Пориста шкіра є досить «примхливою» і вимагає до себе особливої ​​уваги, як з боку її власника, так і з боку фахівця, що здійснює професійний догляд. Перш ніж приступити до підбору та виконання доглядових процедур, дерматокосметолог проводить уважний огляд та діагностику стану шкіри: оцінює її зволоженість, жирність, еластичність, визначає рівень рН, виявляє наявні дерматологічні проблеми. У деяких випадках можуть знадобитися додаткові консультації (ендокринолога, гастроентеролога) та дослідження (УЗД органів черевної порожнини, загальний та біохімічний аналіз крові та ін.).

Щоденний самостійний догляд за пористою шкірою обличчя передбачає її очищення, тонізування та зволоження з використанням косметичних засобів відповідно до типу шкіри. При догляді пористої шкіри слід відмовитися від застосування жирних кремів; надлишкового макіяжу; занадто агресивного вмивання гарячою водою та милом, знежирення спиртовими розчинами. Жирна та комедогенна косметика закупорює пори, сприяючи розвитку запальних процесів та ще більшому розширенню усть сальних залоз. Вода високої температури і спиртовмісні лосьйони руйнують гідроліпідну оболонку і висушують шкіру; у відповідь це сальні залози реагують ще більшим посиленням секреції шкірного сала.

Нормалізації саловиділення, скорочення пор та тонізування шкіри сприяє вмивання теплою або прохолодною водою, протирання обличчя косметичним льодом, використання звужують пори тоніків. Для відлущування шару ороговілого епітелію, очищення пір від надлишків шкірного сала та бруду 1-2 рази на тиждень проводяться скраб-пілінги та пілінги-гомажі, використовуються очищаючі смужки. Прекрасний адсорбуючий і поросуживаючий ефект мають косметичні маски з білої глини. Комплекс щоденних доглядових заходів має завершуватися нанесенням зволожуючого крему.

Для боротьби з розширеними порами в естетичній косметології запропоновані різні доглядові, апаратні та ін’єкційні процедури, які часто комбінуються один з одним у спеціальних програмах догляду за пористою шкірою обличчя. Базовим заходом у догляді за пористою шкірою є її очищення, тому до протоколу будь-якої процедури входить чищення обличчя (мануальне, ультразвукове, хімічне, атравматичне, вакуумне та ін.). При пористій шкірі можуть бути рекомендовані хімічні пілінги: ензимний, гліколевий, ABR, ТСА. Вони сприяють видаленню ороговілого епідермісу, вирівнюванню рельєфу шкіри.

Інтенсивного оновлення епідермісу, скорочення пір, усунення дрібних рубчиків і постакне дозволяє досягти лазерне шліфування шкіри. Менш травматичними та більш делікатними процедурами з аналогічним ефектом є мікродермабразія та газорідинний пілінг. У різні протоколи догляду за пористою шкірою можуть входити масаж обличчя (за Жаком, кріомасаж), дарсонвалізація, ультрафонофорез, альгінатні маски. Відмінні результати при шкірі пористої дає мезотерапія спеціальними, індивідуально підібраними коктейлями. При регулярному домашньому та салонному догляді за пористою шкірою пори поступово звужуються та робляться практично непомітними.