Пошкоджені хіміотерапією ракові клітини поглинають інші клітини для підвищення виживаності — вчені

Вчені з Медичної школи Тулейнського університету Луїзіані вивчили механізми рецидиву опухоли після хіміотерапії. Результати роботи опубліковані в Journal of Cell Biology.

Повторне розвиток ракових опухолей після лікування та наступної ремісії обумовлено наявністю так званих LCC-клітин (latent cancer cells), які ще іноді називають сплячими опухолевими клітинами. Це своєрідний «резервний раковий полк»: завдяки заповільненому обміну речовин і відсутності поділу вони нечутливі до хіміотерапії та здатні ухилятися від імунної відповіді. Через якусь годину після лікування LCC-клітини здатні переходити в активний стан і стати причиною рецидиву.

Дослідники хотіли більше дізнатися про те, як подібні сплячі клітини виживають у процесі лікування. Для цього вони обробили клітини раку молочної залози людини доксорубіцином, протиопухлинним препаратом. Оброблені клітини потім змішали з аналогічними необробленими раковими клітинами.

Доксорубіцин руйнує клітинну ДНК та пригнічує синтез нуклеїнових кислот. До нього чутливі клітини, які знаходяться у фазі активного синтезу ДНК та постсинтетичної активності (S- та G2-фазі клітинного циклу відповідно). Але частина цих клітин під впливом препарату не гине, а переходить у «сплячий режим», — перетворюється на LCC. Вчені встановили, що так поводяться клітини зі здоровим (немутантним) геном TP53, який кодує білок-супресор розвитку опухолей.

У процесі експерименту з клітинами раку молочної залози вчені побачили, що LCC-клітини, що утворилися під впливом доксорубіцину, перестали ділитися, проте не були повністю неактивними. У цих клітинах збільшувалися лізосоми (органелі, що грають роль «клітинного шлунка») та активувалися гени, які зазвичай використовують лейкоцити для поглинання патогенних мікроорганізмів.

Більш того, у суміші оброблених і необроблених клітин LCC часто поглинали та перетравлювали інтактні опухлинні клітини, які не були оброблені доксорубіцином. Це дає сплячим клітинам запас речовин та енергії, необхідний при подальшому переході в активний стан. Вченим навіть вдалося зняти процес поглинання на відео.

При цьому зворотного процесу не спостерігалося: необроблені клітини ніколи не прагнули поглинати LCC. На думку дослідників, інгібування «канібалізму» ракових клітин може покращити прогноз виживаності серед пацієнтів, у яких є ракові клітини з немутантним геном Т53.